23 квітня 2024 рокуСправа №160/3810/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
09.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 7661,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позові зазначено, що на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 , який має незаявлений до суду податковий борг у сумі 7661,40 грн., який виник внаслідок несплати зобов'язань згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №3087306977 від 30.11.2017, збільшеного за рахунок штрафу, нарахованого контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням №0397271319 від 03.09.2018. Інформація щодо оскарження податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу відсутня. Відповідно до ст.59 ПК України та у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по ОСОБА_1 була сформована податкова вимога №35255-17 від 26.03.2018, яка направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку. З огляду на те, що відповідачем не сплачено до бюджету сум податкових зобов'язань у строки, встановлені Податковим кодексом України, що призвело до утворення заборгованості у сумі 7661,40грн., яка підлягає стягненню, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
12.02.2024 судом отримано відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру про відсутність відомості щодо відповідача.
13.02.2024 судом здійснено запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
05.03.2024 на адресу суду надійшла відповідь на запит від Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Ухвалою суду від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3810/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача - ОСОБА_1 докази узгодження податкового повідомлення-рішення №0397271319 від 03.09.2018; погашення податкового боргу (за наявності).
Копія ухвали суду від 11.03.2024 надіслана сторонам, відповідачу засобами поштового зв'язку.
05.04.2024 на адресу суду повернувся конверт з поштовим відправленням, яким на адресу відповідача надсилалася вказана ухвала суду, з відміткою поштового відділення про невручення. При цьому адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою зареєстрованого місце проживання відповідача.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи положення частини першої статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що направлену відповідачеві копію ухвали суду від 11.03.2024 повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач є таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №804/575/18.
За змістом частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Станом на 23.04.2024 відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, витребувані ухвалою суду від 11.03.2024 докази не надав, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклала своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 27.11.2017 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації №2240000000120809; 12.05.2020 прийнято рішення (рішення засновника) про припинення підприємницької діяльності.
Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Придніпровська ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра), стан припинено, але не знято з обліку.
Відповідно до заяви від 30.11.2017 №3087306977, відповідач з 30.11.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування на другій групі зі ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з довідкою-розрахунком суми боргу від 28.11.2023 та за даними інтегрованої картки платника податків, за відповідачем обліковується податкова заборгованість у сумі 7661,40грн., що утворена внаслідок не несплати задекларованих зобов'язань з єдиного податку, а саме:
у сумі 5107,60 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 30.11.2017 №3087306977 через несплату зобов'язань по терміну оплати на 20.12.2017 в сумі 640,00 грн.; по терміну оплати на 20.01.2018 в сумі 744,60 грн.; по терміну оплати на 20.02.2018 в сумі 744,60 грн.; по терміну оплати на 20.03.2018 в сумі 744,60 грн.; по терміну оплати на 20.04.2018 в сумі 744,60 грн.; по терміну оплати на 20.05.2018 в сумі 744,60 грн.; по терміну оплати на 20.06.2018 в сумі 744,60 грн.;
у сумі 2553,80грн. - штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №0397271319.
Щодо штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом, матеріалами справи встановлено наступне.
За висновком акту №40552/04-36-13-19/ НОМЕР_1 від 26.07.2018 дані камеральної перевірки свідчать про несплату ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку за грудень 2017 р., січень 2018 р., лютий 2018 р., березень 2018 р., квітень 2018 р., травень 2018 р., червень 2018 р. Відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України.
03.09.2018 на підставі акта №40552/04-36-13-19/3087306977 від 26.07.2018 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 03.09.2018 №0397271319, згідно з яким за затримку сплати грошового зобов'язання з авансових внесків з єдиного податку в сумі 5107,60 грн. відповідачу нараховано штраф у розмірі 50% - в сумі 2553,80 грн. за платежем єдиний податок фізичних осіб (код платежу 18050401).
Копію податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0397271319 надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 , та отримано 12.09.2018.
Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №35255-17 від 26.03.2018 на суму 2873,80 грн., яка надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 , однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про не вручення.
На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст. 15 зазначеного Кодексу).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України).
Порядок нарахування, строки сплати, ставки та групи платників єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За змістом пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 статті 59.5 ПК України).
Положенням підпункту 41.1.1. пунктів 41.1, 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач має податкову заборгованість у сумі 7661,40грн. з єдиного податку, який виник внаслідок несплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань, збільшеної за рахунок штрафу, а саме:
- у сумі 5107,60 грн. зобов'язань за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 30.11.2017 №3087306977 по терміну оплати на 20.12.2017, на 20.01.2018, на 20.02.2018, на 20.03.2018, на 20.04.2018, на 20.05.2018 та на 20.06.2018;
- у сумі 2553,80грн. - штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №0397271319.
Надіслання відповідачу податкового повідомлення-рішення підтверджується матеріалами справи та докази його узгодження в адміністративному та/або в судовому порядку відсутні.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було сформовано відповідачу податкову вимогу «Ф» №35255-17 від 26.03.2018.
В матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу вказаної податкової вимоги на податкову адресу відповідачу та відсутні докази її оскарження.
За таких обставин, позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 7661,40грн. та здійснення всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо стягнення такого податкового боргу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, докази оплати суми податкового боргу також не надано.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, кошти в розмірі 7661,40грн. підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, підстави для розподілу таких витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 7661,40 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят одна гривня 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова