18 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 215/1519/23
Головуючий суддя І інстанції - Лозицька І.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі № 215/1519/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг, в якому просила:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 03.01.2023 р. вх. 19, надіслати письмове повідомлення ОСОБА_2 про її вибір його для надання соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати виконати таку процедуру;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 03.01.2023 р. вх. 19, згідно ст. 13 ЗУ «Про соціальні послуги» включити її сина ОСОБА_2 до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і одночасно дати направлення до центру соціальних служб для навчання і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати виконати таку процедуру;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 03.01.2023р. вх. 19, попередити виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю рішення в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України до правового порядку ст. 144 Конституції України, де зазначені причини відмови призначення одноразової допомоги в межах п. 3. 10 положення про УПСЗН виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати таку процедуру виконати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що відповідачем були порушенні її права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд цього спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням його предмету і суб'єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як зазначено у ч.3 ст.9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 звернула увагу, що компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Як видно з матеріалів справи, позивач у цій справі не є суб'єктом владних повноважень, а отже, не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
За висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 та у постанові від 18.11.2021 року у справі №280/9295/20, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в суді жодної юрисдикції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що розгляд спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням його предмету і суб'єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, а тому відсутні правові підстави для відкриття провадження по справі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі № 215/1519/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко