Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2024 року Справа№200/1485/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області нарахувати та виплатити на користь позивача, ОСОБА_1 , компенсацію за період з 01 квітня 2022 року по січень місяць 2024 року, яка провадиться відповідно до Закону України від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабміну від 21.02.2001 р. №159.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі № 200/6144/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області у січні 2024 року було нараховано і виплачено позивачу страхові виплати за період, починаючи з 01 квітня 2022 року. Однак при нарахуванні та виплаті вказаних виплат не було застосовано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Вважає, що діями, які полягають у ненарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат відповідач порушує конституційні права позивача.
Відповідач заперечуючи проти позову, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа. Щомісячні страхові виплати були поновлені позивачу з 01.12.2023, нараховані за період з квітня 2022 року по листопад 2023 року та виплачені 04 січня 2024 року. Посилаючись на положення статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відповідач зазначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться при затримці на один і більше календарних місяців виплати саме тих доходів, які нараховані громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Виплата коштів позивачу була здійснена однією сумою та мала разовий характер. На переконання відповідача, оскільки судове рішення щодо нарахування та виплати страхових сум позивачу виконане своєчасно та в повному обсязі, відсутні правові підстави для застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Крім того відповідач зазначав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 справа передана в провадження судді Мозгової Н.А.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2024 № 31 щодо повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу передано на розгляд судді Шуваловій Т.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року справу прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 17 лютого 2000 року.
ОСОБА_1 має статус переміщеної особи відповідно до довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області 14.11.2014 №7411000119, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач є особою з інвалідністю 3 групи відповідно до довідки серії МСЕ-№126124. Інвалідність встановлена безстроково.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18АВ №076787 ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати професійної працездатності 60%.
Позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати, однак з 01.04.2022 нарахування страхових виплат було припинено у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року справа №200/6144/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83А; код ЄДРПОУ 21390940) відновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 квітня 2022 року. Рішення суду виконано відповідачем 04 січня 2024 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 06.03.2024 № 2500-0202-8/16396, адресованого на запит адвоката від 29.02.2024, що страхові виплати ОСОБА_1 за період з квітня 2024 року по листопад 2023 року виплачені 04.01.2024 та, що підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо ненарахування позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 1 січня 2023 року уповноваженим органом в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є Пенсійний Фонд України. Це передбачено Законом України від 21.09.2022 № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1350 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (далі - Порядок № 159).
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо).
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 129, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії, страхових виплат) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивачу нарахований та виплачений дохід у вигляді страхової виплати за період з квітня 2022 року по листопад 2023 року лише 04 січня 2024 року, а тому суд дійшов висновку, що вищезазначені обставини є підставою для зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати щомісячних страхових виплат за вказаний період.
Оскільки, виплата основної суми доходу страхових виплат за період з 01.04.2012 по 30.11.2023 відбулась 04 січня 2024 року, то компенсаційні виплати мають бути обраховані по дату (включно) фактичної виплати суми основного доходу, а саме по 04 січня 2024 року.
Щодо строків звернення з цим адміністративним позовом суд вказує, що, оскільки страхові виплати за період з квітня 2022 року по листопад 2023 року на виконання рішення суду здійснені у січні 2024 року, саме після такої виплати позивач мав достовірно дізнатися про відсутність нарахування спірної компенсації.
Тому суд не встановив порушення передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.
Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина 2 статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа «Мюллер проти Австрії»).
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо страхових виплат безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь - яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, обраний позивачем.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою від 19.03.2024 суд відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням викладеного та те, що позов було подано через електронний суд, суд дійшов висновку, що на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83А, ЄДРПОУ 21390940) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків сплати страхових виплат за період з 01 квітня 2022 року по день фактичної сплати страхових виплат 04 січня 2024 року, яка провадиться відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабміну від 21.02.2001 року №159.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83А, ЄДРПОУ 21390940) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 24 квітня 2024 року.
Суддя Т.О. Шувалова