справа №380/5500/24
23 квітня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Райзман Олександр Якович, звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення статусу позивача у пенсійній справі як працююча особа та виплати підвищення до пенсії, як дітям війни, починаючи з 01.11.2009, у невстановленому законом розмірі;
- зобов'язати відповідача змінити статус позивача у пенсійній справі, починаючи з 01.11.2009, на статус непрацюючої особи та здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.11.2009 як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з виплатою підвищення до пенсії як дитині війни, у таких розмірах:
- з 01.11.2009 до 22.07.2011 - у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;
- з 23.07.2011 до 31.12.2011 - 49,80 грн (постанова КМУ від 06.07.2011 № 745);
- з 01.01.2012 до 31.03.2012 - 57,54 грн (7% прожиткового мінімуму 822 грн. для осіб, які втратили працездатність);
- з 01.04.2012 - 58,66 грн., з 01.07.2012 - 59,08 грн., з 01.10.2012 - 59,92 грн.;
- з 01.12.2012 - 61,88 грн., з 01.01.2013 - 62,58 грн.;
- з 01.01.2014 до 31.07.2014 - у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;
- з 01.08.2014 - 66,43 грн.,
з компенсацією втрати частини доходу, за результатом нового перерахунку пенсії з 01.11.2009, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 12.07.2009 постійно проживає в Ізраїлі, перебуває на консульському обліку у посольстві держави Україна в Ізраїлі. З 01.06.2009 при виїзді за кордон їй припинено виплату пенсії. Право позивача на поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01.11.2009 встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 у справі №380/13093/22, яким зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком із 01.11.2009. На виконання рішення суду ГУ ПФУ у Львівській області нарахував та виплатив позивачу з 01.11.2009 пенсію за віком у невстановленому законом розмірі, що зумовило повторне звернення позивача до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі №380/11008/23 зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з 01.11.2009, з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, надбавок, підвищень, доплат та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум. Однак відповідачем не визначено статус позивача у пенсійній справі як непрацюючої особи, що впливає на розмір пенсії. Вважає, що довільно визначивши статус позивача у пенсійній справі як працюючої особи та виплачуючи підвищення до пенсії як дітям війни, починаючи з 01.11.2009 у невстановленому законом розмірі, відповідач грубо порушує її право на належний розмір пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 18.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, до електронного кабінету ГУ ПФУ у Львівській області в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 14.03.2024 - позовну заяву з копіями доданих до позовної заяви документів (тобто на наступний день надходження позову до суду) та 18.03.2024 - ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін від 18.03.2024 (тобто у день постановлення ухвали судом).
Відповідачу роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
У відповідності до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, з 12.07.2009 постійно проживає в Ізраїлі та перебуває на консульському обліку у посольстві держави Україна в Ізраїлі.
З 19.07.1997 ОСОБА_1 перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію за віком у ГУ ПФУ у Львівській області.
Виплату пенсії за віком ОСОБА_1 припинено з 01.06.2009 у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Відповідно до наданих Відомством Національного страхування («БІТУАХ ЛЕУМІ») даних про страхування та доходи від 12.01.2024 ОСОБА_1 зареєстрована як непрацююча особа, яка не має доходу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 у справі №380/13093/22 зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком із 01.11.2009.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №380/13093/22 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 змінено шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01 листопада 2009 року, з компенсацією втрати частини доходів». В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №380/13093/22 - залишено без змін.
Розпорядженням від 20.03.2023 рішення суду у справі №380/13093/22 виконано шляхом поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з 01.11.2009.
Загальна пенсійна виплата з 01.11.2009 становить 610,03 грн, в тому числі: 270,43 грн - основний розмір пенсії за віком; 273,57 грн - доплата до прожиткового мінімуму (544 грн); 16,23 грн - доплата за 6 років понаднормового стажу понад 20 років; 49,80 грн - підвищення дітям війни.
Відповідно до розпорядження від 20.03.2023 відповідачем встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 01.11.2009 по довічно; призначення за рішення суду - з 01.11.2009 по довічно».
Відповідно до зазначеного розпорядження страховий стаж позивача становить 26 років 8 місяців 12 днів.
Розмір пенсії обрахований таким чином: розмір пенсії за віком (ст. 27) - 270,43 грн, доплата до прожиткового мінімуму (ст. 28 ч. 1 абз. 1 (544 грн) - 273,57 грн, доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2 (за 6 років) - 16,23 грн, загальний розмір пенсії - 560,23 грн., підвищення дітям війни Пост. №530 п.8 - 49,80 грн.
ОСОБА_1 оскаржила до суду дії пенсійного органу при здійсненні 20.03.2023 нарахування та перерахунку пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі №380/11008/23 зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2009, з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, надбавок, підвищень, доплат та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Як вбачається з протоколу/розпорядження про перерахунок пенсії, версія 1.6.78.1 від 20.03.2023, станом на 06.03.2023 статус позивача у віці 80 р.7 м. 17 дн. у пенсійній справі визначено як працююча особа. При цьому розмір доплати як дитині війни відповідно до постанови КМУ №530 з 01.11.2009 по 01.03.2023 становить 49,80 грн.
Незгода позивача з діями відповідача про визначення її статусу у пенсійній справі як працюючої особи та неповноти нарахування та виплати доплати до пенсії як дитині війни пенсії зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України № 137-V від 14.09.2006, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-ІV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-ІV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФ України та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до положень статті 6 Закону №1058-IV непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Судом встановлено, що право позивача на пенсію за віком, починаючи з 09.11.2009, з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, надбавок, підвищень, доплат та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів підтверджено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №380/13093/22 та Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі №380/11008/23.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи вказану норму, судові рішення у справах №380/13093/22 та №380/11008/23 мають преюдиційне значення для проведення перерахунку пенсії позивача не тільки на виконання таких рішень, але і в подальшому.
Щодо позовних вимог про нарахування щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, суд зазначає таке.
Правовий статус дітей війни і визначення основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195-IV. (далі - Закон №2195-IV).
Статтею 1 Закону №2195-IV передбачено, що дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
З метою реалізації Закону України «Про соціальний захист дітей війни» наказом Міністерства праці та соціальної політики України №107 від 05.04.2006 затверджено Порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.04.2006 за №458/12332.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку штамп за формою, наведеною у додатку, який проставляється у пенсійних посвідченнях, засвідчує належність особи до категорії дітей війни.
Пленум Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №8 надав роз'яснення про те, що за приписами статті 1 Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто, до категорії дітей війни належать громадяни України, які народилися у період із 3 вересня 1927 року по 2 вересня 1945 року.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 від 25.08.2021 НОМЕР_1 та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера від 17.08.1998, та які свідчать, що позивач підпадає під категорію дитина війни.
Статтею 6 Закону №2195-IV передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Сукупність викладеного свідчить про те, що ОСОБА_1 має право на щомісячне підвищення до пенсії як дитина війни.
Щодо розмірів щомісячного підвищення доплати до пенсії як дитині війни, суд виходить з такого.
Як встановлено судом з протоколу/розпорядження про перерахунок пенсії, версія 1.6.78.1 від 20.03.2023, відповідач з 01.11.2009 встановив розмір доплати до пенсії позивача як дитині війни відповідно до постанови КМУ №530 - 49,80 грн, який станом на 01.03.2023 залишився незмінним.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.05.2008 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова №530).
Відповідно до пункту 8 Постанови №530 (в редакції, чинній до 22.07.2011) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 - 48,10 грн, з 01.07.2008 - 48,20 грн, з 01.10.2008 - 49,80 грн.
Пункт 8 Постанови №530 втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України 745 від 06.07.2011, яка діяла до 1 січня 2012 року.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином, на підставі Постанов №530 та №745 (чинної до 01.01.2012) за період з 01.11.2009 до 31.12.2011 підвищення до пенсії як дитині війни становило 49 грн 80 к.
Тому виплата позивачу такого підвищення в розмірі 49 грн 80 к. за період з 01.11.2009 до 31.12.2011 є правомірним.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції, чинній до 24.04.2014) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на підставі Постанови №1381 за період з 01.01.2012 до 23.04.2014 підвищення до пенсії як дитині війни становило 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Тому виплата позивачу такого підвищення в розмірі 49 грн 80 к. за період з 01.01.2012 до 23.04.2014 не відповідає чинному законодавству.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112 (в редакції, чинній з 24.04.2014) до абзацу першого пункту четвертого Постанови №1381 внесено зміни та викладено у такій редакції: в абзаці першому цифру і слова « 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність» замінити цифрами і словом « 66,43 гривні».
Отже, за період з 24.04.2014 підвищення до пенсії як дитині війни становить 66 грн 43 к. і саме в такому розмірі належить до нарахування та виплати позивачу.
Тому виплата позивачу такого підвищення в розмірі 49 грн 80 к. за період з 24.04.2014 не відповідає чинному законодавству.
Щодо позовних вимог в частині оскарження дій відповідача про неправильно встановлений статус як працюючої особи, суд зазначає таке.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 22.1 Порядку №22-1 документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: копія наказу (розпорядження) про звільнення з роботи, трудова книжка або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, індивідуальні відомості про застраховану особу, що додаються органом, що призначає пенсію, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у зареєстрованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та поясненням обставин, у зв'язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки, копію наказу (розпорядження) про звільнення.
Судом встановлено, що на підтвердження статусу непрацюючого пенсіонера позивачем відповідно до пункту 2.21 Порядку №22-1 були подані до органу ПФУ трудова книжка від 20.07.1962 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що позивач після 25.11.1990 не працює та не є приватним підприємцем
Останнім записом про роботу в трудовій книжці позивача є запис № 20 від 25.11.1990 про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Таким чином, наявні у матеріалах справи документи підтверджують статус позивача як непрацюючої особи ще з 25.11.1990, а тому визначення відповідачем статусу ОСОБА_1 як працюючої особи у пенсійній справі є безпідставним та протиправним.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що встановлення ОСОБА_1 статусу працюючої особи та виплати з 01.01.2012 у меншому розмірі не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання таких дій протиправними.
Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача змінити статус ОСОБА_1 у пенсійній справі починаючи з 01.11.2009 на статус непрацюючої особи та здійснити перерахунок пенсії за віком як непрацюючий особі з виплатою підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2012 до 23.04.2014 у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність, а починаючи з 24.04.2014 - у розмірі 66 грн 43 к., з урахуванням компенсації втрати частини доходу за результатом нового перерахунку пенсії з 01.11.2009 та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимоги допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати позивачу суми платежу за один місяць, з урахуванням індексації, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 КАС України.
Отже, рішення суду про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та її виплату з урахуванням виплачених сум в контексті норм статті 371 КАС України не підлягає негайному виконанню, оскільки в даному випадку судом не присуджена конкретна сума пенсії, яка підлягає стягненню з державного бюджету, а лише зобов'язано відповідача здійснити її перерахунок та виплату, з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимог встановити судовий контроль щодо зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, встановлення такого виду судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
З урахуванням викладеного та фактичних обставин справи, суд не бачить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній адміністративній справі.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо встановлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в пенсійній справі статусу працюючої особи та виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2012 у меншому розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) змінити статус ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) у пенсійній справі, починаючи з 01.11.2009 на статус непрацюючої особи та здійснити перерахунок пенсії за віком як непрацюючий особі з виплатою підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2012 до 23.04.2014 у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність, а починаючи з 24.04.2014 - у розмірі 66 грн 43 к., з урахуванням компенсації втрати частини доходу за результатом нового перерахунку пенсії з 01.11.2009 та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома