Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
заочне
Справа № 695/3723/23
номер провадження 2/695/334/24
27 березня 2024 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Шевченка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
Адвокат Кощеєєв В.М. звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 288206,78 грн., з них 274482,65 грн. - основна сума боргу, 13724,13 грн. - штраф, 2630,26 грн. - 3% річних.
Позов обгрунтований тим, що 04.08.2022 р. між позивачем та відповідачкою був укладений договір позики грошових коштів, відповідно до якого позивач передав, а відповідачка прийняла у позику кошти в сумі 275982,65 грн. Строк повернення - 20.04.2025 р. Повернення коштів мало відбуватись шляхом розстрочення та перерахування на банківський рахунок позикодавця. Позичальник всупереч умов договору частково повернула позику шляхом перерахування 06.09.2022 р. коштів в сумі 1500,00 грн. Подальшого повернення позики відповідачка не здійснювала. В силу положень п.2.5. та 3.3. Договору позики позикодавець вправі вимагати повернення повної суми позики. Позивач неодноразово надсилав відповідачці вимоги про повернення коштів, проте листи поверталися неврученими. Відповідно до п.3.2. договору позичальнику нараховано штраф в розмірі 5% від суми заборгованості та відповідно до ст.625 ЦК України - 3 % річних.
Отже, заборгованість відповідачки перед позивачем за договором позики становить 288206,78 грн., з них 274482,65 грн. - основна сума боргу, 13724,13 грн. - штраф нарахований відповідно до п.3.2. договору, 2630,26 грн. - 3% річних, нарахованих за ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Від відповідачки на адресу суду відзив на позовну заяву чи заява про визнання позову не надходили.
У судове засідання позивач та його представник - адвокат Кощеєв В.М. не з'явилися, але представник скерував до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з'явилася без поважних причин, не подала відзив, сторона позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 04.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого позикодавець до укладення вказаного договору передав у власність позичальникові грошові кошти в розмірі 275982,65,00 грн., а позичальник прийняв їх та зобов'язався повернути позикодавцеві суму грошових коштів у зазначеному розмірі, не пізніше 20.04.2025 р. Цей договір є безпроцентним.
У розділі 2 договору визначено порядок повернення позики, складено графік повернення.
Відповідно до п. 2.6. Договору в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику в строк, визначений в п. 1.1. цього Договору, в тому числі при порушенні строків повернення будь-якої частини позики, визначених у п. 2.1. цього Договору, позикодавець має право пред'явити цей Договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України.
У випадку порушення Позичальником строку повернення позики (будь-якої її частини) більше ніж на 5 календарних днів, Позичальник зобов'язаний за вимогою Позикодавця та в зазначені ним строки повернути останньому суму позики в повному обсязі (п. 3.3. Договору).
Отже, сторони погодили умови договору позики, що підтверджується їх власноручними підписами в графі «позикодавець» та в графі «позичальник».
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. А частиною 2 ст. 1047 цього Кодексу передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначено грошової суми або визначеної кількості речей.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За нормою ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Наявний в матеріалах справи договір позики є дійсним і не оспорювався в судовому порядку.
Як ствердив позивач у позові, відповідачкою в рахунок погашення позики було сплачено 06.09.2022 р. 1500,00 грн. Дана обставина стверджена копією платіжної інструкції.
19.07.2023 та 08.08.2023 р. позивач звертався до відповідачки з вимогами про повернення грошових коштів, але дані вимоги не були виконані.
Таким чином, з наведеного вище прослідковується, що згідно умов договору позики відповідачка отримала від позивача суму грошових коштів, яку згідно графіку не повернула, в зв'язку з чим у неї виникла заборгованість з основної частини боргу, що становить 274482,65 грн. (275982,65 грн.-1500,00 грн.=274482,65 грн.)
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості основної суми боргу (274482,65 грн.) за договором позики є доведеними та підлягають до задоволення.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та штрафу за несвоєчасне повернення суми позики, суд зазначає наступне.
Згідно п. 3.2. Договору, у випадку порушення позичальником строків повернення позики (будь-якої її частини), позичальник сплачує позикодавцю штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.
За приписом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.3.2. договору позивачем на суму заборгованості здійснено нарахування штрафу в сумі 13724,13 грн.
Окрім цього, позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми, що становить 2630,26 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.
Від такої правової позиції не відступила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Водночас, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє на цей час.
При цьому, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи норми вищевказаного законодавства України нараховані позивачем штраф та 3% річних підлягають списанню позикодавцем, а відтак в цій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2908,37 грн., оскільки вимоги позивача задоволено частково на суму 274482,65 грн. (94%), тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2733,87 грн. у порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 04.08.2022 р. у сумі 274482 (двісті сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят дві ) грн. 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2733,87 грн. у порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
У решті вимог відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко