18 квітня 2024 року м.Дніпросправа № 280/3178/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі № 280/3178/23 (суддя Стрельнікова Н.В., справа розглянута в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області боргу (далі - відповідач) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10837-13 У від 09.11.2020;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган неправильно визначив суму недоїмки, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не врахував, що позивач є працевлаштованою особою.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 з 07.02.2008 по 08.04.2021 перебував на обліку, як фізична особа-підприємець у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області на загальній системі оподаткування. Реєстрація платником ЄСВ 07.02.2008 № 08/11-14705, стан платника податків - 11 - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). Згідно даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці ОСОБА_1 проведені нарахування. Так, станом на 31.10.2020 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в ІКП ОСОБА_1 складала 35588,74 гривень. Відповідач вважає, що відсутні жодні правові підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску, а отже відсутні й підстави для скасування оскарженої вимоги про сплати боргу (недоїмки). Звертає увагу на пропуск позивачем строку для звернення до суду.
Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 09.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорозький області відносно позивача винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10837-13-У з єдиного внеску в сумі 35 588,74 гривень, який виник станом на 31.10.2020.
Не погодившись з правомірністю нарахування контролюючим органом єдиного внеску та прийняттям спірної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги, з огляду на наявність у позивача, як фізичної особи-підприємця обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, який протягом 2017-2020 років є найманим працівником та його роботодавець сплачував ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.
Так, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-V (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та в подальшому підтримана у постанові від 02 квітня 2020 року (справа 140/2475/19).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - ОСОБА_1 у період з 06.02.2008 по 08.04.2021 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
09.11.2020 в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10837-13 У на суму 35 588,74 гривень. Вимога сформована на підставі даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці ОСОБА_1 та проведені наступні нарахування:
- за 2017 рік (по строку 09.02.2018) - 8448 грн, що дорівнює мінімальному страховому внеску (3200*22%) помноженому на кількість місяців звітного року;
- за 2018 рік відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 - 9828,72 грн, або 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 3723 * 22% = 819,06 грн в місяць);
- за 2019 рік відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 - 11016,72 грн, або 2754,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4173 * 22 % = 918,06 грн в місяць);
- за 2020 рік відповідно по термінам 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн за січень-лютий 2020, 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн за червень 2020, 19.10.2020 - 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020.
На підставі даних інформаційних систем ДПС України, Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 05.05.2023, а також листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.05.2023 № 18158/6/08-01-24-01-05 наданим на адвокатський запит від 05.05.2023, встановлено, що ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, звітність до контролюючого органу за період з 2017 по 2021 рік не надавалась, а інформація щодо його доходів відсутня.
Дані обставини свідчать про те, що у період, за який податковим органом нарахований єдиний внесок, позивач не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував дохід від неї.
Відповідач не надав суду достатніх доказів про дохід позивача як фізичної особи-підприємця за 2017-2020 роки.
Крім цього, згідно довідок з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 та ОК-7, починаючи з листопада 2016 року позивач був найманим працівником у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», а з березня 2018 по жовтень 2020 ще і додатково найманим працівником у товаристві з обмеженою відповідальністю «Траш».
Оскільки позивач у спірний період був найманим працівником, нараховування та сплата за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць, здійснювалось його роботодавцями.
Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини у сукупності, слід дійти висновку, що єдиний внесок нараховувався та сплачувався за позивача роботодавцями, як за застраховану особу, а тому сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, який одночасно перебуває у трудових відносинах, та не здійснює господарську діяльність, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску, з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (абз.1 п.74.1 ст.74 ПК України).
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (п. 74.3 ст.74 ПК України).
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, далі - Порядок.
За визначеннями в пункті 2 розділу І Порядку:
інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу;
оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку;
облікові показники - показники в ІКП, які породжуються у процесі перетворення у підсистемах інформаційної системи первинних показників;
облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників;
первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи;
первинні документи - документи, що складені платниками та/або податковими органами, отримані від інших органів влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення податкового органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація Казначейства про надходження податків і зборів та єдиного внеску тощо).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ зазначеного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Згідно з п. п. 4, 5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Згідно п. 2 підрозділу 1 «Визначення первинних показників документів податкових органів, відображених в інформаційній системі, які підлягають перенесенню до ІКП» Розділу VI Порядку визначення первинних показників щодо сум погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску: первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є: рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.
Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
При цьому, саме у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 826/9288/18, від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі №805/4374/15-а.
Таким чином, за наявності інформації та продовження обліку в ІКП сум зазначеної недоїмки у контролюючого органу залишаються повноваження щодо подальшого формування та направлення позивачу нових вимог про сплату боргу (недоїмки), що призведе до порушення прав позивача та необхідності повторного судового захисту.
Принцип належного урядування вимагає від суб'єктів владних повноважень діяти ефективно, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10837-13 У від 09.11.2020 на суму на суму 35 588,74 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10837-13-У від 09.11.2020 становить шість місяців з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про існування зазначеної вимоги.
Згідно п. 4 розділу VI Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 20.04.2015 № 449 зі змінами та доповненнями (далі- Інструкція 449) дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функції, належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, - у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).
В позовній заяві та заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що про існування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) він дізнався з отриманої 27.03.2023 через додаток «Дія» постанови про відкриття виконавчого провадження, а з повним текстом вимоги ознайомився лише 18.04.2023 з відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області від 12.04.2023 № 14386/6/08-01-13-05-09 на адвокатський запит.
На підтвердження даних обставин позивачем надані завірені копії скріншотів з додатку «Дія», згідно яких датою підключення до застосунку є 26.03.2023, а повідомлення про нове виконавче провадження та відкриття виконавчого провадження надійшли 27.03.2023.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, надані позивачем на спростування доводів відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що про існування спірної вимоги позивач дізнався з 27.03.2023 з постанови про відкриття виконавчого провадження № 64550666.
З огляду на наведене, відсутні підстави вважати що позивачем пропущено строк звернення до суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі № 280/3178/23 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак