24 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/416/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (суддя Семененко М.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплат,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплат.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали від 04 січня 2024 року про внесення виправлень у рішення суду, позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у період з 24.02.2022 по 31.10.2022.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.10.2022 з розрахунку 30000 гривень на місяць за фактично відпрацьований час.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року № 2050-III на суму невиплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за період з 24.02.2022 по 31.10.2022.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачу не було здійснено нарахування та виплату винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, то зобов'язання про компенсацію за її несвоєчасну виплату є передчасними.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач з 20.01.2021 проходить службу в ТУ ССО у Запорізькій області.
У період з 17.03.2022 по 11.04.2022 позивач залучався до несення служби та виконання завдань на блок-посту «Оріхівська розвилка», крім того, для виконання завдань в умовах воєнного стану залучався для несення служби по охороні та обороні Запорізького апеляційного суду (з 24.02.2022 по 13.03.2022), Ленінського районного суду м.Запоріжжя (з 13.04.2022).
Сторони у заявах по суті справи не заперечують, що з 24.02.2022 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода, виплата якої передбачена Постановою №168.
До матеріалів справи надано довідку про доходи позивача від 27.06.2022 №165 за період лютий - травень 2022 року, за змістом якої вбачається, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода, виплата якої передбачена Постановою №168.
На запит представника позивача щодо виплати позивачу додаткової винагороди на підставі Постанови №168, ТУ ССО у Запорізькій області листом від 30.06.2022 №39.06-268/вн повідомило, що у затвердженому ДСА України кошторисі ССО на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь ССО видатки на виплату додаткової винагороди не передбачались та не затверджувались. Враховуючи наведене, накази про виплату співробітникам додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не видавались і не могли бути видані. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані встановленим порядком.
Крім того, за результатами розгляду звернення позивача щодо невиплати додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до Постанови №168, ДСА України листом від 04.07.2022 №Б847-22-1048/22 також послалось на те, що питання виплати співробітникам ССО додаткової винагороди можливо вирішити шляхом виділення додаткових коштів з державного бюджету.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати зазначив, що законодавство не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Приписами статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цього Закону. Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Така сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-ІІІ).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (статті 4 Закону №2050-ІІІ).
Згідно із статтею 34 Закон України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктами 2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (далі - Положення) унормовано, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
Сума компенсації обчислюється у спосіб множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Статті 2, 3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність вини відповідного органу, який мав обов'язок виплатити дохід на користь особи, також не визначена як обов'язкова умова для нарахування та виплати компенсації, щодо якої у спірних відносинах виник спір.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплат залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 24 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш