Справа № 640/20199/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кушнова А.О.
Іменем України
23 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М..,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку з відповідною виплатою пенсії ОСОБА_1 за додатковими документами, поданими із заявою про перерахунок пенсії від 30.09.2022, а також дії, які полягають у нарахуванні та виплаті йому пенсії без перерахунку її розміру з 01.01.2022 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.09.2022 №11/18183;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, обчислену у розмірі 90% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.09.2022 №11/18183, без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.01.2022 та здійснити виплату йому недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2022 однією сумою з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 31.10.2022 №2600-0310-8/140475 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.09.2022 №11/18183;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022, виходячи з 90% суми грошового забезпечення посади, з якої його було звільнено з військової служби, з урахуванням довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.09.2022 №11/18183, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії без її обмеження максимальним розміром.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.05.2018 у справі № 753/23264/17, яке набрало законної сили 10.08.2018:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не обмежувати максимальний розмір пенсії ОСОБА_1 , призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та виплатити частину пенсії (різницю), недоплачену за період з 31.05.2017 внаслідок неправомірного застосування положень частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Законів № 911-VIII, № 1774-VIII.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 640/20164/18:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити частину пенсії (різницю), недоплачену з 31.05.2017.
Адміністрацією Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 видано довідку від 09.09.2022 №11/18183 про розмір грошового забезпечення за посадою заступника Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України Командувача Прикордонних військ України - начальника Департаменту прикордонної розвідки Державного комітету у справах охорони державного кордону України з 01.01.2022.
Грошове забезпечення в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії дорівнює 112 217,20 грн. та складається з: посадового окладу - 64260,00 грн.; окладу за військовим званням (генерал-лейтенант) - 1690,00 грн.; надбавки за вислугу років (50%) - 32130,00 грн.; надбавки за інтенсивність служби (1%) - 642,60 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (20%) - 12852,00 грн.; премії (1%) - 642,60 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 30.09.2022 про здійснення перерахунку пенсії відповідно до оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.09.2022 №11/18183 у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії, однак листом від 31.10.2022 №2600-0310-8/140475 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивачу на підставі нової довідки, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про здійснення перерахунку пенсій, призначених за Законом № 2262.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач має право на здійснення перерахунку його пенсії, яке закріплено у статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 09.09.2022 №11/18183 з 01.01.2022. Твердження відповідача щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії позивача згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 09.09.2022 №11/18183 з 01.01.2022 є необґрунтованим та суперечать нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Щодо позовних вимог в частині про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, то суд першої інстанції вважав таку вимогу передчасною, оскільки позивачу відповідний перерахунок на підставі нової довідки ще не був здійснений, відповідно в цій частині права позивача не порушені, а підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплаті перерахованих сум будуть порушені відсутні.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)).
Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі № 821/1438/17.
Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на отримання пенсії з урахуванням нових складових грошового забезпечення, які включені в оновлену довідку про складові грошового забезпечення позивача. Як вбачається з листа, яким повідомлено про відмову у перерахунку пенсії, саме це право позивача було порушене відповідачем.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач обмежив розмір пенсії позивача таким максимальним розміром, або ж здійснив розрахунок пенсії з урахуванням зменшеного її відсоткового розміру. Зокрема, відомості про такі факти після виконання рішення суду у справі у справі № 753/23264/17 та станом на час виникнення спірних правовідносин відсутні.
Відтак, спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Доказів того, що позивач на час звернення до суду отримував пенсію з обмеженням її максимального розміру, матеріали справи не містять.
Відтак, у спірних правовідносинах право позивача на отримання пенсії без відповідних обмежень порушено не було, а отже таке право не може бути захищене.
Колегія суддів повторно, наголошує на тому, що судовому захисту підлягають виключно порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у цій частині.
Аналогічна підхід викладений Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, у зразковій справі №560/2120/20, згідно якої вимоги щодо відсотку грошового забезпечення, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
Щодо посилань позивача на преюдиційність рішення суду у справі у справі № 753/23264/17, то колегія суддів наголошує, що вказане рішення не пов'язане із перерахунком пенсії, спір щодо якого розглядається у даній справі та не встановлює фактів порушень прав позивача щодо обмеження пенсії у межах правовідносин, які досліджуються у даній справі.
Посилання на рішення судів у інших справах суд апеляційної інстанції відхиляє в силу частини сьомої статті 78 КАС, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення у частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова