Справа № 600/5440/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
23 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Захід" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Захід" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації,
позивач звернувся до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, в частині розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити в повному обсязі заяву позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 лютого 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 30.01.2023 року позивачем до митного оформлення була подана митна декларація 23UA408020006790U1, згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи, зазначені у графі 44.
31.01.2023 року Чернівецькою митницею Держмитслужби України, за результатами розгляду митної декларації типу 23UA408020006790U1 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000022/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов'язано позивача подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості.
Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні №UA408000/2023/000022/2 від 31.01.2023 р. митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
- згідно п. 3.2 контракту від 06.12.2022 № ТGBZ-061218 поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі Замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано;
- в гр.70 платіжних доручень від 25.08.2022 №366, від 29.08.2022 №367, від 31.08.2022 №369, від 23.12.2022 №389, від 30.12.2022 №391 та від 18.01.2023 №396 зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218, загальна сума оплати становить 3300000 дол. США. При цьому, у гр. 42 митної декларації зазначена фактурна вартість 25074,53 дол. США. В листі ПП "Захід" від 19.01.2023 №19/01-23 заявлено, що за період з 01.03.2022 по 18.01.2023 за контрактом від 06.12.2022 №ТGВZ-061218 сума оплати склала 7788705,55 дол. США. У зв'язку з вищевикладеним неможливо перевірити факт оплати саме даної партії товару;
- відповідно до п.4.1 контракту від 06.12.2022 № ТGВZ-061218 оплата здійснюється банківським переказом на протязі 120 днів з моменту вивантаження в порту призначення або в міру реалізації, а відповідно до інвойсів від 17.01.2023 №0000117288 та від 27.01.2023 №0000117457 - оплата готівкою протягом 60 днів з дати транспортного документа. В листі ПП "Захід" від 19.01.2023 №19/01-23 заявлено, що із початку військових дій на території України за контрактом від 06.12.2022 №ТGВZ-061218 оплата здійснюється на умовах передплати або згідно Договору банківської гарантії з АТ "УКРЕКСІМБАНК" по мірі необхідності. Змін до контракту від 06.12.2022 № ТGВZ-061218 щодо нових умов оплати не надано. У зв'язку з чим неможливо перевірити порядок оплати за партію товару;
- згідно п. 1.1 Договору від 18.04.2022 № 1/18/04 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом передбачена наявність Заявок Замовника, які до митного оформлення не надано. Пояснень з даного приводу не надходило;
- висновок Миколаївської торгово-промислової палати від 20.12.2022 №120-378 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у графі "Аналіз ринку продажу" зазначено лише посилання на Інтернет ресурси, що не може бути взяте до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 №1440 "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень. Також у даному висновку експертом проведений аналіз та експертиза інвойсів, які не стосуються даної поставки;
- листами ТRАКYА GLASS BULGARIA EAD від 19.01.2023 та від 27.01.2023 повідомляється про помилки в інвойсах та митних деклараціях країни відправлення щодо вартості товарів, документів з виправленими відомостями не надано.
01.02.2023 року позивачем до митного оформлення була подана митна декларація 23UA408020007565U2, згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи, зазначені у графі 44.
02.02.2023 року Чернівецькою митницею Держмитслужби України, за результатами розгляду митної декларації типу 23UA408020007565U2 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000023/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов'язано позивача подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості.
Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні №UA408000/2023/000023/2 від 02.02.2023 р. митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
- згідно п. 3.2 контракту від 06.12.2022 № ТGBZ-061218 поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі Замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано;
- в гр.70 платіжних доручень від 25.08.2022 №366, від 29.08.2022 №367, від 31.08.2022 №369, від 23.12.2022 №389, від 30.12.2022 №391 та від 18.01.2023 №396 зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218, загальна сума оплати становить 3300000 дол. США. При цьому, у гр. 42 митної декларації зазначена фактурна вартість 25074,53 дол. США. В листі ПП "Захід" від 19.01.2023 №19/01-23 заявлено, що за період з 01.03.2022 по 18.01.2023 за контрактом від 06.12.2022 №ТGВZ-061218 сума оплати склала 7788705,55 дол. США. У зв'язку з вищевикладеним неможливо перевірити факт оплати саме даної партії товару;
- відповідно до п.4.1 контракту від 06.12.2022 № ТGВZ-061218 оплата здійснюється банківським переказом на протязі 120 днів з моменту вивантаження в порту призначення або в міру реалізації, а відповідно до інвойсів від 17.01.2023 №0000117288 та від 27.01.2023 №0000117457 - оплата готівкою протягом 60 днів з дати транспортного документа. В листі ПП "Захід" від 19.01.2023 №19/01-23 заявлено, що із початку військових дій на території України за контрактом від 06.12.2022 №ТGВZ-061218 оплата здійснюється на умовах передплати або згідно Договору банківської гарантії з АТ "УКРЕКСІМБАНК" по мірі необхідності. Змін до контракту від 06.12.2022 № ТGВZ-061218 щодо нових умов оплати не надано. У зв'язку з чим неможливо перевірити порядок оплати за партію товару;
- згідно п. 1.1 Договору від 18.04.2022 № 1/18/04 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом передбачена наявність Заявок Замовника, які до митного оформлення не надано. Пояснень з даного приводу не надходило;
- висновок Миколаївської торгово-промислової палати від 20.12.2022 №120-378 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у графі "Аналіз ринку продажу" зазначено лише посилання на Інтернет ресурси, що не може бути взяте до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 №1440 "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень. Також у даному висновку експертом проведений аналіз та експертиза інвойсів, які не стосуються даної поставки;
- листами ТRАКYА GLASS BULGARIA EAD від 30.01.2023 повідомляється про помилки в інвойсах та митних деклараціях країни відправлення щодо вартості товарів, документів з виправленими відомостями не надано.
З огляду на вищевказане, митний орган у рішеннях про коригування митної вартості зазначив, що згідно ч.2 і ч.3 ст. 53 МК України та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МК України, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: каталоги, прайс-листи виробника товару яким є стороною зовнішньоекономічного договору для підтвердження вартості товару та умов поставки; виписку з бухгалтерської документації для підтвердження оплати товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни з документальним підтвердженням числових значень); транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
Також, відповідно до ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.
Декларантом не було подано жодних додаткових документів.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МК України митим органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару МД №UA408020/2023/847 від 07.01.2023 "Дзеркала скляні, без рами, у листах завтовшки 4 мм. MIRROR, 4 мм - 2144,34 кв.м. Використовується для виготовлення меблів. Країна виробництва Болгарія", рівень митної вартості 1,12 $/кг.
У зв'язку з прийнятими рішеннями про коригуванням митної вартості товару, Чернівецькою митницею було сформовано наступні Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000123 від 31.01.2023, №408020/2023/000141 від 02.02.2023 р.
Не погоджуючись з даними рішеннями, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Приватного підприємства "Захід" в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду першої інстанції надав:
- договір на правничу допомогу;
- рахунок на оплату;
- платіжну інструкцію про сплату позивачем наданих послуг у розмірі;
При цьому, частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи встановлено, що адвокатом Колесніковим В.В. надано суду першої інстанції договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують надання ним послуг правової допомоги позивачу.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги сплачено 15000 грн.
Приписами частини 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, згідно наданого представником позивача детального опису наданих послуг по справі розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Колесніковим В.В. робіт (наданих послуг): підготовка позовної заяви та її подання, в тому числі, але не виключно, аналіз документів, які надані, витребування додаткових документів та пояснень митного брокера про обставини справи; формуванням комплектів документів для суду та відповідача тощо; відповідь на відзив.
З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, колегія суддів вважає розмір вартості наданих послуг визначених в акті неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 15000 грн. як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 5000 грн.
Вирішуючи вказану заяву, колегія суддів, також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката пов'язана з розглядом даної справи підлягає частковому задоволенню на суму 5000 грн.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Приватного підприємства "Захід" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.