01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
23 квітня 2024 року Справа № 580/7097/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В.,Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі
за позовом Департаменту патрульної поліції
Національної поліції України
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості грошового забезпечення за час
відсутності на службі без поважних причин
Історія справи.
1. Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість грошового забезпечення за час відсутності на службі без поважних причин з 05.04.2019 по 09.09.2019 в сумі 42 552 грн 31 коп.
В обґрунтування позовних вимог Позивач стверджував, що Відповідач був відсутній на службі без поважних причин з 05.04.2019 до 09.09.2019 у зв?язку з чим його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби. Згідно з розрахунком грошового забезпечення в період з 05.04.2019 до 09.09.2019 Відповідач безпідставно отримав грошове забезпечення з квітня 2019 по вересень 2019 у загальній сумі 42 552 грн 31 коп.
Таким чином, Позивач наполягає на тому, що виплачені Відповідачу суми грошового забезпечення за період з 05.04.2019 до 09.09.2019, отримані ним недобросовісно.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому суд встановив, що Відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі з 05.04.2019 до 09.09.2019 без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення за вказаний період у повному обсязі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у Відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за час фактичних прогулів з 05.04.2019 до 09.09.2019.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт наполягає на тому, що він є добросовісним набувачем коштів, оскільки ніколи не переховував того факту, що не ходить на роботу і що не збирається цього робити та попередив про це Позивача ще 26.02.2019.
ОСОБА_1 зазначає, що оскільки 05.04.2019 року він не вийшов на роботу, то саме на Відповідача покладався обов?язок винести наказ для припинення виплати грошового забезпечення. З огляду на те, що цього не було зроблено, Позивач добровільно виплачував грошове забезпечення Відповідачу.
Також Апелянт посилається на те, що заробітна плата, яку він отримував була його єдиним засобом для існування, оскільки протягом 5 місяців його не звільняли, він не міг працевлаштуватися за новим місцем роботи і отримувати дохід.
Окремо Апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив Позивачу строк на звернення до адміністративного суду з цим позовом, оскільки обрання Позивачем невірного способу захисту свого порушеного права шляхом подання цивільного позову до суду загальної юрисдикції не є причиною для переривання звернення до суду адміністративного судочинства.
Також Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема від 05.12.2018 у справа № 818/1688/16, від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18, 29.05.2023 від №760/15619/20, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18 та інші.
З цих та інших підстав, на переконання Апелянта, суд першої інстанції розглянув справу поверхнево, допустив порушення матеріального та процесуального права, у зв?язку з чим судове рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2024 та 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін наполягаючи на необґрунтованості вказаних у ній доводах.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 . Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.04.2019 за № 238 о/с за поданням начальника управління патрульної поліції в Черкаській області призначений на посаду інспектору взводу № 2 роти № 3 батальйону Управлінні патрульної поліції в Черкаській області.
08.04.2019 від Відповідача до УПП на ім'я начальника УПП надійшов рапорт про ознайомлення із наказом ДПП від 03.04.2019 за № 238 о/с.
15.04.2019 рекомендованим листом за № 3507/41/24/01-2019 Відповідачу направлено витяг з наказу ДПП від 03.04.2019 за № 238 о/с.
Починаючи з 05.04.2019 Відповідач на службу не виходив, будь-яких відомостей про втрату працездатності за вказаний період до відділу документального забезпечення УПП не надавав.
Наказом ДПП від 11.07.2019 за № 1181 було призначено службове розслідування відносно Відповідача, утворено дисциплінарну комісію, відсторонено його від виконання службових обов'язків у зв'язку з систематичними невиходами на службу без поважних причин. На період відсторонення від виконання службових обов'язків Позивача зобов'язано знаходитись на робочому місці у відділі забезпечення діяльності УПП.
30.07.2019 Відповідач прибув до УПП та надав пояснення в рамках службового розслідування призначеного наказом ДПП від 11.07.2019 за № 1181, в яких зазначив, що 05.02.2019 він був ознайомлений з повідомленням про можливе наступне звільнення у зв'язку зі змінами організаційно-штатних змін в УПП, рапорту на звільнення у зв'язку із скорочення він не писав, вважає, що він звільнений з 05.04.2019, а тому інформацію про те, що він знаходиться на лікарняному до УПП він не повідомляв. 05.04.2019 він закрив лікарняний лист, так як не бачив необхідності його продовжувати.
Висновком службового розслідування дисциплінарної комісії ДПП від 09.09.2019 встановлено факт систематичних невиходів на службу Відповідачем без поважних причин починаючи з 05.04.2019.
За результатами проведеного службового розслідування наказом ДПП від 24.09.2019 за № 661 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2,5,6,8,13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», підпунктів 1,10,13 пункту 3.1 розділу III посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 18.04.2017 за № 1935, абзаців першого та другого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за № 1179.
Не погоджуючись із наказом про звільнення зі служби в поліції Відповідачем було подано позов до Черкаського окружного адміністративного суду про його скасування.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 580/3569/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021, відмовлено у задоволенні позову про скасування наказу про звільнення зі служби в поліції.
Згідно з розрахунком грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю на службі без поважних причин Відповідач в період з 05.04.2019 до 09.09.2019 безпідставно отримав грошове забезпечення за квітень 2019 року - 8 926 грн 65 коп (з відрахуванням податків та періоду з 01.04.2019 до 05.04.2019), за травень 2019 року - 10 300 грн (з відрахуванням податків), за червень 2019 року - 10 300 грн (з відрахуванням податків), за липень 2019 року - 6 703 грн 63 коп (з відрахуванням податків), за серпень 2019 року - 4 991 грн 08 коп (з відрахуванням податків), за вересень 2019 року - 1 330 грн 95 коп (з відрахуванням податків).
Загальна сума грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю на службі без поважних причин, що підлягає поверненню становить - 42 552 грн 31 коп.
Факт нарахування Відповідачу грошового забезпечення у період з 05.04.2019 до 09.09.2019 підтверджується наданими суду копіями розрахункових листів, які містяться в матеріалах справи.
8. Позивач, вважаючи порушеними свої права та законні інтереси, звернувся до суду з цим позовом.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі-Закон № 580-VIII), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до п. 3 Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку № 260 за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з п. 1 ч.1 ст 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що грошове забезпечення поліцейських, набуте ними за час відсутності на службі без поважних причин є майном, набутим без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню.
11. Водночас, не підлягає поверненню грошове забезпечення за наявності одночасно трьох таких умов: виплата була здійснена добровільно, відсутня рахункова помилка та набувач коштів є добросовісним. В іншому випадку, грошове забезпечення, як і заробітна плата, пенсія, стипендія тощо підлягають поверненню на загальних підставах.
12. Як зазначає сам Апелянт, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмується і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
13. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за результатами службового розслідування встановлено факт грубого порушення службової дисципліни інспектором взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Черкаській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразився у невиходах на службу без поважних причин починаючи з 05.04.2019.
Наказом ДПП від 24.09.2019 за №661 Відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Згідно наказу ДПП від 16.10.2019 за №789 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 16.10.2019.
При цьому, у період з 05.04.2019 до 09.09.2019 Апелянт отримував грошове забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
14. З урахуванням усього, викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач отримував грошове забезпечення у вказаний вище період без належної правової підстави, оскільки коли він перестав виходити на службу без поважної причини, він втратив право отримувати грошове забезпечення поліцейського.
15. При цьому, доводи Апелянта про те, що саме на Відповідача покладався обов?язок винести наказ для припинення виплати грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки норми глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
16. Колегія суддів також вважає безпідставними твердження Апелянта про те, що він є добросовісним набувачем спірних виплат, оскільки добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про незаконність свого володіння. Втім, Апелянт протягом п?яти місяців отримував грошове забезпечення поліцейського, що виключає можливість його необізнаності щодо набуття ним коштів без належної правової підстави.
17. При цьому, доводи Апелянта про те, що він ніколи не приховував того факту, що не ходить і не збирається ходити на роботу та про те, що він попередив про це Позивача жодним чином не спростовують вказаний вище висновок про недобросовісність Відповідача, а лише підтверджують обізнаність Апелянта про відсутність у нього підстав для отримання грошового забезпечення у спірний період.
18. Всі інші доводи ОСОБА_1 , які стосуються проходження ним служби та звільнення з органів поліції, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони не стосуються предмета спору безпосередньо у цій справі.
19. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в контексті тверджень Апелянта про безпідставне поновлення судом першої інстанції строку на звернення з позовом у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.
20. Так, нормами ч.1 ст.239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
21. Аналогічне правове регулювання закріплене й у інших процесуальних кодексах, зокрема й у ч.1 ст. 256 ЦПК України.
22. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач, в межах встановлених строків, звернувся з цивільним позовом до Соснівського районного суду м. Черкаси, як до суду загальної юрисдикції.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2020 відкрито провадження по справі №712/1857/20 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення надмірно нарахованої частини грошового забезпечення. А тому Позивач мав виправдані очікування, що спір буде вирішено судом до якого він звернувся.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2023, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18.07.2023, провадження по справі № 712/1857/20 було закрито з підстав зазначених у п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Позивачу було роз?яснено, що вказаний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та предметно підсудний окружному адміністративному суду.
23. При цьому, колегія суддів зазначає, що Позивач відразу, без зайвих зволікань, в межах місячного строку встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з цим позовом.
24. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність поновлення Позивачу строку звернення до суду.
25. При цьому, доводи Апелянта про те що обрання Позивачем невірного способу захисту свого порушеного права шляхом подання цивільного позову до суду загальної юрисдикції не є причиною для переривання звернення до суду адміністративного судочинства колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Позивачем обрано правильний спосіб захисту.
26. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
27. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
28. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
29. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - без змін.
30. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 23 квітня 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев