18 квітня 2024 р.Справа № 480/4552/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.,
представника позивача Касатської Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 11.12.23 року по справі № 480/4552/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , перший відповідач), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , другий відповідач), у якому просив суд:
- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2022 № 158-ОС (по особовому складу), в частині звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону, у відставку за пп.''б'' п.3 ч.5 ст.26 Закону України ''Про військовий обов'язок та військову службу'' (за станом здоров'я);
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2022 № 314 (по стройовій частині), в частині виключення молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону, зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення;
- поновити молодшого сержанта ОСОБА_1 з 08.11.2022 на посаді стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти 15 окремого мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 самостійно здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 08.11.2022 по день винесення рішення.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність спірного наказу від 07.11.2022 № 314 (по стройовій частині), яким позивача було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, оскільки вказаний наказ було прийнято під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні в КПН СОР «СОКЛ» з 28.10.2022 по 09.11.2022 та з 09.11.2022 по 23.11.2022, що підтверджується копіями виписок з медичної карти № 14123 та № 15375 відповідно, а відтак Військовою частиною НОМЕР_1 порушено приписи ч. 3 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Стверджує, що не зважаючи на проблеми зі здоров'ям та визнання його непридатним до військової служби позивач не бажав звільнятись з військової служби, а навпаки виявив бажання її проходити, про що свідчить відповідний рапорт від 10.08.2022 на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 , який не було розглянуто другим відповідачем та незаконно звільнено зі служби на підставі свідоцтва про хворобу від 18.02.2021 № 120-х та Постанови Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України від 26.02.2021 № 476/3, якими позивача було визнано непридатним до військової служби. Зауважив, що вказані документи станом на жовтень 2022 року втратили чинність, а повторний медичний огляд призначено не було.
Враховуючи протиправне звільнення позивача з військової служби вважає наявними підстави для його поновлення на раніше займаній посаді стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти 15 окремого мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 з 08.11.2022 та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Також наполягав на поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваних наказів, про існування яких позивач дізнався лише 21.03.2023 після отримання листа від адвоката та ознайомлення зі змістом наказу № 314 від 07.11.2022. Так, внаслідок невиконання відповідачами обов'язку про ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами, сторона позивача вимушена була вживати заходів щодо самостійного збирання та витребування доказів, що в свою чергу позначилось на строках подання позову до суду, а тому строк звернення до суду пропущено з поважних причин, які не залежали від волі позивача.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 480/4552/23 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2022 № 158-ОС (по особовому складу), в частині звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону, у відставку за пп.''б'' п.3 ч.5 ст.26 Закону України ''Про військовий обов'язок та військову службу'' (за станом здоров'я).
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2022 № 314 (по стройовій частині) в частині виключення молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону, зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.
Поновлено молодшого сержанта ОСОБА_1 з 08.11.2022 на посаді стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти 15 окремого мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 08.11.2022 по 02.10.2023 в сумі 174 636 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн 49 (сорок дев'ять) коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення молодшого сержанта ОСОБА_1 з 08.11.2022 на посаді стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти 15 окремого мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15924 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 30 (тридцять) коп.
Другий відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дотримання судом вимог чинного законодавства, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, порушення норм матеріального права, не надання належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам та невірне застосування норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 480/4552/23 та прийняти нове рішення у справі № 480/4552/23, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. Вважає, що саме звернення адвоката до другого відповідача з адвокатським запитом стосовно позивача з великою вірогідністю свідчить про обізнаність позивача з можливим порушенням його прав станом на момент надання доручення адвокату, але навіть припустивши, що позивачу стало відомо про порушення його прав 21.03.2023, кінцевим строком для звернення до суду є 21.04.2023, однак до суду позивач звернувся лише 15.05.2023. При цьому, звернення позивача до Центру надання вторинної правової допомоги та зустріч з адвокатом не є поважною причиною пропуску строку на подання позовної заяви.
Крім того, позивач повідомляє тільки дату надіслання адвокатського запиту до ВЧ НОМЕР_2 , проте, дату отримання відповіді на нього не вказує.
Разом з цим, ухвала Сумського окружного адміністративного суду про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 480/4552/23 від 23.05.2023 не містить жодного належного аналізу щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом.
Щодо суті спірних правовідносин стверджував, що у разі бажання подальшого проходження служби, позивач, як особа, що визнана непридатною до військової служби, мав звернутись до другого відповідача із відповідною заявою, разом з цим, від ОСОБА_1 не надходило жодних звернень з цього приводу, що виключає можливість продовження проходження ним служби внаслідок його непридатності до неї.
Позивач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 без змін, а апеляційну скаргу відповідача ВЧ НОМЕР_1 без задоволення.
