"22" квітня 2024 р.
Справа № 336/3676/24
Провадження 2-о/336/201/2024
про залишення заяви без руху
22 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши подану в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна, -
Представник заявника - адвокат Прядко Д.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16.04.2024 серії АР 1172627, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001024 від 28.08.2014, звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить: 1) визнати недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) встановити опіку над недієздатною ОСОБА_3 ; 3) призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_4 .
Ознайомившись з вказаною заявою і доданими до неї матеріалами, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Дослідивши подану заяву з додатками, суддя вважає що заяву, згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ч.1 ст.300 ЦПК України, суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.
Крім того, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Враховуючи вищевказане, заявник не має права звертатись до суду з вимогою про призначення опікуном ОСОБА_2 , оскільки з вказаною вимогою може звернутись лише він особисто, а не ОСОБА_1 . В цій частині, подана заява підлягає уточненню.
Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
В прохальній частині заявником не зазначено строк, на який він просить визнати особу недієздатною. Зазначений недолік теж підлягає уточненню.
Відповідно до ч.2, 4, 5 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Не всі додані до поданої заяви копії документів (а також для направлення учасникам по справі) засвідчені належним чином, а тому не є копіями документів в розумінні ЦПК України.
Відповідно до ч.7 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
З поданих матеріалів вбачається, що подана заява ОСОБА_1 подана та підписана адвокатом Прядко Д.В., повноваження якого на підписання заяви від імені заявника, документально не підтверджено.
Як доказ наявності повноважень представляти інтереси заявника у суді, адвокатом надано копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16.04.2024 серії АР 1172627, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001024 від 28.08.2014.
Проте, вказані документи не містить відомості про право адвоката підписувати від імені заявника позивача будь-які документи, а Договір про надання правової допомоги, Доручення органу (установи), уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги до матеріалів заяви не долучено.
Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тобто, обсяг повноважень адвоката зазначається у Договорі, а не в ордері, який є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на вчинення таких процесуальних дій.
Зазначення адвокатом на ордері про необмеження його процесуальних прав у відповідності до договору про надання правової (правничої) допомоги не є належним підтвердженням обсягу повноважень, в розумінні положень ст.626 ЦК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналіз наведених норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви від імені позивача, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
Крім того, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №320/5420/18 від 01.07.2020, Ордер є достатнім документом лише для підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси особи, але тільки у Договорі зазначається весь перелік повноважень, наданих стороною адвокату.
Адвокатом до позовної заяви не долучено Договору про надання правничої (правової) допомоги.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_5 підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на підписання заяви.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити подану заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків шляхом надання необхідних доказі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України,
Подану в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна - залишити без руху.
Надати заявнику строк п'ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.С. Звєздова