Справа № 320/10784/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
23 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 28.01.1997 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 позивач у період з 14.02.1992 року по 21.07.2003 року працював на Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутича. З 07.11.2003 року по 11.04.2006 року працював у ПМНВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич». З 01.04.2015 року по 04.9.2018 року працював у Корпорації «Укртрансбуд».
Відповідно до довідки КП «Управління житлово-комунального господарства» від 03.02.2017 року №01-22/19 позивач дійсно був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.06.1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСРС від 22.06.1956 року №1173: 02.10.1991 року, 03.10.1991 року, 04.10.1991 року, 27.03.1992 року, 10.04.1992 року, 11.04.1992 року, 12.04.1992 року, 13.04.1992 року, 16.04.1992 року, 17.04.1992 року, 22.04.1992 року, 28.04.1992 року, 29.04.1992 року, 11.05.1992 року, 12.05.1992 року, 15.05.1992 року, 16.05.1992 року, 28.05.1992 року, 29.05.1992 року, 04.06.1992 року, 05.06.1992 року, 10.08.1992 року, 11.08.1992 року, 24.09.1992 року, 26.09.1992 року, 27.09.1992 року, 28.09.1992 року, 30.09.1992 року, 02.10.1992 року, 04.10.1992 року, 06.10.1992 року, 07.10.1992 року, 08.10.1992 року, 15.10.1992 року, 29.10.1992 року, 02.12.1992 року. Всього відпрацьовано 36 днів. Час вказаної праці до 01.01.1988 року зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у трикратному розмірі, а у 1988-2001 роках у полуторному розмірі.
Відповідно до довідки НВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич» від 11.04.2006 року №433 постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.06.1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСРС від 22.06.1956 року №1173 з 07.11.2003 року по 10.04.2006 року. Час вказаної праці до 01.01.1988 року зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у трикратному розмірі, а у 1988-1990 роках у полуторному розмірі.
Довідкою ДСП «Чорнобильська АЕС» від 30.08.2021 року №3458/1090250-2021 повідомлено, що згідно з наявною в лабораторії ІДК інформацією, доза зовнішнього опромінення позивача, отримана за період виконання робіт у складі сторонніх організацій з грудня 2003 року по квітень 2006 року та з квітня 2015 року по вересень 2018 року становить 13,90 мЗв з наданням помісячного опромінення позивача, вказаного у таблиці.
Заявою від 19.01.2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області про призначення йому пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.01.2023 року №103230001041 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у зв'язку з непідтвердженням необхідного періоду постійного проживання або постійної праці у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченого пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В означеному рішенні вказано, що до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи згідно довідок форми 122 від 11.04.2006 року №64 з 07.11.2003 року по 10.06.2006 року, виданої НВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич» та від 03.02.2017 року №01-22/09 х 02.10.1991 року по 04.10.1991 року, 27.03.1992 року, з 10.04.1992 року по 14.04.1992 року, з 16.04.1992 року по 17.04.1992 року, 22.04.1992 року, з 28.04.1992 року по 28.04.1992 року, з 11.05.1992 року по 12.05.1992 року, з 15.05.1992 року по 16.05.1992 року, з 28.05.1992 року по 29.05.1992 року, з 04.06.1992 року по 05.06.1992 року, з 10.08.1992 року по 11.08.1992 року, 24.09.1992 року, з 26.09.1992 року по 28.09.1992 року, 30.09.1992 року, 02.10.1992 року, 04.10.1992 року, з 06.10.1992 року по 08.10.1992 року, 15.10.1992 року, 29.10.1992 року, 02.12.1992 року, виданої КП «Управління житлово-комунального господарства», оскільки документи потребують зустрічної перевірки щодо відповідності первинним документам та обґрунтованості їх видачі підприємствами НВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич» та КП «Управління житлово-комунального господарства».
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, вважаючи її неправомірною, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закону №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закону №1788, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 3 Закону №1788 визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до положень частини першої статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Означені положення статті 114 Закону №1058 кореспондують з положеннями статті 13 Закону №1788.
Відповідно до пункту 2 Розділу Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за Списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною третьою статті 44 Закону №1058 визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до підпукнту пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії.
Згідно з абзацом 2 пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про наявність в особи права на звернення до територіального органу ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності необхідного страхового та пільгового стажу, у тому числі пільгового, з наданням підтверджуючих документів. При цьому, законодавцем розмежовано умови призначення пенсії за віком та призначення пенсії за віком на пільговий умовах, в частині віку, з якого призначаються означені види пенсії та наявності додаткової умови при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (необхідний стаж на роботах за Списком №1). За відсутності такої додаткової умови, відповідно, відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням відповідних положень законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії 19.01.2023 року за віком на пільгових умовах, він досяг віку 56 років, який є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, якого не вистачає для призначення пенсії за віком.
Підтверджений відповідачем 2 страховий стаж позивача складає 36 років 09 місяців 02 дні, який є достатнім для призначення як пенсії за віком, так і пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, відповідно до довідки КП «Управління житлово-комунального господарства» від 03.02.2017 року №01-22/19 позивач дійсно був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.06.1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСРС від 22.06.1956 року №1173: 02.10.1991 року, 03.10.1991 року, 04.10.1991 року, 27.03.1992 року, 10.04.1992 року, 11.04.1992 року, 12.04.1992 року, 13.04.1992 року, 16.04.1992 року, 17.04.1992 року, 22.04.1992 року, 28.04.1992 року, 29.04.1992 року, 11.05.1992 року, 12.05.1992 року, 15.05.1992 року, 16.05.1992 року, 28.05.1992 року, 29.05.1992 року, 04.06.1992 року, 05.06.1992 року, 10.08.1992 року, 11.08.1992 року, 24.09.1992 року, 26.09.1992 року, 27.09.1992 року, 28.09.1992 року, 30.09.1992 року, 02.10.1992 року, 04.10.1992 року, 06.10.1992 року, 07.10.1992 року, 08.10.1992 року, 15.10.1992 року, 29.10.1992 року, 02.12.1992 року. Всього відпрацьовано 36 днів. Час вказаної праці до 01.01.1988 року зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у трикратному розмірі, а у 1988-2001 роках у полуторному розмірі.
Відповідно до довідки НВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич» від 11.04.2006 року №433 постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.06.1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСРС від 22.06.1956 року №1173 з 07.11.2003 року по 10.04.2006 року. Час вказаної праці до 01.01.1988 року зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у трикратному розмірі, а у 1988-1990 роках у полуторному розмірі.
Разом з тим, позивачу не було підтверджено пільговий стаж за Списком №1, який відповідно до довідки КП «Управління житлово-комунального господарства» від 03.02.2017 року №01-22/19 склав 36 днів, відповідно до довідки НВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич» від 11.04.2006 року №433 з 07.11.2003 по 10.04.2006 - 02 роки 05 місяців 03 дні.
Водночас, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що означені довідки ніким не оскаржені, не визнані недійсними, наслідком чого є відсутність підстав для неприйняття їх до уваги.
При цьому, відповідачу 2, який розглядав заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Проте, наявність такого права не є підставою для відмови у призначення особі пенсії за віком, у тому числі і на пільгових умовах.
Таким чином, оскільки матеріали справи містять довідки на підтвердження періоду роботи позивача на роботах за Списком №1 після 1988 року, враховуючи чинність наданих довідок, відсутність з боку відповідача 2 жодних дій щодо ініціювання проведення їх перевірки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача 02.10.1991 року, 03.10.1991 року, 04.10.1991 року, 27.03.1992 року, 10.04.1992 року, 11.04.1992 року, 12.04.1992 року, 13.04.1992 року, 16.04.1992 року, 17.04.1992 року, 22.04.1992 року, 28.04.1992 року, 29.04.1992 року, 11.05.1992 року, 12.05.1992 року, 15.05.1992 року, 16.05.1992 року, 28.05.1992 року, 29.05.1992 року, 04.06.1992 року, 05.06.1992 року, 10.08.1992 року, 11.08.1992 року, 24.09.1992 року, 26.09.1992 року, 27.09.1992 року, 28.09.1992 року, 30.09.1992 року, 02.10.1992 року, 04.10.1992 року, 06.10.1992 року, 07.10.1992 року, 08.10.1992 року, 15.10.1992 року, 29.10.1992 року, 02.12.1992 року - 36 днів (згідно довідки КП «Управління житлово-комунального господарства» від 03.02.2017 року №01-22/19) та з 07.11.2003 року по 10.04.2006 року (згідно довідки НВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич» від 11.04.2006 року №433) у полуторному розмірі.
З урахуванням викладеного позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №103230001041 від 26.01.2023 року в частині відмови у зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 відповідних періодів роботи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 зарахувати у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу позивача періоди роботи в зоні відчуження Комунальному підприємстві «Управління житлово-комунального господарства» згідно довідки №0122/19 від 03.02.2017 року - 02.10.1991 року, 03.10.1991 року, 04.10.1991 року, в 1992 році- 27.03.1992 року, 10.04.1992 року, 11.04.1992 року,12.04.1992 року, 13.04.1992 року, 16.04.1992 року, 17.04.1992 року, 22.04.1992 року,28.04.1992 року, 29.04.1992 року, 11.05.1992 року, 12.05.1992 року, 15.05.1992 року, 16.05.1992 року, 28.05.1992 року, 29.05.1992 року, 04.06.1992 року, 05.06.1992 року, 10.08.1992 року, 11.08.11992, 24.09.1992 року, 26.09.1992 року, 27.09.1992 року, 28.09.1992 року, 30.09.1992 року, 02.10.1992 року, 04.10.1992 року, 06.10.1992 року, 07.10.1992 року, 08.10.1992 року, 15.10.1992 року, 29.10.1992 року, 02.12.1992 року в Філії «Струм-Славутич» ПМ НВІП «СТРУМ» згідно довідки №64 від 11.04.2006 року з 07.11.2003 року по 10.04.2006 року як роботу по списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженими Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, як це передбачено абзацом 10 частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Оскільки саме відповідачем 2 було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача відповідні періоди його роботи, то у даному випадку у цього відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а тому у суду є підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 зарахувати означені спірні періоди його роботи за Списком №1 до пільгового стажу роботи у полуторному розмірі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи позивача з 01.04.2015 року по 04.09.2018 року у Корпорації «Укрспецбуд», питання зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи позивача з 01.04.2015 року по 04.09.2018 року відповідачем 2 взагалі не розглядалось.
З урахуванням зазначеного, на думку колегії суддів, дані позовні вимоги є передчасними.
Водночас, відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, оскільки зарахування означеного періоду роботи позивача з 01.04.2015 року по 04.09.2018 року у Корпорації «Укрспецбуд» до пільгового стажу за Списком №1 може вплинути на питання призначення йому пільгової пенсії, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язати відповідача 1 розглянути питання зарахування означеного періоду як роботу по Списку №1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, судами не надається оцінка викладеним у рішенні від 26.01.2023 року №103230001041 обставинам щодо відмови позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв'язку з непідтвердженням необхідного періоду постійного проживання або постійної праці у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченого пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивачем не оскаржується така підстава у межах цієї справи.
Водночас позовні вимоги про зобов'язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 19.01.2023 року, не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки станом на дату винесення рішення у цій справі відповідачем 2 не було здійснення зарахування спірних періодів до загального страхового стажу, не обраховано наявний у позивача пільговий період роботи за Списком №1 та, як наслідок, не прийнято рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.
Отже, від розміру загального страхового стажу (з урахуванням зарахування у пільговому обчисленні у полуторному розмірі) залежить розмір пенсії. Однак, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058 після досягнення віку 55 років, який, порівняно із пенсійним віком, визначеним для призначення пенсії за віком на загальних підставах, є нижчим, є наявність, крім необхідного загального страхового стажу, достатнього пільгового стажу роботи на роботах за Списком №1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, повноваження щодо встановлення розміру такого пільгового стажу надано в межах спірних відносин відповідачу 2 як такому, що здійснював розгляд заяви позивача про призначення пенсії.
За відсутності відмови у призначенні пільгової пенсії саме з підстав відсутності у позивача достатнього пільгового стажу на роботах за Списком №1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, без дослідження відповідачем означеного питання з урахуванням висновків суду у цій справі, у суду, відповідно, відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити такий вид пенсії.
Водночас, з метою захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №103230001041 від 26.01.2023 року в частині відмови у призначенні пенсії за віком, оскільки за наявності такого чинного рішення за наслідками розгляду заяви від 19.01.2023 року після зарахування відповідачем 2 у пільговому обчисленні у полуторному розмірі періодів роботи позивача 02.10.1991 року, 03.10.1991 року, 04.10.1991 року, 27.03.1992 року, 10.04.1992 року, 11.04.1992 року, 12.04.1992 року, 13.04.1992 року, 16.04.1992 року, 17.04.1992 року, 22.04.1992 року, 28.04.1992 року, 29.04.1992 року, 11.05.1992 року, 12.05.1992 року, 15.05.1992 року, 16.05.1992 року, 28.05.1992 року, 29.05.1992 року, 04.06.1992 року, 05.06.1992 року, 10.08.1992 року, 11.08.1992 року, 24.09.1992 року, 26.09.1992 року, 27.09.1992 року, 28.09.1992 року, 30.09.1992 року, 02.10.1992 року, 04.10.1992 року, 06.10.1992 року, 07.10.1992 року, 08.10.1992 року, 15.10.1992 року, 29.10.1992 року, 02.12.1992 року (згідно довідки КП «Управління житлово-комунального господарства» від 03.02.2017 року №01-22/19) та з 07.11.2003 року по 10.04.2006 року (згідно довідки НВІП «Струм» Філія «Струм-Славутич» від 11.04.2006 року №433) та після розгляду ним питання щодо зарахування періоду роботи з 01.04.2015 року по 04.09.2018 року як роботи по Списку №1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, за наявності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах у відповідача 2 буде відсутня така можливість з огляду на чинність рішення №103230001041 від 26.01.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
В свою чергу, позовні вимоги, заявлені до Головного правління Пенсійного фонду України у Київській області не підлягають задоволенню з огляду на відсутність зі сторони останнього вчинення протиправних дій чи бездіяльності, чи винесення протиправних рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.