22 квітня 2024 року Справа № 160/2320/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН»
до Дніпровської митниці
про визнання протиправним рішення та картки відмови,
25.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000171/1 від 03.10.2023 року, № UA110130/2023/000178/1 від 13.10.2023 року;
- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000719, № UA110130/2023/000751 винесені Дніпровською митницею.
В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митні декларації разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та вважає його протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
31.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимог ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 31.01.2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
15.02.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
06.03.2024 року від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення та картки відмови є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН»-Покупець та Компанією IGVAR DISTRIBUTION S.R.L. (Румунія) - Продавець, укладено Контракт № 02/23-U від 23 серпня 2023 року. Відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його на умовах даного Контракту та інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту. Ціна і асортимент товару, який поставляється продавцем за цим контрактом, вказується у інвойсах - розділ 1. Згідно п. 3.1 Контракту, товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід'ємною частиною цього контракту. Поставка товару здійснюється партіями, відповідно до замовлення Покупця, п. 3.2.
Оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу, зі 100% попередньою оплатою, п. 4.1. Контракту. Всі платежі здійснюються в ЄВРО, п. 4.2.
На виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойс) № 1GV 79 від 01.10.2023 року позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки, в кількості 20 700,00 кг, вартістю 8 280,00 ЄВРО, ціна за один кілограм 0,40 ЄВРО. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 03 жовтня 2023 року.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН», через уповноважену на митне декларування особу подало 03.10.2023 року до Дніпровської митниці, до митного оформлення, митну декларацію № 23UA110130020154U7 від 03.10.2023 року, в якій заявлено митну вартість товару огірків, вагою в кількості 20 700,00 кг, загальною вартістю 8 280, 00 ЄВРО, ціна за один кілограм 0,40 ЄВРО. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом «1» ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,4 ЄВРО, умови постачання зазначено РЄА - м. Дніпро/Україна.
До цієї митної декларації декларант додав наступні документи на підтвердження митної вартості товарів: - зовнішньоекономічний контракт № 02/23-U від 23.08.2023 року; - рахунок-фактура (інвойс) № IGV 79 від 03.10.2023 року; - платіжна інструкція № 4 від 03.10.2023 року; - договір-заявка на перевезення вантажу № 200 від 01.10.2023 року; - довідку про транспортні витрати № 200 від 01.10.2023 року; - вантажна митна декларація від 01.10.2023 року; - ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 01.10.2023 року; - сертифікат якості № W 027750 від 01.10.2023 року; - фітосанітарний сертифікат № EU RO 0054664 від 01.10.2023 року.
Також, на виконання вищевказаного контракту та на підставі рахунку - фактури (інвойс) № 1GV 81 від 11.10.2023 року позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 700,00 кг, вартість 18630,00 ЄВРО, ціна за один кілограм 0,90 ЄВРО. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 7 від 12 жовтня 2023 року.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН», через уповноважену на митне декларування особу подало 13.10.2023 року до Дніпровської митниці, до митного оформлення, митну декларацію № 23UA110130020991U6 від 13.10.2023 року, в якій заявлено митну вартість товару огірків, вагою в кількості 20 700,00 кг, загальною вартістю 18630,00 ЄВРО, ціна за один кілограм 0,90 ЄВРО. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом «1» ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,90 ЄВРО, умови постачання зазначено ЕЄА - м. Дніпро/Україна.
До митної декларації № 23UA 110130020991U6 від 13.10.2023 декларант додав наступні документи на підтвердження митної вартості товарів: - рахунок-фактура (інвойс) № 1GV 81 від 11.10.2023 року; - платіжна інструкція № 7 від 12.10.2023 року; - договір-заявка на перевезення вантажу № 202 від 11.10.2023 року; - довідку про транспортні витрати № 202 від 11.10.2023 року; - вантажна митна декларація від 11.10.2023 року; - ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 11.10.2023 року; - сертифікат якості № W 027763 від 11.10.2023 року; - фітосанітарний сертифікат № EU RO 0054673 від 11.10.2023 року
Дніпровська митниця по всіх перелічених вище митних деклараціях скерувала декларанту електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
На описані вимоги про надання додаткових документів уповноважений представник на митне декларування позивача, направив відповідачу повідомлення про надання додаткових пояснень, у яких вказав, що надані до митного оформлення документи містять всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. В повідомленні повідомив митний орган про те, що надав усі документи на підтвердження заявленої митної вартості, інших документів немає.
Дніпровська митниця, дійшла висновку, що декларант не розвіяв її сумнівів щодо заявленої митної вартості товару та здійснила коригування митної вартості декларованого товару, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів:
- № UA 110130/2023/000171/1 від 03.10.2023 року, відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості, товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від товару №1 - за ЕМД від 20.06.2023 №23UA500100002380U3 (UA500100/2023/002380) -на рівні 1,41 дол.США/кг., що в перерахунку в валюту контракту розраховується на рівні 1.3387 єпро/кг. При цьому за основу для коригування взято товар: «Огірки свіжі, вага нетто - 15305 кг.Країна виробництва: RО.Торгівельна марка: KAIMAKAN CARGO SRLВиробник: KAIMAKAN CARGO SRL» У відповідності до ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст.55 МКУ (п.3.2 МКУ); - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ).
- № UA 110130/2023/000178/1 від 13.10.2023 року, відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості, товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від товару №1 - за ЕМД від 12.10.2023 № 23UA500100004597U3 (UA500100/2023/004597) - на рівні 1,41 дол.США/кг., що в перерахунку в валюту контракту розраховується на рівні 1.3279 євро/кг. При цьому за основу для коригування взято товар: «Огірки свіжі,вага нетто 10908 кг.Країна виробництва: КО.Торгівельна марка: KAIMAKAN CARGO SRLВиробник: KAIMAKAN CARGO SRL» У відповідності до ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст.55 МКУ (п.3.2 МКУ); - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ).
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:
1. За ЕМД № 23UA110130020154U7 від 03.10.2023:
- товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 № 02/23-u, укладеного між ТОВ "Компанія "Кутан" та компанією IGVAR DISTRIBUTION SRL. У сертифікаті якості від 01.10.2023 №GL 0010545 зазначено сорт товару 1-а. Відомості щодо сортності відсутні серед наданих до митного контролю документів та серед заявлених за митною декларацією даних.
- пакувальний лист до митного контролю не надано.
- згідно договору від 23.08.2023 № 02/23-u в пункті 4.1 за товар передбачено 100% пер плату, якщо інше не зазначене у рахунку. Згідно даних рахунку від 01.10.2023 № IGV 79 також передбачено передплату. Проте, до митного контролю не надано документи щодо оплати товару. Таким чином, згідно умов договору оплата має бути здійсненою, проте відповідні документи про оплату не надано, а у митниці відсутня можливість перевірки числових значень оплаченої суми вартості товару.
- згідно заявлених умов поставки товару FCA Galati транспортні витрати не включені у фактурну вартість товару.
- страхові документи, акти виконаних робіт, платіжні документи на оплату транспортних послуг, рахунки на оплату транспортних послуг, договір на перевезення до митного контролю не надано.
- згідно наданої до митного контролю заявки на перевезення від 01.10.2023 №200 отримувачем вантажу зазначено ТОВ «Покровское 1». Крім того, зазначено вартість перевезення 1000 євро при розвантаженні. При цьому, до складових митної вартості заявлено 600 євро, проте оскільки не надано рахунки на оплату транспортних послуг, то обґрунтованість саме такої суми викликає сумніви.
- крім того, декларантом не підтверджено документально розрахунок вартості переміщення товарів із м. Констанца (RO) до митного кордону України. Наданий документ від 01.10.2023 №200 «Довідка про транспортні витрати» не є бухгалтерським документом. За зазначеним маршрутом декларантом не надано рахунки на оплату, платіжні документи, заявку, договір на перевезення та ін.., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг.
1. За ЕМД № 23UA110130020991U6 від 13.10.2023:
- товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 № 02/23-u, укладеного між ТОВ "Компанія "Кутан" та компанією IGVAR DISTRIBUTION SRL. У Сертифікаті якості від 11.10.2023 №GL 0010840 зазначено сорт товару 1-а. Відомості щодо сортності відсутні серед наданих до митного контролю документів та серед заявлених за митною декларацією даних.
- пакувальний лист до митного контролю не надано.
- згідно договору від 23.08.2023 № 02/23-u в пункті 4.1 за товар передбачено 100% передплату, якщо інше не зазначене у рахунку. Згідно даних рахунку від 11.10.2023 № IGV 81 також передбачено передплату. Проте, до митного контролю не надано документи щодо оплати товару. Таким чином, згідно умов договору оплата має бути здійсненою, проте відповідні документи про оплату не надано, а у митниці відсутня можливість перевірки числових значень оплаченої суми вартості товару.
- згідно заявлених умов поставки товару FCA Galati транспортні витрати не включені у фактурну вартість товару.
- страхові документи, акти виконаних робіт, платіжні документи на оплату транспортних послуг, рахунки на оплату транспортних послуг, договір на перевезення до митного контролю не надано.
- згідно наданої до митного контролю заявки на перевезення від 11.10.2023 №202 отримувачем вантажу зазначено ТОВ «Покровское 1». Крім того, зазначено вартість перевезення 1000 євро при розвантаженні. При цьому, до складових митної вартості заявлено 700 євро, проте оскільки не надано рахунки на оплату транспортних послуг, то обґрунтованість саме такої суми викликає сумніви.
- крім того, декларантом не підтверджено документально розрахунок вартості переміщення товарів із м. Констанца (RO) до митного кордону України. Наданий документ від 11.10.2023 №202 «Довідка про транспортні витрати» не є бухгалтерським документом. За зазначеним маршрутом декларантом не надано рахунки на оплату, платіжні документи, заявку, договір на перевезення та ін.., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально.
Позивач не погоджується із вищевказаним рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч. ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також, за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що сертифікат якості не містить прив?язки до рахунку або іншого документа, що ідентифікується із оцінюваною партією товару, та відмінностей в описі товару в сертифікаті, суд зазначає наступне.
Умовами ст. 53 Митного кодексу України, яка визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не передбачено обов?язок подання сертифікату якості для підтвердження митної вартості товару.
Також, такий документ, як сертифікат якості, не передбачено умовами ст. 53 Митного кодексу України як документ, що подається додатково у випадку, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, посилання митного органу на відомості сертифікату у якості підтвердження розбіжностей щодо митної вартості товару, є таким, що суперечить приписам Митного кодексу України, безпідставним та не впливає на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.
Відповідно до умов контракту, товар постачається на умовах поставки FCA Galati.
На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11, при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов?язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, вартість страхування включається у вартість товару у випадку, якщо таке страхування здійснювалось.
Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ 2020» № 200 від 01.10.2023 року та ФОП ОСОБА_1 №202 від 11.10.2023 року, страхування вантажу не здійснювалось.
Отже, додаткове витребування документів про страхування вантажу є таким, що суперечить приписам ст. 53 Митного кодексу України.
Крім того, враховуючи, що за умовами поставки FCA продавець передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов?язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері; за умовами договору-заявки № 200 на перевезення вантажу зазначено, що замовником перевезення є LLC COMPANI KUTAN, а перевізником - Товариство з обмеженою відповідальністю «МКТ 2020» та за умовами договору-заявки № 200 перевізником є ФОП ОСОБА_1 , які надали довідки про транспортні витрати, які складають 1000 євро.
Договір-заявка № 200 та №202 на перевезення вантажу містить відомості про те, що ціна перевезення складає 1000 євро.
При цьому, жодний з наданих документів не містить відомостей про додаткові витрати позивача на експедиційні послуги.
Отже, надані позивачем до митного оформлення товару документи, не містять розбіжностей у документах, що підтверджують вартість перевезення вантажу, тому посилання відповідача на відсутність відомостей щодо експедиційних витрат, за їх відсутності, є необгрунтованими.
Також суд зазначає, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18.
Щодо зазначення отримувачем товару згідно заявки не ТОВ «КОМПАНІЯ КУТАН», а ТОВ «Покровское 1», то вказані відомості не впливають на митну вартість товару та не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.
Водночас, відповідно до п. 4 договору від 23.08.2023 року «Умови оплати - 100% передплата, якщо інше не зазначено в інвойсі».
Надані до митного оформлення інвойси також містить умови оплати 100% передплати.
На виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойс) № 1GV 79 від 01.10.2023 року позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки, в кількості 20 700,00 кг, вартістю 8 280,00 ЄВРО, ціна за один кілограм 0,40 ЄВРО. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 03 жовтня 2023 року.
Також, на виконання вищевказаного контракту та на підставі рахунку - фактури (інвойс) № 1GV 81 від 11.10.2023 року позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 700,00 кг, вартість 18630,00 ЄВРО, ціна за один кілограм 0,90 ЄВРО. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 7 від 12 жовтня 2023 року.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів, які були надані підприємством позивачем до митного органу, узгоджуються між собою, містять повні та достовірні відомості щодо вартості заявленої до митного оформлення партії товару.
Стосовно правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 року, по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 року, по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 року, по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 року, по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).
При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11.09.2015 року №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі №809/453/17 від 03.04.2018 р.
При цьому, відповідачем у спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару було взято митну декларації, в якій визначено митну вартість товару, що має схоже призначення. Відповідач у рішенні навіть не зазначив назву товару, вартість якого була застосована для визначення митної вартості ввезених позивачем огірків.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
За приписами ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Отже митним органом взято за основу для визначення митної вартості товару та відкориговано вартість товару за вартість товару, що має схоже призначення, тобто не ідентичного або подібного (аналогічного) товару, що свідчить про протиправність дій митного органу.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4058,17 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №172 від 23.01.2024 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 4058,17 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН» (49049, м.Дніпро, пров.Добровольців, буд.17, офіс 4, код ЄДРПОУ 44792491) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000171/1 від 03.10.2023 року, №UA110130/2023/000178/1 від 13.10.2023 року.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000719, № UA110130/2023/000751 винесені Дніпровською митницею.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН» (код ЄДРПОУ 44792491) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4058,17 грн. (чотири тисячі п'ятдесят вісім гривень сімнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв