17 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8385/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року (головуючий суддя Артоуз О.О.)
у справі № 280/8385/23 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Позивач, Головне управління ДПС у Запорізькій області, звернувся 10.10.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, з урахуванням уточненого позову (а.с. 37-38) просив:
- стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 201 729,78 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку). Податковий борг виник внаслідок самостійного декларування платником податку суми податкових зобов'язань по єдиному податку, а саме:
податковою декларацією (за перший квартал 2022 року) платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9050368581 від 05.05.2022 відповідачем задекларовано суму єдиного податку до сплати у бюджет у розмірі 86350грн.
За рахунок сплат протягом 2022-2023 року було погашено частково заборгованість за звітний період по декларації.
Загальна сума заборгованості, яка не погашена відповідачем за вказаною декларацією та підлягає стягненню у судовому порядку складає 62 350грн.;
податковою декларацією (за перше півріччя 2022 року) №9130277694 від 16.07.2022 відповідачем задекларовано суму єдиного податку до сплати у бюджет у розмірі 34 650грн.;
податковою декларацією №9229420540 від 03.11.2022 (за три квартали 2022 року) відповідачем задекларовано суму єдиного податку до сплати у бюджет у розмірі 15 050грн. Дана сума єдиного податку не сплачена;
податковою декларацією №9307095658 від 09.02.2023 (за 2022 рік) відповідачем задекларовано суму єдиного податку до сплати у бюджет у розмірі 75 400грн.;
податковою декларацією №9103883159 від 08.05.2023 (за перший квартал 2023 року) відповідачем задекларовано суму єдиного податку до сплати у бюджет у розмірі 7 050грн.;
податковою декларацією №9198129332 від 08.08.2023 (за перше півріччя за 2023 року) відповідачем задекларовано суму єдиного податку до сплати у бюджет у розмірі 6 050грн. Вказані самостійно задекларовані суми єдиного податку у розмірі 200 550грн. відповідачем не сплачені.
Крім цього, за відповідачем обліковується сума заборгованості по пені нарахованої 05.09.2023 та 06.10.2023 за несвоєчасну сплату зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 1179,78 грн.
Податковий орган (позивач) вважає, що є підстави для стягнення податкового боргу.
Відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду (а.с. 48-51).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року позов задоволено.
Стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 201 729,78 грн. який зараховано: р/р UА 968999980314000699000008479; отримувач - ГУК у Запорізький області/ТГ м. Запоріжжя, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 18050400.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дохід відповідача за 2022 рік склав 4229 000 грн., з них за перше півріччя 2023 року - 262 000грн., що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку. Сума податкового боргу, що утворився за 2022 - 2023 роки становить 201 729,78 грн. (187 450 грн. за 2022 рік та 13 100 грн. за 2023 рік). У вересні та жовтні 2023 року відповідачем сплачено 24 000 грн. в рахунок податкових зобов'язань.
Суд першої інстанції не знайшов підстав для розстрочення виконання рішення, з урахування суми отриманих відповідачем доходів у 2022 році, вважає, що установлення на всій території України воєнного стану віднесення території Запорізького району до зони можливих активних бойових дій не є підставою для розстрочення виконання рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Просить змінити рішення суду першої інстанції, та розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами по 16 810,82грн.
Вказує, що додані позивачем податкові звіти відповідача свідчать про те, що отриманий ним в період запровадження воєнного стану дохід від підприємницької діяльності, у порівнянні з показниками першого кварталу 2022 року, зменшився більше ніж у десять разів. Так, здійснення відповідачем підприємницької діяльності є територія м.Запоріжжя, яка з 12.03.2022 року та до теперішнього часу перебуває в зоні активних та/або вірогідних бойових дій, що унеможливлює проведення відповідачем безперешкодної, конкурентної, рентабельної господарської діяльності, та, як наслідок, - отримання стабільного доходу й своєчасну, в повному обсязі сплату податків. Зазначає, що дружина відповідача є особою зі стійким розладом функцій організму, який призводить до обмеження життєдіяльності, має потребу у сторонній допомозі та коштовних ліках, отримує пенсію у розмірі 2361 грн., що свідчить про її знаходження на утриманні відповідача.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 15.11.2016.
ФОП ОСОБА_1 у період 2022-2023 роки перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.
Сума податкового боргу, що утворився за 2022 - 2023 роки становить 201 729,78 грн. (187 450 грн. за 2022 рік та 13 100 грн. за 2023 рік)
Позивачем 17.05.2023 сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 17.05.2023 №0043264-2406-0828, на сплату податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 211 450грн., яку направлено відповідачу за адресою: 69041, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Таганська, 16, 92.
Відповідачем не сплачено податкові зобов'язання згідно податкової вимоги форми «Ф» від 17.05.2023 № 0043264-2406-0828.
Позивач вважає, що є підстави для стягнення з відповідача податкового боргу за 2022 - 2023 роки в сумі 201 729,78 грн. (187 450 грн. за 2022 рік та 13 100 грн. за 2023 рік).
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності відповідача є:
43.39 Інші роботи із завершення будівництва (основний);
43.31 Штукатурні роботи;
43.33 Покриття підлоги й облицювання стін;
43.34 Малярні роботи та скління;
81.29 Інші види діяльності із прибирання;
46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;
47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;
56.29 Постачання інших готових страв;
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів;
45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Податковою декларацією (за перший квартал 2022 року) платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № 9050368581 від 05.05.2022 відповідачем задекларовано суми доходу 1 727 000грн. та єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 86 350грн.
За рахунок сплат протягом 2022-2023 року відповідачем частково погашена заборгованість за звітний період по декларації.
Загальна сума заборгованості, яка не погашена Відповідачем за вказаною декларацією та підлягає стягненню складає 62 350грн.
Податковою декларацією (за перше півріччя 2022 року) платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9130277694 від 16.07.2022 відповідачем задекларовано суми доходу 2 420 000 грн. та єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 34 650грн.;
Податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9229420540 від 03.11.2022 (за три квартали 2022 року) Відповідачем задекларовано суми доходу 2 721 000 грн. та єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 15 050грн.
Податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9307095658 від 09.02.2023 (за 2022 рік) відповідачем задекларовано суми доходу 4 229 000 грн. та єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 75 400грн.
Податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9103883159 від 08.05.2023 (за перший квартал 2023 року) відповідачем задекларовано суми доходу 141 000 грн. та єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 7 050грн.
Податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9198129332 від 08.08.2023 (за перше півріччя за 2023 року) відповідачем задекларовано суми доходу 262 000 грн. та єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 6 050грн.
Також податковим органом нараховано 05.09.2023 та 06.10.2023 пеня за несвоєчасну сплату зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 1179,78 грн.
Вказані самостійно задекларовані суми єдиного податку у розмірі 200 550грн. та пені у розмірі 1179,78 грн. (200 550грн. + 1179,78 грн. = 201 729,78 грн.) відповідачем не сплачені.
Позивачем 17.05.2023 сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 17.05.2023 №0043264-2406-0828, на сплату податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 211 450грн., яку направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана вимога повернута позивачу підприємством поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Матеріали справи не містять доказів оскарження податкової вимоги форми «Ф» від 17.05.2023 №0043264-2406-0828.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (ПК України).
Підпунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені поняття, що у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПКУ).
Відповідно до пункту 293.2 статті 293 ПК України (окрім іншого) фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати.
Пунктом 294.4 статті 294 ПК України передбачено, що для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно із пункту 300.1. статті 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав свій обов'язок зі сплати єдиного податку за наслідком чого виник борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, що підтверджується податковими деклараціями та відомостями інтегрованої картки.
У відповідності із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Частиною 3 статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зазначає, що під час вирішення спору про стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує:
можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку;
встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту;
перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті.
Пунктом 42.2 тієї ж статті встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
В силу 42.5 статті 42 того ж кодексу у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У зв'язку із не сплатою податкового боргу, позивачем 17.05.2023 сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 17.05.2023 № 0043264-2406-0828, на сплату податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 211 450грн., яку було направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Вказана вимога повернута позивачу підприємством поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Податкова вимога форми «Ф» від 17.05.2023 №0043264-2406-0828 вважається належним чином врученою платнику податків згідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ.
Так, згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Водночас, вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, зокрема, матеріали справи не містять доказів добровільної сплати відповідачем заборгованості.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Приписами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Податковою вимогою форми «Ф» від 17.05.2023 №0043264-2406-0828 відповідачу нараховано податкові зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб.
Докази оскарження податкової вимоги форми «Ф» від 17.05.2023 № 0043264-2406-0828, на сплату податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не оскарження акта індивідуальної дії в досудовому або судовому порядках платником податків вказує на погодження платника з визначеною йому сумою грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки
Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України передбачає, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України).
Відповідно до п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків погашення грошового зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, позивачем 05.09.2023 та 06.10.2023 нарахована пеня за несвоєчасну сплату зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 1179,78 грн.
За відповідачем рахується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 200 550 грн. та пені у розмірі 1179,78 грн., що в загальній сумі становить 201 729,78 грн., що дає підстави для висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому відповідач просить змінити рішення суду першої інстанції, та розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами по 16 810,82грн.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Пунктом 2 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Згідно частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За частиною 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб.
Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин.
Оцінюючи доводи заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення слід враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення.
До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Таким чином, при вирішення порушеного питання суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (як то, зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також:
неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів);
загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі;
недостатність майна заявника - фізичної особи для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі або відсутність у нього такого майна;
сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником;
виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції посилання відповідача на запровадження на території України правового режиму воєнного стану та віднесення території Запорізького району до зони можливих активних бойових дій, зменшення доходу відповідача та наявності на його утриманні непрацездатних дружини-інваліда та неповнолітньої доньки можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними частинами по 16810,82грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що є підстави для розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними частинами по 16810,82грн.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Доповнити резолютивну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року наступним абзацом:
«Розстрочити виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року у справі № 280/8385/23 на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з дати набрання рішенням законної сили (17.04.2024), шляхом щомісячної сплати ОСОБА_1 податкового боргу рівними частинами - по 16 810 (шістнадцять тисяч вісімсот десять) гривень 82 копійки».
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.04.2024 2024 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова