24 квітня 2024 рокусправа № 380/26082/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43317547), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд скасувати постанову від 16.10.2023 ВП №70126183 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.10.2023 ВП №70126183 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду є протиправною, оскільки при її винесенні державним виконавцем належним чином не перевірено факт виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови ним вже було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від від 21.07.2022 у справі № 380/8659/22 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 4461, виданої 25.05.2022 Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» та надано підтверджуючі документи, а тому вважає, що підстави для застосування до нього штрафу за невиконання рішення суду відсутні.
Ухвалою суду від 08.11.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі із повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 22.11.2023 року.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент її винесення вимог виконавчого документа не виконано, документального підтвердження виконання рішення суду не надано. Державним виконавцем вжито всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення про зобов'язання боржника до вчинення певних дій, однак такі заходи виявились безрезультатними, виконати рішення без участі боржника неможливо. Звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 22.11.2023 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/23743/23.
Ухвалою суду від 01.04.2024 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 09.04.2024.
Ухвалою суду від 01.04.2024 залучено до участі у справі ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
09.04.2024 розгляд справи відкладено на 16.04.2024 для повторного повідомлення третьої особи поштовим зв'язком.
16.04.2024 розгляд справи відкладено на 23.04.2024 за клопотанням третьої особи.
23.04.2024 в судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про дату час та місце судового розгляду справи. Третя особа, ОСОБА_1 , правом на подання пояснень по суті спору не скористався.
З огляду на викладене, із врахуванням вимог ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
На підставі заяви стягувача - ОСОБА_1 , 24.10.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Подоляк Ельвірою Богданівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70126183 з примусового виконання виконавчого листа №380/8659/22, виданого 29.08.2022 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення N 4461, виданої 25.05.2022 Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», з урахуванням виплачених сум.
27.09.2023 за невиконання рішення суду та відсутність в державного виконавця будь-яких документальних підтверджень щодо виконання виконавчого документа, старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. та зобов'язано виконати рішення суду.
16.10.2023 старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн. та зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Підставою прийняття зазначеної постанови вказано повторне невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
18.10.2023 ГУ ПФУ у Львівській області листом №1300-5308-8/151334 повідомило старшого державного виконавця про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №380/8659/22 виконано, проведено перерахунок пенсії стягувача з 01.12.2019 на підставі нової довідки №4461 від 25.05.2022 про розмір грошового забезпечення. Щодо виконання рішення суду в частині здійснення виплати доплати за період з 01.12.2019 по 30.09.2022 в сумі 213736,42 грн. ГУ ПФУ у Львівській області повідомило про те, що виплата коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Суд враховує, що визначальною умовою для накладення штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Отже, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі № 640/9234/19 суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Суд встановив, що ГУ ПФУ у Львівській області оскаржило в судовому порядку постанову державного виконавця від 27.09.2023 ВП № 70126183 про накладення на штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №380/23743/23 задоволено позов ГУ ПФУ у Львівській області та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубка С.В. від 27.09.2023 ВП № 70126183 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. У вказаному рішенні суд встановив факт виконання 07.09.2022 боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 380/8659/22 в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Щодо невиконання рішення суду в частині виплати доплати перерахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 30.09.2022, суд зауважив, що у спірному випадку причиною часткового невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 380/8659/22 слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення. При наданні оцінки вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 380/8659/22. Доказів оскарження рішення суду сторонами неподано.
Відповідно до матеріалів справи, ГУ ПФУ у Львівській області листами від 02.10.2023 №26453-27193/К-52/8-1300/23 та від 02.10.2023 №26496-27383/К-53/8-1300/23 повідомило ОСОБА_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №380/8659/22.
Крім цього, листом від 18.10.2023 №1300-5308-8/151334 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило старшого державного виконавця про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №380/8659/22 та, на підтвердження цього, долучило до листа копію перерахунку пенсії з 01.10.2022 року за пенсійною справою стягувача ОСОБА_1 та копію розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії стягувача.
Як вбачається з оскаржуваної постанови старшого державного виконавця від 16.10.2023 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №70126183, таку винесено лише у зв'язку з повторним фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання. Будь-яких заходів щодо з'ясування та оцінки причин невиконання рішення суду відповідачем не вжито.
Зважаючи на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за повторне невиконання судового рішення, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов'язковості виконання судового рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд висновує про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.10.2023 ВП №70126183 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
3. Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43317547) сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Згідно зі ст. 287 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 24.04.2024 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович