Справа № 742/471/24 Суддя (судді) першої інстанції: Коваленко А.В.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Люлька О.М., Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови серії ББА № 560479 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09 січня 2024 року, -
ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Інспектора відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Люлька О.М., Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив суд: скасування постанову серії ББА № 560479 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.01.2024.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.02.2024 слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
На думку позивача, при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що «підтверджуючих документів щодо проживання та стоянки транспортного засобу в зоні дії заборонного дорожнього знаку позивачем додано не було». В спростування цього позивач зазначає, що в матеріалах справи є відповідна товаро-транспортна накладна № 1704818509_3436 від 09.01.2024, де пунктом розвантаження зазначено елеватор, м. Прилуки, вул. Кільцева (до перейменування Дружби Народів), 46. Крім того даний факт також підтверджується роздруківкою системи СР8-моніторингу транспорту «ВІАЛОН», яка теж наявна в матеріалах справи.
Позивач також не погоджується з відповідачами та судом першої інстанції, стосовно наявності іншого, коротшого маршруту для проїзду. Так свої заперечення інспектор відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області лейтенант поліції Люлька Олександр Миколайович аргументував тим, що найкоротшим шляхом для проїзду транспорту по місту Прилуки до елеватора є заїзд в місто зі сторони с. Манжосівка, а вибраний водієм маршрут не являється самим коротким і проходить через усе місто.
Натомість позивач вказує, що по-перше, згідно інформації виконкому Прилуцької міської ради на всіх дорогах в'їзду у місто Прилуки розташовані дорожні знаки 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» з зображенням на даних знаках позначки « 12т», тобто заїхати в м. Прилуки так, щоб не проїхати під знак 3.3 неможливо. (Копія повідомлення додається).
По-друге, заїзд вантажного транспорту в місто Прилуки зі сторони с. Манжосівка є технічно неможливим. Оскільки на шляху руху вантажного транспорту автомобільною дорогою загального користування державного значення Н-07 Київ - Суми - Юнаківка до с. Манжосівка є 2 автомобільних мости. Згідно наданої інформації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області вищевказані автомобільні мости на сьогоднішній день в експлуатацію не введені, рух вантажного автотранспорту по вищевказаних штучних спорудах до введення їх в експлуатацію на даний час є неможливим.
Тобто інших доріг до елеватору, крім того маршруту, яким рухався позивач, на його переконання, не існує, іншим шляхом потрапити в пункт призначення позивач не мав можливості. Тобто, навіть за наявності в напрямку руху позивача, на думку позивача, дорожнього знаку 3.3 порушення вимог ПДР України не мало місця.
Крім того, позивач вказує, що ухвалюючи рішення по даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що інспектор відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області лейтенант поліції Люлька Олександр Миколайович є неналежним відповідачем, що в свою чергу являється окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до останнього.
Вказаний висновок, на думку позивача, є помилковим з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Більше того, на сьогоднішній день існує усталена судова практика касаційної інстанції (справа № 759/13033/14-а (2а/759/391/14), справа № 724/716/16-а) відносно того, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 24.04.2024.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
В судове засідання, призначене на 24.04.2024, учасники справи не з'явились, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу № 234-К від 03.11.2014, ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «АГРОКІМ» водієм автотранспортних засобів категорії «С» (самоскиди 10-20 т) 3 класу Автотранспортного парку Відділку № 2 з 01.11.2014.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 1704818509_3436 від 09.01.2024, вантажовідправник ТОВ «АГРОКІМ» автомобіль MAN, номерний знак НОМЕР_1 водій ОСОБА_1 , пункт розвантаження є елеватор, розташований за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Кільцева (Дружби Народів), 46.
09.01.2024 постановою інспектора відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Люльки Олександра Миколайовича визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу розміром 340 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 09.01.2023, о 01 год 43 хв, керував автомобілем MAN, номерний знак НОМЕР_1 , в м .Прилуки, вул. Вавілова, 25, здійснював рух в зону дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою 12 тон заборонено», чим порушив п.п.«в» п.8.4 Правил дорожнього руху.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт здійснення руху ОСОБА_1 вантажним автомобілем з дозволеною максимальною масою понад 12 т, під заборону дорожнього знаку 3.3 Правил дорожнього руху, та продовження руху в зоні дії знаку, підтверджується зібраними у справі матеріалами, а тому не потребує додаткового доказування.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Частина 2 ст. 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частини 1 та 2 ст. 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За визначенням, що міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону № 580-VIII територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
На виконання п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом № 73 від 06.11.2015 (далі - Положення № 73, у редакції наказу Національної Поліції України від 03.09.2019 № 887), департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом НП України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством України порядку. Департамент складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних(відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції.
Департамент є юридичною особою публічного права.
Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.
Департамент здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції Національної поліції України (крім справ пов'язаних з корупційними правопорушеннями); приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На виконання ст. 222 КпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частина 3 ст. 288 КпАП України встановлює, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 122 КпАП України Інспектор відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Люлька О.М., Головне управління Національної поліції в Чернігівській області діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та його територіальних органів. Відтак, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КпАП України покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Статтями 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Отже, органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає Інспектор відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Люлька О.М. та Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Департамент патрульної поліції, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи як співвідповідач судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом першої інстанції проведено також не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вказане вище не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.
Суд першої інстанції на всі вказані вище обставини увагу не звернув, чим допустив порушення норм процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги у знайшли своє підтвердження, а тому таку необхідно задовольнити в частині.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Люлька О.М., Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови серії ББА № 560479 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09 січня 2024 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан