Справа № 120/4972/23
Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
24 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року , з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
-зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року позов задоволено:
-визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
-зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та з врахуванням проведених виплат за цей період.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2022 №5-вв молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника 3 відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонної застави НОМЕР_3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 07 квітня 2022 року, з метою прийняття участі у заходах.
В подальшому, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 27.06.2022 №37-вв ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з 27 червня 2022 року, з метою прийняття участі у заходах на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.06.2022 №99/гриф.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 року №1685, яка видана молодшому сержанту ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , останній приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.
На переконання позивача, у період з 07.04.2022 по 25.06.2022 відповідачем не виплачено останньому додаткової винагороди у розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, що і слугувало підставою для звернення останнім до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168, у пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою виконання вимог Постанови №168 та для врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ (Накази №164-АГ).
Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2 Наказу № 164-АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу № 164 - АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком № 1 до Наказу № 164-АГ.
Відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Згідно п.4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2). Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Наказом № 164-АГ (який діяв в спірний період по 31 липня 2022 року) механізм реалізації права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ. В подальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Так, зі змісту наданої позивачем в якості доказу довідки №1685 від 05.08.2022 вбачається, що останній брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей.
Відповідно до "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", який затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), окремі райони Чернігівської та Сумської областей віднесено до територій можливих бойових дій.
Однак, із вищевказаної довідки не можливо встановити, чи перебував позивач саме у районі бойових дій.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача в тій частині, що вказана довідка не відповідає формі, встановленій додатком №1 до п.2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 №164-АГ.
В той же час, зміст наданої позивачу довідки у частині кількості днів його безпосередньої участі у бойових діях, що становили всі дні за період з 07.04.2022 по 25.06.2022, ставить під сумнів можливість безперервного виконання позивачем бойових завдань у вказаний у довідці період.
Аналогічна правова позиція в частині щодо надання оцінки довідці, виданій НОМЕР_6 прикордонним загоном, як доказу на підтвердження участі у бойових діях, викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року (справа №560/1216/23).
Колегія суддів вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що при оцінці довідки №1147 не можуть застосовуватися висновки Верховного Суду у справі 560/12165/23 оскільки правовідносини у зазначеній справі стосуються проходження служби не в Державній прикордонній службі, а військовослужбовців ЗСУ, та звертає увагу, що позиція суду апеляційної інстанції щодо неналежності довідки в першу чергу базується на нормах чинного законодавства, а саме наказу-№164-АГ, яким встановлено форму довідки в якій, в якості підстави видачі мають зазначатись накази командира, а не бойове розпорядження.
З метою всебічного та об'єктивного розгляду адміністративної справи, колегією суддів ухвалою від 20.04.2024 зобов'язано протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду:
ІНФОРМАЦІЯ_5 інформацію щодо бойових розпоряджень/журналів бойових дій/рапортів із зазначенням реквізитів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях протягом квітня-червня 2022 р.; витяги зі списку згідно Додатку №2, в якому вказано ОСОБА_1 , а також докази отримання цих документів в/ч2193 (у разі ж якщо такі не направлялись, вказати причини не направлення цієї інформації); копії інших документів, передбачених Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022 для документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, зокрема тих, що слугували підставою для видачі довідки від 05.08.2022 року №1685;
-військову частину НОМЕР_1 повідомити чи надходило на адресу останнього документальне підтвердження в/ч НОМЕР_2 , до якої відряджався ОСОБА_1 , безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах. Якщо надходили, надати копії цих документів, а також наявні копії документів, що стосуються спірного періоду проходження служби ОСОБА_1
На виконання вказаної ухвали, в/ч НОМЕР_1 повідомлено наступне:
"Дійсно рапорти за квітень 2022 року - від 15.06.2022 Вих. №469 (№2150-22-Вх від 20.06.2022), (за травень 2022 року-від 11.06.2022 Вих. №455 (№2151-22-Вх від 20.06.2022) надходили до НОМЕР_4 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ).
Проте, відповідно до положень Наказу 164-АГ не було передбачено направлення військовою частиною НОМЕР_2 на адресу військової частини НОМЕР_1 таких документів як рапорти, оскільки як вже неодноразово зазначалось військова частина НОМЕР_2 мала направляти виключно списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, які не є тотожними з направленими рапортами, являлись єдиним необхідним та належним підтвердженням прийняття участі позивачем у бойових діях або заходах.
Також, відповідач просив звернути увагу, що рапортів за підписом першого заступника начальника загону-коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону (далі ПКШР) полковника ОСОБА_2 , без додаткового підтвердження у порядку визначеному Наказом № 164-АГ недостатньо, для прийняття рішень про виплату додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі.
Тобто, саме із врахуванням вищезазначених Рапортів, військова частина НОМЕР_2 , в якій перебував у відрядженні позивач, перевіривши об'єктивність та вірність вказаних у них даних, а також наявність додаткових підтверджень реальної наявності підстав для виплат винагороди у збільшеному розмірі, мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу №164-АГ.
Таким чином, враховуючи викладене, участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду в повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом №164-АГ, для нарахування 70 тисяч гривень, що підтверджує відсутність у військової частини НОМЕР_1 правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.
Крім того, Рапорт ПКШР про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн. за травень - від 28.07.2022 Вих. №10654, не перенаправлявся з НОМЕР_6 прикордонного загону, в якому у той час перебував у відрядженні (оперативному підпорядкуванні) ПКШР НОМЕР_4 прикордонного загону, а переданий до управління загону при ліквідації підрозділу - ПКШР в 2023 році.
Списки, передбачені додатком 2 до наказу АДПСУ від 31.03.2022 №164-АГ за квітень, травень, червень 2022 року направлені НОМЕР_6 прикордонним загоном до НОМЕР_4 прикордонного загону листом від 26.08.2022 №22/2658-22-Вих дійсно надходили проте відомості відносно позивача в них відсутні, що підтверджує НОМЕР_6 прикордонний загін, зазначаючи що дані не були надані керівництвом прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ).
Проте, сам НОМЕР_6 прикордонний загін не зазначає суду чому його посадові особи бездіючи, не з'ясували причини відсутності в списках позивача, в той час як у вказаний період саме вказана частина здійснювала керівництво особовим складом підрозділу - ПКШР НОМЕР_4 прикордонного загону, очолюваного полковником ОСОБА_3 .
Також невідомо, чому отримуючи рапорти від ОСОБА_2 з даними про безпосередню участь позивача в бойових діях за квітень-травень, посадові особи НОМЕР_6 прикордонного загону не вказують його дані у Списку, передбаченому додатком 2 до наказу АДПСУ №164-АГ, який 26.08.2022 скеровують за №22/2658-22-Вих до НОМЕР_4 прикордонного загону.
Копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу надати не має можливості, оскільки вони мають обмежений гриф доступу “Таємно”.
Проте, в Розділі ІІ "Облік ведення бойових дій" ЖБД ПКШР за вказаний період даних про безпосередню участь позивача у бойових діях не обліковано.
Причини та об'єктивність такого стану керівництву НОМЕР_4 прикордонного загону невідомі, так як неодноразово зазначалося, у спірний період особовий склад ПКШР НОМЕР_4 прикордонного загону перебував у відряджені НОМЕР_6 прикордонного загону, який мав організовувати їх службу, керувати їх діями та притягувати до відповідальності, згідно ст.31 Статуту внутрішньої служби ЗСУ".
Військовою частиною НОМЕР_2 вимоги ухвали у встановлений в останній строк не виконано.
В свою чергу, колегія суддів, дослідивши інформацію, надану відповідачем приходить до висновку, що остання не підтверджує обставини безпосередньої участі позивача з 07.04.2022 по 19.06.2022, у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що би давало підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі.
Не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах і матеріали справи.
При цьому, сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні в/ч НОМЕР_2 , не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168, оскільки однією з умов виникнення права на одержання спірних виплат є перебування безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Варто зазначити, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями.
Не надано ОСОБА_1 та не здобуто і судом доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168. Визнання того, що останній весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому постановою Кабінету Міністрів України №168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.
В т ой же час, судом апеляційної інстанції вичерпано всі заходи, спрямовані на отримання доказів у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів помісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Таким чином, передумовою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень відповідно до постанови КМУ № 168, є надходження від начальників регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, документів на підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що інформація надана в/ч НОМЕР_1 свідчить і про те, що саме з підстав ненадходження з в/ч НОМЕР_2 керівництву НОМЕР_4 прикордонного загону, в обов'язки якого входить організація служби відряджених до НОМЕР_6 прикордонного загону військовослужбовців, та як наслідок відсутність необхідних документів, позбавляє відповідача можливості здійснити виплату додаткової винагороди у збільшеному вигляді.
Тому, твердження позивача про те, що в/ч НОМЕР_1 відносно останнього допущено протиправну бездіяльність, є передчасними.
В той же час, в/ч НОМЕР_2 не є відповідачем у справі, а суд апеляційної інстанції, який виходячи із норм ст.48 КАС України, позбавлений права здійснити заміну відповідача у справі чи залучити в/ч НОМЕР_2 в якості співвідповідача, не може надавати правову оцінку діям в/ч НОМЕР_2 з винесенням рішення в рамках розгляду цієї справи.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що позивач, у разі отримання належних доказів на підтвердження участі в бойових діях, не позбавлений права на повторне звернення до суду з аналогічним позовом, а також з позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності в/ч НОМЕР_2 , яка полягає у невиконанні п.4 Наказу № 164-АГ.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.315 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.