16 квітня 2024 року Справа № 160/4998/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
23.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії № 262240023190 від 29 листопада 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.11.2023 року.
В обґрунтування позову вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно, при цьому рішенням № 262240023190 від 29 листопада 2023 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з спеціального стажу на дату звернення. Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки трудова книжка позивача та надані додатки підтверджують наявність у позивача необхідного спеціального стажу, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
26.02.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.
Копія ухвали від 26.02.2024 року та позовні матеріали були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлені в його електронний кабінет 23.02.2024 року та 27.02.2024 року.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.11.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 262240023190 від 29 листопада 2023 року про відмову в призначенні пенсії та в якому зазначено, що вік заявника 60 років 2 місяці. Загальний стаж заявника становить 41 рік 06 місяців 21 день. До спеціального стажу роботи не зараховано: - період роботи з 01.12.1984 року по 30.04.2006 року, оскільки відсутня довідка, яка підтверджує факт роботи, що дає право на пенсію за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу; - періоди роботи згідно довідки №18/04/2023-1, оскільки в довідці відсутнє по батькові, що не відповідає паспортним даним.
Позивач вважає рішення відповідача щодо про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах, зокрема: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше ЗО років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися з 1 січня 1971 року по зо червня 1971 року; 45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року; 46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року; 46 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1972 року по 31 грудня 1972 року; 47 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1973 року по 31 грудня 1973 року; 48 років - які народилися з 1 січня 1974 року по зо червня 1974 року; 48 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1974 року по 31 грудня 1974 року; 49 років - які народилися з 1 січня 1975 року по ЗО червня 1975 року; 49 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1975 року по 31 грудня 1975 року; 50 років - які народилися з 1 січня 1976 року.
Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019.
Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019).
Відповідно до положень п. «а» ст. 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911 право на пенсію за вислугу років мали такі категорії робітників і службовців авіації,а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, враховуючи рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019, пункт «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ та від 24.12.2015 №911-VІІІ.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213 та Законом № 911).
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються:
а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами «б»- «г» цього пункту ) - за один місяць вислуги;
б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери і інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги;
в) один рік роботи у складі льотного екіпажу повітряного судна в аварійно-рятувальних (розшуково-рятувальних) підрозділах - за півтора року вислуги;
г) один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги;
д) один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.
При невиконанні умов, які дають право на пільгове обчислення строків вислуги років відповідно до підпунктів «а»-«д», один рік роботи рахується за один рік вислуги.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу обчислення строків вислуги відповідно до пунктів «а» і «б» пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу до вислуги років працівникам льотного складу зараховується час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах, - за фактичною тривалістю; в усіх інших випадках - за фактичним нальотом годин.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213 та Законом № 911) пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.
До Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 віднесені:
1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.
2. Льотно-інструкторський склад.
3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори і інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.
При цьому, як встановлено судом з поданих відповідачем документів, до загального стажу позивача зараховано 41 рік 06 місяців 21 день, при цьому спеціальний стаж відповідачем не обраховувався.
До спеціального стажу роботи не зараховано: - період роботи з 01.12.1984 року по 30.04.2006 року, оскільки відсутня довідка, яка підтверджує факт роботи, що дає право на пенсію за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу; - періоди роботи згідно довідки №18/04/2023-1, оскільки в довідці відсутнє по батькові, що не відповідає паспортним даним.
Так, відповідно до копії трудової книжки позивача його трудовий стаж складається з таких періодів (з зазначенням періоду роботи, місця роботи та посади):
- 01.12.1984 року - 19.03.1985 року - Харківський Об'єднаний авіазагін УУЦА, пілот літака Ан-2;
- 20.03.1985 року - 21.06.1990 року - Кіровоградський Об'єднаний авіазагін УУЦА, другий пілот ЯК-40;
- 22.06.1990 року - 31.12.1994 року - Кіровоградський об'єднаний авіазагін УУЦА, командир літака ЯК-40;
- 02.01.1995 року - 28.06.1995 року - Кіровоградське державне авіапідприємство, командир;
- 29.06.1995 року - 10.07.1996 року - Кіровоградське державне авіапідприємство, перший заступник генерального директора;
- 11.07.1996 року - 30.09.1997 року - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Авіакомпанія «ЕЕС-Авіа», пілот-інструктор;
- 01.10.1997 року - 12.01.2000 року - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Авіакомпанія «ЕЕС-Авіа», командир льотного загону;
- 13.01.2000 року - 17.11.2005 року - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Авіакомпанія «ЕЕС-Авіа», директор;
- 18.11.2005 року 28.04.2006 року - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Авіакомпанія «ЕЕС-Авіа», командир льотного загону ЯК-40;
- 26.06.2006 року - 15.04.2009 року - Спільне закрите акціонерне товариство «Міжнародні Авіалінії України», другий пілот льотної служби;
- 08.11.2010 року Спільне закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України».
