Справа № 580/8237/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
23 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Кобаля М.І.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області (далі - відповідач 2), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031470 від 22.08.2023 в розмірі 17000 грн.
Свій позов позивач мотивує тим, що спірною постановою до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, яку позивач вважає протиправною та зазначає про відсутність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Крім того, зазначено, що відповідач порушено вимоги Порядку № 879, оскільки не здійснювалось фактичне зважування ТЗ, натомість відомості про вагу перенесені із ТТН.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року даний позов - задоволено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення документального габаритно-вагового контролю уповноважені особи Укртрансбезпеки на порушення вимог Порядку № 879 об'єктивно не встановили фактичну масу транспортного засобу. Документально підтверджені відомості щодо повної маси (напівпричепу самоскиду марки LAMBRECHT д.н. НОМЕР_1 ) відсутні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що в свою чергу, є підставою для скасування зазначеного рішення.
В обґрунтування вимог зазначає, що на момент проведення перевірки на підставі наданої ТТН № 230717-0574-4590 від 17.07.2023, яка містила всі обов'язкові, передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт реквізити, було встановлено, що повна маса транспортного засобу сідловий тягач марки MAN 19.463 д.н. НОМЕР_2 та напівпричіп самоскид марки LAMBRECHT д.н. НОМЕР_1 становила 39 720 кг. Так, із фотокопії напівпричіпа самоскида марки LAMBRECHT д.н. НОМЕР_1 чітко видно, що він є двовісним, а не трьохвісним, а тому відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, для двовісних автомобілів (тягач) з двовісним напівпричепом допустима маса становить 36 тонн.
26 березня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року - без змін.
04 квітня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення апелянта по справі.
Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлення від 13.07.2023 № 012959 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті провели рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами здійснення рейдової перевірки 17.07.2023 року старший державний інспектор та головний спеціаліст Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Обухов О.І. та ОСОБА_2 склали Акт проведення перевірки № 031407 від 17.07.2023 року, в ході якої встановили, що о 13 год. 20 хв. на а/д Н-16 57 км позивач за допомогою водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки MAN 19.463 д.н. НОМЕР_2 з напівпричіпом марки BENALU 2821д.н. НОМЕР_3 здійснював перевезення вантажу (згідно ТТН № 230717-0574-4590 від 17.07.2023, (вантаж - ріпак неочищений) з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм понад 10% але не більше 20% , а саме перевищення на 10,33% (загальна маса т/з 39,72 т. при допустимих 36 т.).
Згідно Акту № 0068654 від 17.07.2023 старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Обухов О.І. встановив фактичну повну масу транспортного засобу марки MAN 19.463 д.н. НОМЕР_2 з напівпричіпом марки BENALU 2821д.н. НОМЕР_3 - 39,72 т (згідно ТТН № 230717-0574-4590 від 17.07.2023).
Після оформлення матеріалів перевірки, старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Обухов О.І. виявив, що надане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на напівпричіп самоскид марки BENALU 2821д.н. НОМЕР_3 не відповідає напівпричепу самоскиду марки LAMBRECHT д.н. НОМЕР_1 , який фактично перевірявся, згідно матеріалів фотофіксації перевіряємого напівпричіпу, копії наданої водієм на момент перевірки ТТН № 230717-0574-4590 від 17.07.2023, в якій зазначено саме напівпричіп LAMBRECHT д.н. НОМЕР_1 , у зв'язку із чим старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Обухов О.І. зафіксував вказані обставини у доповідній записці на ім'я начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області.
За вказане порушення постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.08.2023 № 031470 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позов, судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом доказування у цій справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, а також наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Так, відповідно до статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах, за нормами пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків (частина 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).
Пункт 2 Порядку № 879 розкриває зміст термінів, які вживаються в цьому Порядку, зокрема:
2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;
5-1) документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;
6) вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;
11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
У силу вимог пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).
Згідно з пунктами 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його виконання. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Отже, нормами Порядку № 879 регламентовано порядок здійснення точного габаритно-вагового контролю, визначено алгоритм дій уповноважених осіб Укртрансбезпеки, вимоги до зважувального обладнання тощо. При цьому порядок здійснення документального габаритно-вагового контролю не деталізований.
Як підтверджується матеріалами справи, 17.07.2023 посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області провели документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, при цьому точний габаритно-ваговий контроль не здійснювався, про що зокрема зазначив відповідач у відзиві, а також зазначено в довідці № 0077099 від 17.07.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Із матеріалів перевірки суд першої інстанції встановив, що до висновку про перевищення транспортним засобом, належним позивачу, вагових норм під час перевезення 17.07.2023, відповідач дійшов з урахуванням лише одного документа - наданої водієм до перевірки товарно-транспортної накладної № 230717-0574-4590 від 17.07.2023.
Колегія суддів зауважує, що зазначеними вище нормами законодавства не передбачено обов'язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу.
Так, для встановлення факту перевищення загальної маси та (або) габаритних параметрів транспортного засобу, здійснюється документальний контроль на підставі поданих на момент перевірки перевізником, водієм або іншою уповноваженою особою документів.
До таких документів законодавець відносить свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документи щодо технічної характеристики транспортних засобів та вантажів, товарно-транспортні накладні, тощо.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачені вимоги, щодо оформлення товарно-транспортної накладної, в якій мають бути такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто: пункти завантаження і розвантаження.?
Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998 року, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (Далі Правил № 363) «Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу».
Отож, товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, який містить інформацію про перевезення вантажу, обсяги такого перевезення (загальну масу, довжину, ширину, висоту) та відповідальних за його здійснення осіб.
Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.
Відповідно до п. 11.3 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Відповідно до ст. 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник зобов'язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу транспортного засобу без завантаження та з вантажем, надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.
Враховуючи вищевикладене, водій транспортного засобу перед прийняттям вантажу зобов'язаний перевірити відповідність реквізитів ТТН договору перевезення, в тому числі відповідність маси ТЗ без завантаження та з вантажем зазначеної у ТТН, договору перевезення вантажу та чинним нормам законодавства щодо дозволених вагових параметрів.
Відповідно, за умови будь-яких невідповідностей, водій може відмовитись від прийняття вантажу для перевезення, узгодивши зазначене з перевізником.
При цьому, приймаючи вантаж до перевезення, водій та вантажовідправник підтверджують достовірність внесених даних до ТТН, в тому числі окремо масу тари, масу нетто та масу брутто.?
Крім того, варто зазначити, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що вантажовідправник, який виписує товарно-транспортну накладну, не несе жодної відповідальності за правильність зазначення в ТТН габаритно- вагових параметрів транспортного засобу, адже за порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно- транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж, в тому числі внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, відповідно до стаття 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника накладається штраф.
Таким чином, колегія суддів, на основі інформації, що зазначена в наданій на момент перевірки ТТН №230717-0574-4590 від 17.07.2023, встановила, що транспортний засіб марки MAN 19.463 д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом самоскидом марки LAMBRECHT д.н. НОМЕР_1 рухався з фактичною вагою 39720 кг., при нормативно допустимих 36 тонн.
Отже, факт перевезення вантажу позивачем з перевищенням вагових обмежень (а саме на загальну масу) підтверджується наданою належним чином оформленою товарно-транспортною накладною № 230717-0574-4590 від 17.07.2023, яка міститься в матеріалах справи, згідно якої автомобільний перевізник фізична особа ОСОБА_1 , Замовник, Вантажовідправник - «ТОВ Науково Виробнича Фірма «Урожай», Вантажоодержувач - ТОВ «Новий елеватор ЛПД, водій ОСОБА_3 , Автомобіль сідловий тягач НОМЕР_2 з напівпричепом марки LAMBRECHT д.н. НОМЕР_1 , вантаж -ріпак, маса нетто, 25810 кг., тара 13880 кг., маса брутто 39720 кг.
Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що вказані доводи позивача та висновки суду першої інстанції не спростовують факт виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031470 від 22.08.2023 є правомірною, а тому не підлягає скасуванню.
Отже, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області 22.08.2023 року стосовно позивача правомірно винесено постанову № 031470 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 17 000,00 грн.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Отже, протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: М.І. Кобаль
Є.І. Мєзєнцев