В обґрунтування відзиву переконував, що саме через невиконання відповідачами покладеного на них законодавством обов'язку щодо своєчасного ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами, невручення їх копій одразу після їх видання, позивач і пропустив строк звернення до суду, а тому суд правомірно визнав поважними причини строку звернення до суду та поновив його, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження по справі, а тому доводи другого відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про пропуск позивачем строку звернення до суду та необхідність залишення позовної заяви без розгляду є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Вважає безпідставними твердження ВЧ НОМЕР_1 про відсутність звернень позивача щодо продовження проходження ним військової служби, оскільки позивач по справі не бажав звільнятись з військової служби, а навпаки - виявив намір проходити військову службу, про що ним 11.08.2022 року було подано відповідний рапорт від 10.08.2022 року на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , фотокопія рапорту та квитанції про відправку додано до позовної заяви, оригінал рапорту знаходиться у другого відповідача, оригінал квитанції знаходиться у позивача, однак жодної відповіді на цей рапорт так і не отримав.
В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу повторює зміст позовної заяви.
У надісланих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях Військова частина НОМЕР_2 підтримала правову позицію, наведену в апеляційній скарзі другого відповідача, та просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 480/4552/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні, пославшись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанцій - без змін, як законне та обґрунтоване.
Представник першого відповідача у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник другого відповідача у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у надісланій до суду заяві просив здійснювати розгляд справи за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 480/4552/23 без участі свого представника.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.04.2015 по 08.11.2022 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , остання займана посада: стрілець - помічник гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2022 № 158-РС (по особовому складу) позивача було звільнено з військової служби у відставку за п.п. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) (а.с.56).
Підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу від 18.02.2021 № 120-х, затверджене постановою Центральної військово-лікарської комісії ЗС України від 26.02.2021 №476/3 (а.с.10-11).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2022 року № 314 (по стройовій частині) позивача по справі виключено зі списків особового складу частини, виключено з усіх видів забезпечення (а.с.20).
Вважаючи вищезазначені накази необґрунтованими та прийнятими з порушеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції вважав обґрунтованими аргументи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, про що зазначив в ухвалі суду від 23.05.2023 про відкриття провадження у справі та в оскаржуваному рішенні. Крім того, суд виходив з того, що в період, коли в Україні триває воєнний стан було б несправедливо формально віднестись до питання строків, в той час коли з іншого боку ставиться питання незаконного звільнення військово службовця, який з 2015 року брав участь у захисті України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки другий відповідач не мав права приймати рішення у формі наказу від 07.11.2022 № 314 (по стройовій частині), яким позивача було виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення, під час перебування ОСОБА_1 на лікуванні, що свідчить про незаконність вказаного наказу.
Крім того, свідоцтво про хворобу від 18.02.2021 № 120-х та постанова Центральної військово-лікарської комісії ЗС України від 26.02.2021 № 476/3, якими позивача визнано непридатним до військової служби протягом майже 21 місяця реалізовані не були, а тому втратили чинність.
З огляду на те, що позивач по справі у період з лютого 2021 року по день звільнення проходив військову службу, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 перед звільненням мав бути проведений повторний медичний огляд, чого зроблено не було, а відтак спірні накази не відповідають критеріям правомірності, визначеними ст. 2 КАС України, у тому числі щодо обґрунтованості.
Враховуючи, що звільнення позивача відбулося під час перебування на лікарняному, що є необ'єктивним і несправедливим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 480/4552/23 не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, отже, військова служба є публічною службою.
Колегія суддів зазначає, що предметом даного позову є оскарження позивачем наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2022 № 158-ОС (по особовому складу), в частині звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону, у відставку за пп.''б'' п.3 ч.5 ст.26 Закону України ''Про військовий обов'язок та військову службу'' (за станом здоров'я) та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2022 № 314 (по стройовій частині), в частині виключення молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону, зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.
Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII).
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.
За змістом частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 3 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду з вказаними позовними вимогами місячним строком з дня, коли позивач дізнався про існування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2022 № 314, прийнятого на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.10.2022 № 158-РС.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За приписами пункту 1, пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що дізнався про існування спірного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.11.2022 № 314 тільки 21.03.2023 після отримання адвокатом листа ВЧ НОМЕР_1 від 19.01.2023 № 86, до якого вищезазначений наказ було долучено в якості доказу, а про наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 09.10.2022 № 158-РС лише в суді першої інстанції під час розгляду цієї справи.
В матеріалах справи наявна копія зазначеного листа від 19.01.2023 № 86 (а.с. 19) зі змісту якого вбачається, що вказаний лист направляється у відповідь на запит адвоката ОСОБА_2 від 03.12.2022 та повідомляється, що позивача звільнено з військової служби наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 09.10.2022 № 158-РС.
Представником позивача долучено до матеріалів справи роздруківку перевірки статусу відстеження поштового відправлення з трек - номером 2101804012522, з якої дійсно вбачається дата отримання листа від 19.01.2023 № 86 тільки 21.03.2023.
Водночас, з дослідженого витягу з наказу від 07.11.2022 № 314, яким позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вибув з району виконання бойових завдань, справи та посаду здав та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто, з 07.11.2022 позивач припинив виконувати службові обов'язки у складі ВЧ НОМЕР_1 .
Крім того, на підставі вищезазначеного наказу від 07.11.2022 № 314 позивачу проведено усі належні розрахунки при звільненні, зокрема, відрахування вартості інвентарного майна в сумі 12932,97 грн, вартості предметів речового майна за недонос в сумі 8228,40 грн, виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 240% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 07 листопада 2022 року, виплачені одноразова грошова допомога по звільненню в розмірі 50% місячного грошового забезпечення відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 за 7 повних календарних років служби, грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 25 діб, грошова компенсація за невикористану додаткову щорічну відпустку за 2017-2022 року у кількості 84 доби. Отримання вказаних сум позивачем підтверджено у судовому засіданні його представником, який вказав, що надходження таких значних сум слугувало підставою для ініціювання позивачем звернення за правовою допомогою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач, який вибув з району виконання бойових завдань у м. Бахмут, та був направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 із проведенням всіх належних йому при звільненні розрахунків не міг бути необізнаним про його виключення зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, позивач 07.11.2022 повинен був і мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Жодних причин, які не залежали від його волі та перешкодили йому ознайомитись зі спірним наказом ним або його представником не наведено.
Посилання представника позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду на перебування позивача на стаціонарному лікуванні, зокрема, з 21.10.2022 по 24.10.2022 у Глухівській міській лікарні, з 28.10.2022 по 09.11.2022 та з 09.11.2022 по 23.11.2022 у КПН СОР "СОКЛ", що підтверджується відповідними виписками з медичної карти № 7067, №14123 та №15375 відповідно, не пояснюють причин зволікання із зверненням до суду з позовом про порушення своїх прав у період з 24.11.2022 по 15.05.2023.
Твердження представника позивача про не вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваного наказу, колегія суддів відхиляє, оскільки жодними законодавчими нормами не передбачено обов'язок відповідача на вручення копії наказу, і вказані обставини не впливають на початок перебігу строку звернення до суду.
Отже, початком обчислення місячного строку звернення позивача до суду з цим позовом є саме 07.11.2022, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду лише 15.05.2023, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви (а.с. 1), тобто через шість місяців після виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При цьому, позивач вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, однак не наводить наявності об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення чи обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для звернення до суду із цим позовом, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Твердження позивача про те, що про існування спірного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.11.2022 № 314 він дізнався 21.03.2023, після отримання адвокатом листа ВЧ НОМЕР_1 від 19.01.2023 № 86, до якого вищезазначений наказ було долучено в якості доказу, не спростовують порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятої статті 122 КАС України, оскільки навіть з урахуванням цих обставин граничним строком звернення до суду з урахуванням приписів частини 5 статті 122 КАС України є 20.04.2023.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції в ухвалі від 23.05.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 248 КАС України не надав жодної оцінки причинам пропуску строку та взагалі ніяк не обґрунтував висновок про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку звернення до суду фактично зроблений поверхово, без надання належної оцінки обставинам справи та їх з'ясування в повному обсязі, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення справи з підстав та мотивів, викладених у цій постанові, внаслідок чого не застосовано до позовної заяви наслідків пропуску цього строку, передбачених статтею 123 КАС України.
У відповідності до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, позивач не навів суду першої інстанції об'єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили позивачеві звернутися до суду раніше, ніж 15.05.2023.
Не наведено таких обставин і у відзиві на апеляційну скаргу.
Твердження представника позивача про те, що про існування наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 09.10.2022 № 158-РС позивач дізнався тільки під час судового розгляду не відповідають фактичним обставинам у справі, зокрема і викладеним у позовній заяві та її резолютивній частині, в якій зазначено, як реквізити наказів, так і підстави їх прийняття.
На підставі статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі “Мельник проти України”, N 23436/03, пункти 22-23).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
За таких підстав та з урахуванням того, що під час розгляду справи позивач не виконав покладеного на нього приписами статті 122 КАС України обов'язку щодо надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини 4 статті 123 КАС України позовна заява залишається без розгляду, якщо висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано належних і допустимих доказів поважності пропуску цього строку, а судом апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів дійшла висновку про застосування до адміністративного позову ОСОБА_1 наслідків пропущення цього строку, передбачених статтею 123 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
В силу приписів частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
З огляду на викладене вище та на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 480/4552/23, а адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, ч. 4 ст. 229, п. 8 ч.1 ст. 240, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 480/4552/23 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 22.04.2024 року