- 16.04.2009 року 31.08.2016 року - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», командир повітряного судна льотної служби;
- 01.09.2016 року - 31.12.2016 року - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», командир повітряного судна - капітан;
- 01.01.2017 року - 04.06.2021 року - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», командир повітряного судна - пілот-інструктор;
- 05.06.2021 року - 12.09.2023 року - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», командир повітряного судна льотної служби.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи із проставленням печаток відповідних підприємств та підписами уповноважених осіб.
Враховуючи Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, суд зазначає, що право на пенсію за вислугу років дає робота позивача на вказаних посадах.
Крім трудової книжки, спеціальний стаж позивача підтверджується також його льотними книжками з зазначенням помісячного та річного нальоту, в яких вказано, що загальний наліт ОСОБА_1 , починаючи з 1984 року і станом на 01.01.2023 року складає 21 190 год. 20 хв.
Також, суд звертає увагу, що відповідачем у 2006 року було призначено позивачу пенсію за вислугу років та зараховано відповідні періоди, при що відповідачем зазначено у спірному рішенні, при цьому при повторному розгляді заяви позивача, відповідач відмовляє, зокрема, у зарахуванні до спеціального стажу роботи позивача період з 01.12.1984 року по 30.04.2006 року, що є суперечливими діями відповідача не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Посилання відповідача в спірному рішенні на необхідність надання позивачем довідок для обчислення строків вислуги років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом відповідно Додатку № 3 Постанови № 418 від 21.07.1992 р. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач є працівником льотного складу і саме робота пілота дає йому право на призначення пільгової пенсії за вислугу років та він не відноситься до працівників, які управляють повітряним рухом; до таких працівників відносяться диспетчери, старші диспетчери, диспетчери-інструктори, керівники польотів, що підтверджується Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. № 418. Саме для таких працівників п. 4 вказаного Порядку передбачена необхідність надання до органів пенсійного фонду довідки для обчислення строків вислуги років працівникам, які здійснюють управління повітряним простором відповідно Додатку № 3 Постанови № 418 від 21.07.1992 р.
При цьому, до позивача, як до пілота (члена екіпажу повітряних суден) вказана довідка не має жодного відношення та відповідно не може вимагатись органами Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення йому пенсії за вислугу років.
Суд зазначає, що документами, які підтверджують спеціальний стаж позивача як пілота (члена екіпажу повітряних суден) є льотні книжки, копії яких були надані відповідачу разом з заявою про призначення пенсії, а також довідка про льотний досвід №18/04/2023-1 капітана Авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України» ОСОБА_1 , видана Відділом з надання операційної підтримки і ведення льотної документації, в яких міститься детальна інформація щодо кількості годин нальоту позивача, типів повітряних суден та типів рейсів, які він здійснював.
В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.08.2000 № 01-3/2062-02-6 визначено, що основними документами, що підтверджують фактичну роботу як осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які надають право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до ст. 53 закону є: свідоцтво члена екіпажу повітряного судна та льотна книжка.
Таким чином, трудовою та льотними книжками позивача, а також довідкою, виданою Авіакомпанією «Міжнародні Авіалінії України» підтверджується необхідна вислуга років для призначення і виплати йому пенсії на пільгових умова як працівнику льотно-випробного складу цивільної авіації.
Щодо доводів відповідача про неможливість врахування ним для призначення пенсії ОСОБА_1 його періоду роботи згідно довідки № 18/04/2023-1, оскільки в довідці відсутнє по батькові, що, не відповідає паспортним даним, суд зазначає, що вказані доводи відповідача фактично зводиться до надмірного формалізму, що суперечить принципу верховенства права.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача.
Враховуючи викладене на переконання суду, висновки відповідача про неможливість зарахувати позивачу спірні періоди роботи до спеціального стажу є безпідставним, оскільки позивачем надавались відповідачу первинні документи, які містять інформацію про кількість годин нальоту, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 262240023190 від 29 листопада 2023 року щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років пенсію відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.11.2023 року.
Щодо вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.11.2023 року, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2023 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 2422,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.3468101235.1 від 13.02.2024 року.
При цьому, враховуючи, що позивачем подано позовну заяву до суду подано та було заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, згідно положень Закону України «Про судовий збір», сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягають стягненню в сумі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, надмірно сплачений судовий збір, згідно із положеннями п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню за клопотанням позивача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 262240023190 від 29 листопада 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2023 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв