17 квітня 2024 року м.Дніпросправа № 280/8166/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі № 280/8166/23 (суддя Прасов О.О., справа розглянута в порядку прощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки (7 241 грн.), з 03.06.2019 із урахуванням різниці, що вже була виплачена;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області обчислити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.03.2023, виходячи з заробітної плати 12 174 грн. 29 коп.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому 22.12.2010 призначалась, але не виплачувалась, пенсія за вислугу років. 03.06.2019 позивачу призначена пенсія за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 за №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» та ч.2 ст.40, ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати (дохід), який має враховуватись під час обчислення пенсії складає 7241 грн. 00 коп. (7241 грн. 00 коп. = 6188 грн. 89 коп. х 1,17). З 01.03.2023, з урахуванням проведених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 01.04.2020 за №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»; від 22.02.2021 за №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»; від 16.02.2022 за №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»; від 24.02.2023 за №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», індексацій з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, пенсія позивача має бути обчислена та виплачуватись виходячи з заробітної плати 12174 грн. 29 коп. (12174 грн. 29 коп. = 7241 грн. 00 коп. х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197). Позивачу згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути виплачена грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, оскільки позивач на день досягнення пенсійного віку для призначення пенсії за віком (60 років) працював у сфері охорони здоров'я комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мав страховий стаж більше 35 років на таких посадах, до цього не отримував будь-якої пенсії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі.
Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки позивач вже перебував на обліку в пенсійному фонді, як отримувач пенсії за вислугу років - відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016, 2017, 2018 роки з 03.06.2019. Звертає увагу на те, що судом вірно зазначено, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки складає 6188,89 грн. (в розрахунку пенсії відповідачем 7 241 грн. не зазначалося) тому у разі задоволення вимоги щодо застосування показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком необхідно застосувати саме 6 188,89 грн.. Також, при індексації пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн., а не з заробітної плати 6188 грн. 89 коп. - показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки та в розрахунку на 01.03.2023 складає (7 405,03 грн. = (3 764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197). Крім того, позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Позивач надіслав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.12.2010 призначено пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров'я.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач працевлаштувався, працював та сплачував у встановленому нормами права порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
На підставі особистої заяви позивача відповідачем з 03.06.2019 переведено позивача з пенсії за вислугу років - на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, із урахуванням різниці, яка вже була виплачена та виплатити, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком (а.с. 12-23).
Відповідач листом від 24.08.2023 за №13776-14180/П-02/8-0800/23 відмовив позивачу у перерахунку пенсії за віком відповідно до вимог ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки та у нарахуванні та виплаті допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14-15).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. При цьому, після призначення пенсії за вислугу років позивач фактично не отримував відповідний вид пенсії, оскільки виявив бажання працювати далі. Документального підтвердження зворотнього (а саме - отримання призначеної за вислугу років пенсії) відповідачем не надано. Відтак, суд вважає, що позивач має право на одержання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій.
За наслідками апеляційного перегляду справи, колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на день призначення пенсії за віком, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а, суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.
Основною умовою, з якою законодавець пов'язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме в день досягнення пенсійного віку. Позивачем ця умова дотримана, що сторонами не заперечується.
При цьому, зміст норми 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може «відтермінувати» реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги.
Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
Колегія суддів зазначає, що дійсно норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, за заявою позивача, з 22.12.2010 позивачу призначалась пенсія за вислугу років, фактична виплата якої не здійснювалася, у зв'язку із працевлаштуванням, на підставі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів виплати позивачу будь-якого виду пенсії до часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком, страховий стаж позивача становить більше 35 років на зазначених вище посадах, а на день досягнення пенсійного віку позивач продовжував працювати, що підтверджується копією його трудової книжки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення цієї частини позовних вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на умовах та порядку, передбаченому ч.2 ст.40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2016, 2017, 2018 роки (7 241 грн.) із урахуванням різниці, що вже була виплачена та зобов'язання обчислити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 01.03.2023 виходячи з заробітної плати 12 174 грн. 29 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст. 2 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 10 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV визначений чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за ним, а також закріплене право вибору виду пенсії.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У ч. 2 ст. 40 досліджуваного Закону законодавець регламентував, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За змістом Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що в ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV законодавець регламентував порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Так, судом встановлено, що позивачу з 22.12.2010 була призначена пенсія за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, відповідно до ст.55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII.
Поряд із цим, позивач продовжив працювати за професією, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Після досягнення шістдесятирічного віку, враховуючи наявність необхідної кількості років загального трудового стажу, позивач 03.06.2019 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, починаючи з 01.01.2004, здійснюється на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII.
Крім того, положення ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV не передбачають такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Натомість, у ч. 3 ст. 45 досліджуваного Закону законодавець закріпив порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права з подібних правовідносин викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 213/1226/16-а.
Крім того, відповідний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17, в якій зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Отже, враховуючи, що позивачу первинно була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV позивач 03.06.2019 звернувся вперше, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії при її призначенні позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки.
В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення суми заробітної плати, з якоїпотрібно обраховувати пенсію позивачу в розмірі 7 241 грн. та 12174,29 грн..
На думку колегії суддів, у даному випадку суд перебрав на себе функції уповноваженою на це суб'єкта владних повноважень управління Пенсійного фонду.
Разом з тим, колегія суддів вказує на передчасність позовних вимог в частині проведення індексації пенсії.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій; проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація повинна бути врахована відповідачем при нарахуванні пенсії.
Відповідно, зважаючи на те, що пенсія позивачу на час постановлення судом апеляційної інстанції рішення не нараховувалась та не виплачувалась у відповідному розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання обчислити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.03.2023, виходячи із заробітної плати 12 174 грн. 29 коп., є передчасними.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в ухвалі від 09.11.2023 надано оцінку таким доводам та вірно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.
Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача, що стосуються визначення суми заробітної плати, з якої потрібно обраховувати пенсію позивачу, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі № 280/8166/23 - скасувати в частині задоволених позовних про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки (7241 грн. 00 коп.), з 03.06.2019 із урахуванням різниці, що вже була виплачена та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області обчислити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.03.2023 виходячи з заробітної плати 12 174 грн. 29 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки, з 03.06.2019 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі № 280/8166/23 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак