П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/35626/23
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
повний текст судового рішення
складено 19.02.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі ДПС) та просив:
- визнати протиправною бездіяльність ДПС щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25 листопада 2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159;
- зобов'язати ДПС нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25 листопада 2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у ДПС.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі №520/9727/22 визнано протиправними дії ДПС щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 09.07.2020 р. та з 10.09.2021 р. по 13.08.2022 року, допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, підйомної допомоги, отриманої у 2020-2021 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані під час військової служби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 днів на рік, передбаченою пунктом 12 частині першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13.14 Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. №704 (далі Постанова №704).
Зобов'язано ДПС здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням) з 29.01.2020 р. по 09.07.2020 р. та з 10.09.2021 р. по 13.08.2022 року, допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, підйомної допомоги, отриманої у 2020-2021 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані під час військової служби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 днів на рік, передбаченою пунктом 12 частини першої статті 12 Закону Украйни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня відповідного календарного року (2020-2022 роки) відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року по справі №520/9727/22 апеляційну скаргу ДПС - залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі № 520/9727/22 - залишено без змін.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі №520/9727/22, яке набрало законної сили, ДПС нараховано ОСОБА_1 кошти у розмірі 173472,91 грн., з урахуванням обов'язкових відрахувань, та виплачено 170870,82 грн., яких 67644,67 грн. - 22.11.2023 року та 103226,15 грн. - 25.11.2023 року (а.с. 14, 18).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та сплату суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним виконанням судового рішення.
Відповідач листом від 04.12.2023 року повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви та сплати компенсації втрати частини доходів.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ДПС на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі №520/9727/22, яке набрало законної сили 17.11.2023 року, виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в повному обсязі 25.11.2023 року, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушення строку виплати доходу на один і більше календарних місяців.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст.2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення)
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до п.3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що
компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного
захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст.4 цього Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у ст.ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Апеляційний суд зазначає, що згідно норм чинного законодавства, компенсація частини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, а саме з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.
При цьому, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України викладені від 11 липня 2017 року у справі №2а-1102/09/2670 та Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №826/8319/16, від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21.
Зокрема, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Оскільки несвоєчасне нарахування та виплату частини грошового забезпечення позивача відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати.
З матеріалів справи вбачається, що у даній справі нарахування та виплата позивачу недоплачених виплат за періоди з 29.01.2020 р. по 09.07.2020 р. та з 10.09.2021 р. по 13.08.2022 року також відбулось на виконання судового рішення у справі №520/9727/22.
Тобто, несвоєчасне нарахування та виплата недоплаченої заробітної плати відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, з вини роботодавця, що встановлено судовим рішенням.
Разом з тим, суд 1-ї інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, фактично ототожнив компенсацію втрати частини доходів із санкцією за затримку виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 29.01.2020 року по 25.11.2023 року (день фактичного розрахунку), а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.11.2023 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.11.2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук