Справа № 761/785/21 Головуючий у 1-й інстанції Сіромашенко Н.В.
23 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І.,
Собківа Я.М.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серія АС №0000021486 від 04.11.2020 та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.12.2020 вона отримала засобами поштового зв'язку постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії АС №0000021486 від 04.11.2020.
Як вбачається з даної постанови, складеної головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляним Вадимом Сергійовичем , її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до вказаної постанови 04.11.2020 о 13 год. 15 хв. транспортний засіб Nissan Almera 1.6, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Омеляновича-Павленка Михайла,7 в м. Києві було зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено п. 15.9, г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що винесена без належних правових підстав, з порушенням її прав, з перевищенням повноважень посадової особи, що складала таку постанову, та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Зазначила на те, що вона вказане правопорушення не вчиняла, оскільки в день його вчинення не використовувала належний їй транспортний засіб та не порушувала ПДР, зокрема, не здійснювала зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу. Тобто вона не є належним суб'єктом адміністративного правопорушення, а отже, не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Згідно постанови суть адміністративного правопорушення полягає лише в зупиненні транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу. Однак, не міститься жодних відомостей про час, протягом якого було припинено рух транспортного засобу (час зупинки), відсутні відомості про те, що вказує на наявність пішохідного переходу (розміщення дорожніх знаків, дорожньої розмітки тощо), а також відсутні дані про те, що порушення правил зупинки транспортного засобу створило перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеки руху та в чому такі перешкоди або загроза полягають.
Відтак, вважає зазначені у постанові фактичні обставини справи не вказують на наявність події адміністративного правопорушення та не містить складу адміністративного правопорушення.
Крім того, вказує, що було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, мало місце перевищення повноважень посадовою особою при складенні оскаржуваної постанови. Так, місцем вчинення адміністративного правопорушення є вул. Омеляновича-Павленка Михайла, 7 в м. Києві. Зазначена вулиця відноситься до Печерського району м. Києва, одночасно з цим, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто за територіальними межами повноважень такого інспектора. Таким чином, постанова прийнята посадовою особою не в межах та не на підставі наданих їй повноважень.
Також відсутні належні та допустимі докази щодо вчинення адміністративного правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2021 року даний адміністративний позов залишено без задоволення.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що зупинення позивачем та залишення автомобіля ближче 10 м від пішохідного переходу, відповідачем задокументовано та зафіксовано в режимі фотозйомки з місця події і дана обставина не спростована позивачем належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з закриттям справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення за ч. 3 cт. 122 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпАП.
Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. з наступних підстав.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія АС № 0000021486 від 04.11.2020 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, позивачкою 04.11.2020 о 13:15 год. за адресою: м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, 7, зупинено транспортний засіб Nissan Almera 1.6, номерний знак НОМЕР_1 , ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушено п. 15.9 г) ПДР. Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення, Sigma X-treme PQ53, CammPro 1826.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 15.9 пп. «г» ПДР України встановлено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Згідно пп. «г» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.
Залишення автомобіля ближче 10 м від пішохідного переходу візуально обмежує огляд пішоходами проїжджої частини дороги, а водіям обмежує візуальний огляд самого пішохідного переходу.
Згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 19 листопада 2018 року № 2089, зокрема затверджено Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення № 2089).
Згідно з розділом 7 Положенням № 2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом директора Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право:
- здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису;
- розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено;
- складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень;
- накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису);
- розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності;
- складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів;
- здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку;
- мають інші права, визначені законом.
Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов'язків, передбачених Положенням № 2089.
Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою та в межах наданих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що 04.11.2020 о 13 год. 15 хв. транспортний засіб Nissan Almera 1.6, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Омеляновича-Павленка Михайла,7 в м. Києві було зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено п. 15.9, г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Згідно з частинами 2-4 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Колегією суддів досліджено оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із наявних у справі матеріалів фотофіксації вбачається факт зупинки транспортного засобу Nissan Almera 1.6, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Омеляновича-Павленка Михайла,7 в м. Києві ближче 10 метрів від пішохідного переходу.
Так, 27 жовтня 2021 року представником Департаменту до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи матеріалів фотофіксації до постанови серії АС № 0000021486 від 04.11.2020 року.
Зокрема, з постанови серії АС № 0000021486 від 04.11.2020 року вбачається, що фотофіксація здійснювалась за допомогою технічного засобу Sigma X-treme PQ53, CammPro 1826.
Крім того, в постанові міститься посилання на вебсайт в мережі інтернет з матеріалами фото/відеофіксації правопорушення.
Отже, колегією суддів встановлено, що належний позивачу автомобіль Nissan Almera 1.6, номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу.
Крім того, при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за наявності, передбачених законом підстав та відповідних доказів, що нею не спростовано під час апеляційного розгляду справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Я.М. Собків
Є.І. Мєзєнцев