23 квітня 2024 рокуСправа №160/28012/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а саме за періоди стаціонарного лікування: з 17.03.2023 по 25.05.2023, з 26.05.2023 по 12.06.2023 а також за відпустку за станом здоров'я: з 21.06.2023 по 20.07.2023, з 04.07.2023 по 02.08.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а саме за періоди стаціонарного лікування: з 17.03.2023 по 25.05.2023, з 26.05.2023 по 12.06.2023 а також за відпустку за станом здоров'я: з 21.06.2023 по 20.07.2023, з 04.07.2023 по 02.08.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 17.03.2023 під час проходження військової служби отримав поранення, у зв'язку з чим проходить довготривале лікування та постійно перебуває на стаціонарному лікуванні. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 04.08.2023 № 4152 ОСОБА_1 потребував у відпустці за станом здоров'я 30 (тридцять) календарних днів. Однак, за період лікування з 17.03.2023 по 25.05.2023, з 26.05.2023 по 12.06.2023 та за час відпустки за станом здоров'я з 21.06.2023 по 20.07.2023, з 04.07.2023 по 02.08.2023 збільшеної винагороди, передбаченої п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, відповідачем не виплачено. На звернення адвоката Мандрика В.В. в інтересах позивача до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідачем листом від 16.10.2023 повідомлено, що нарахування та виплати по військовослужбовцю ОСОБА_1 проводились в повних обсягах. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплату йому додаткової винагороди, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 01.11.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
06.11.2023 представником позивача подано клопотання, в якому просив звільнити позивача від сплати судового збору, оскільки він має статус учасника бойових дій.
07.11.2023 представником позивача подано заяву на усунення недоліків позову.
У зв'язку із частковим усуненням недоліків позову, ухвалою суду від 13.11.2023 строк для усунення недоліків позовної заяви продовжено.
16.11.2023 від представника позивача адвокату Мандрика В.В. подано заяву про усунення недоліків позову.
У зв'язку із частковим усуненням недоліків позову, ухвалою суду від 17.11.2023 строк для усунення недоліків позовної заяви продовжено.
24.11.2023 від представника позивача адвокату Мандрика В.В. подано заяву про усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28012/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 відомості про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період березень - серпень 2023 року.
22.01.2024 від представника позивача на електронну пошту суду надійшли скановані документи позивача: військового квитка, ідентифікаційного коду, консультативного висновку, довідки ВЛК від 30.06.2023, паспорту, відпускного квитка, довідки форми 100, виписного епікризу, виписки, посвідчення УБД, довідки форми 5.
Ухвалою суду від 31.01.2024 постановлено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.02.2024.
Цією ж ухвалою суду повторно витребувати у Військової частини НОМЕР_1 відомості про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період березень - серпень 2023 року.
Копія ухвали суду разом із судовими повістками про виклик в суд надіслані сторонам.
07.02.2024 відповідачем подано відзив проти позову, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 14.11.2023. Виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, здійснюється на підставі наказів командирів. Підставою невиплати позивачу додаткової винагороди за спірний період слугували накази командира військової частини НОМЕР_1 , які прийняті на виконання вимог Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного етану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію», Постанови № 168 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217), рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 1217, Порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 06 березня 2022 року, відповідно до абзацу дев'ятого пункту 10 рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, та на підставі рапорту командира батальйону управління. При цьому, вказані накази командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі яких позивачу нараховано та виплачена додаткова винагорода під час дії воєнного стану, на момент подачі позовної заяви були чинними та в судовому порядку не оскаржувались. Не менш важливим є і той факт, що перед винесенням ухвали про відкриття провадження у даній справі на підставі наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 11.11.2023 № 195-РС командиром військової частини видано наказ по стройовій частині №329 від 14.11.2023 з урахуванням рапорту позивача від 14.11.2023, зареєстрованого за вхідним №55601, про доплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану, на підставі якого солдату ОСОБА_1 було нараховано та виплачено недоотриману ним додаткову винагороду під час дії воєнного стану. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства Військовою частиною НОМЕР_1 виконані усі покладені на неї обов'язки та виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 за весь оспорюваний період.
До відзиву відповідачем долучено витребувані докази.
09.02.2024 представником позивача адвокатом Мандрик В.В. подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
У підготовче засідання 16.02.2024 сторони не з'явились, відповідач не надав обґрунтувань причин неявки уповноваженого представника у судове засідання. З метою надання позивачу часу для підготування відповіді на відзив підготовче засідання відкладено до 07.03.2024.
28.02.2024 представником позивача адвокатом Мандрик В.В. надані додаткові пояснення, в якому зазначає, що аналіз довідки про доходи №173/ФС свідчить про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 виплачувалась одночасно з грошовим забезпеченням, тобто в поточному місяці за минулий. Позивачу належним чином проведено виплату додаткової винагороди у квітні 2023 року за березень 2023, у червні 2023 року за травень 2023 року, у серпні 2023 року за липень 2023 року. Проте, виплат додаткової винагороди за квітень 2023 року та липень 2023 року не відбулось. Отже, відповідачем не в повному обсязі виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168.
У підготовче засідання 07.03.2024 сторони не з'явились, клопотань про відкладення засідання сторонами не надано.
Ухвалою суду від 07.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.04.2024.
Копія ухвали суду разом із судовими повістками про виклик в суд надіслані сторонам.
У судове засідання 02.04.2024 сторони не з'явились з урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до положень частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Керуючись приписами пункту 10 частини першої статті 4 та частиною 9 статті 205 КАС України, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Частиною четвертою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на те, що з 16.04.2023 по 22.04.2024 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у щорічній відпустці, повний текст рішення суду складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 20.02.2013 Жовтневого РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є учасником бойових дій згідно із посвідченням серії НОМЕР_5 ; призваний на військову службу під час мобілізації та перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до первинної медичної карти від 17.03.2023 форми 100 солдат ОСОБА_1 о 12год. 00хв. 17.03.2023 отримав множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення спини, попереку, верхніх кінцівок під час мінометного обстрілу в населеному пункті АДРЕСА_2 .
За змістом виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4879 солдат ОСОБА_1 у період з 17.03.2023 по 25.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР» з діагнозом: МНТ (17.03.2023). Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення спини, верхніх кінцівок, поперекової ділянки з масивним дефектом тканин, відкрита травма хребта, перелом поперекових відростків.
20.05.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 складено довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1010 відповідно до Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до вказаної довідки від 20.05.2023 №1010, солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17 березня 2023 року отримав множинні вогнепальні осколкові поранення спини, лівого передпліччя, ділянки правового ліктя за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , внаслідок обстрілу з АГС. Травмування не пов'язане з використанням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є перебування в стані алкогольного сп'яніння,під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого клінічного хірургічного відділення №1 №2064/1 солдат Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 26.05.2023 по 12.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1».
Відповідно до виписного епікризу №1124 позивач у період з 12.06.2023 по 20.06.2023 перебував на лікуванні у відділенні медичної реабілітації терапевтичного профілю в/ч НОМЕР_6 з діагнозом (основний): вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекової ділянки важкого ступеня з дефектом м'яких тканин та вогнепальним переломом поперечних відростків справа та зліва 1.1. хребця та лівого поперечного відростка 1.2 хребця, остистого відростка 1.3 хребта в стадії консолідації; вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітини, ділянки правого ліктьового суглоба, обох передпліч, лівої сідниці (17.03.2023) з наявністю множинних сторонніх тіл (осколків металевої щільності), з больовим синдромом, тимчасовим порушенням функції хребта.
20.06.2023 проведено медичний огляд солдата В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 госпітальною ВЛК Військової частини НОМЕР_6 та за довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 30.06.2023 №789 позивачу постановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби та на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно з відомостями відпускного квитка Військової частини НОМЕР_1 №768 від 21.06.2023 солдат ОСОБА_1 звільнений у відпустку на лікування терміном на 30 (тридцять) діб з 21.06.2023 по 20.07.2023.
21.07.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 складено Консультативний висновок лікаря медичного пункту 2АЕМБ про направлення ОСОБА_1 на ВЛК для визначення придатності до військової служби у ЗСУ.
04.08.2023 проведено медичний огляд солдата В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 ВЛК Військової частини НОМЕР_7 та за довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_7 від 04.08.2023 №4152/1 позивачу постановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби та на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
18.08.2023 адвокат Мандрик В.В. в інтересах позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн., передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 17.03.2023 по теперішній час (станом на дату звернення з даною заявою), з урахуванням фактично виплачених сум.
16.10.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 листом №1427/ФС повідомлено, що військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 нарахування та виплати проводились в повних обсягах та за всі періоди проходження служби, окрім додаткової винагороди за квітень 2023 року, нараховано 3225,81 грн., та повідомлено, що доплата буде здійснена найближчим часом.
До вказаного листа було долучено довідку про доходи ОСОБА_1 №1410/фс від 15.10.2023.
11.11.2023 позивач звернувся із рапортом до Командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому повідомив, що з 17.03.2023 по 20.06.2023 перебував на лікуванні у зв'язку із пораненням, з 20.06.2023 по 21.07.2023 - у відпустці за станом здоров'я на 30 діб за висновком ВЛК, з 22.07.2023 по 05.08.2023 - у розташуванні у місці відведення підрозділу, з 06.08.2023 по 04.09.2023 - у відпустці за станом згідно із висновком ВЛК №4152/1, з 05.09.2023 - прибув до військової частини НОМЕР_1 , просив надати вказівку щодо внесення відповідних відомостей в наказ для здійснення перерахунку додаткової винагороди у розмірі 100тис.грн. (а.с.102).
Вимогу суду відповідачем надано довідку про доходи позивача від 19.01.2024 за №173/ФС (а.с.104), згідно з якою ОСОБА_1 нараховано та виплачено:
за березень 2023 р. - грошове забезпечення, в т.ч. в натуральній формі (грн..) - 23888,10 грн., інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) - 114948,70 грн.
за квітень 2023 р. - грошове забезпечення, в т.ч. в натуральній формі (грн..) - 23888,10 грн., інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) - 100000,00 грн.
за травень 2023 р. - грошове забезпечення, в т.ч. в натуральній формі (грн.) - 23888,10 грн., інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) - 0 грн.
за червень 2023 р. - грошове забезпечення, в т.ч. в натуральній формі (грн..) - 23888,10 грн., інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) - 103225,81 грн.
за липень 2023 р. - грошове забезпечення, в т.ч. в натуральній формі (грн.) - 23888,10 грн., інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) - 0 грн.
за серпень 2023 р. - грошове забезпечення, в т.ч. в натуральній формі (грн..) - 23888,10 грн., інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) - 164516,13 грн.
за вересень 2023 р. - грошове забезпечення, в т.ч. в натуральній формі (грн..) - 23888,10 грн., інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) - 0 грн.
Згідно з відомістю зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) ОСОБА_1 у спірний період було виплачено такі суми: 07.03.2023 - 14724,47 грн., 13.03.2023 - 23529,78 грн., 20.03.2023 - 98500,00 грн., 14.04.2023 - 23529,78 грн., 24.04.2023 - 98500,00 грн., 19.05.2023 - 23529,78 грн., 21.06.2023 - 103225,81 грн., 21.06.2023 - 23529,78 грн., 19.07.2023 - 23529,78 грн., 12.08.2023 - 23529,78 грн., 19.08.2023 - 164516,13 грн.
Відповідно до довідки виданої Акціонерним товариством комерційний банком «Приватбанк», позивачу у спірний період було здійснено наступні нарахування на картку: березень 2023 року - 136754,25 грн., квітень 2023 - 122029,78 грн., травень 2023 року - 23529,78 грн., червень 2023 року - 126755,59 грн., липень 2023 року - 23529,78 грн., серпень 2023 року - 188045,91 грн., вересень 2023 року - 23529,78 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 17.03.2023 по 25.05.2023, з 26.05.2023 по 12.06.2023, з 21.06.2023 по 20.07.2023, з 04.07.2023 по 02.08.2023, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та станом на час розгляду справ не скасований та не припинений.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 в редакції на час спірних відносин).
Згідно із пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції на час спірних відносин).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та доповнено Порядок №260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Так, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
За змістом пунктів 8-9 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із пунктів 11, 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а також час перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
При цьому, вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі до 100 000 гривень винагорода.
В ході судового розгляду встановлено, про що відсутність спір між сторонами, позивач призваний на військову службу до лав Збройних Сил України під час мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , 17.03.2023 - отримав множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення спини, попереку, верхніх кінцівок під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини при виконанні бойових завдань у складі Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 внаслідок обстрілу АГС.
Згідно із довідкою ВЛК від 30.06.2023 №789 травма, Так, пов'язана з проходженням військової служби.
Матеріалами справи також підтверджено, що позивач у зв'язку із отриманим пораненням перебував на стаціонарному лікуванні у наступних періодах та в таких закладах охорони здоров'я:
з 17.03.2023 по 25.05.2023 - виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4879 в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР»;
з 26.05.2023 по 12.06.2023 - виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого клінічного хірургічного відділення №1 №2064/1 в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1»;
з 12.06.2023 по 20.06.2023 - виписний епікриз №1124 відділення медичної реабілітації терапевтичного профілю в/ч НОМЕР_6 .
Також, згідно із довідкою госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_6 від 30.06.2023 №789 та відпускним квитком Військової частини № НОМЕР_8 позивач перебував у відпустці за станом здоров'я з 21.06.2023 по 20.07.2023.
Зважаючи, що отримане позивачем поранення 17.03.2023 пов'язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, а також підтверджено його безперервне перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 17.03.2023 по 20.06.2023, а також з 21.06.2023 по 20.07.2023 - у відпустці за станом здоров'я за висновком ВЛК, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом всього часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 17.03.2023 по 20.06.2023, а також з 21.06.2023 по 20.07.2023 - часу перебування у відпустці за станом здоров'я за висновками ВЛК у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Відповідно до наданої Військовою частиною НОМЕР_1 довідкою від 19.01.2024 №173/ФС позивачу здійснено нарахування грошового забезпечення із включенням додаткової винагороди, а саме: у квітні 2023 року - в сумі 100 000,00грн., у червні 2023 року - 103225,81грн., у серпні 2023 року - 164516,13грн.
Отримання таких сум відображено у відомості зарахувань грошового забезпечення ОСОБА_1 та вбачається з банківської виписки.
Отже, матеріалами справи підтверджено нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за березень 2023 року - у квітні 2023 року, за травень 2023 року - у червні 2023 року, за червень-липень 2023 року - у серпні 2023 року, отримання позивачем вказаних коштів підтверджується матеріалами справи, а отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Однак, суд не погоджується з позицією відповідача щодо не нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до Постанови №168, за квітень 2023 року, оскільки позивач у період з 17.03.2023 по 25.05.2023 безперервно перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР».
Суд повторно зазначає, за змістом пункту 1 Постанови №168, пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень включаються також військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), а також час перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Належних та допустимих доказів правомірності не включення до нарахування позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, відповідно до Постанови №168, за квітень 2023 року (час перебування на стаціонарному лікуванні) відповідачем не надано та матеріали справи не містять, що за встановлених обставин безумовно свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за квітень 2023 року, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період квітень 2023 року.
Доводи представника позивача про невиплату позивачу додаткової винагороди за липень 2023 року безпідставні та спростовуються матеріалами справи.
Суд звертає увагу, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, нараховується у розмірі до 100 000,00грн. пропорційно дням перебування на лікуванні та/або відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, у поточному місяці за попередній.
У рапорті від 14.11.2023 позивач самостійно зазначає, що він з 20.06.2023 по 21.07.2023 перебував у відпустці за станом здоров'я та з 22.07.2023 по 05.08.2023 перебував у розташуванні у місці відведення підрозділу.
Отже, у період з 22.07.2023 по 05.08.2023 позивач не знаходився на лікуванні чи відпустці за станом здоров'я за висновком ВЛК.
Згідно із відомостями з довідки від 19.01.2024 №173/ФС, відомостей зарахувань грошового забезпечення позивачу за період з 14.11.2022 по 14.09.2023, а також банківської виписки, наданої представником позивача до додаткових пояснень, у їх сукупності 18 серпня 2023 року позивачу нараховано та виплачено 164516,13грн. додаткової винагороди за попередні періоди. Нарахування ж додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, пропорційно дням перебування на лікуванні та/або відпустці за станом здоров'я за висновком ВЛК відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період квітень 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період квітень 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова