12 квітня 2024 рокуСправа №160/1221/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/1221/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті додаткової винагороди в розмірі 100000,00 щомісяця за знаходження на території проведення бойових дій у відповідності до бойових розпоряджень за період з березня 2022 року по сьогоднішній день; зобов'язати Міністерство оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 сплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 щомісяця за знаходження на території проведення бойових дій за період з березня 2022 по 04.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проходження служби він виконував завдання за призначенням за штатним місцем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (в межах Дніпропетровської області) відповідно до бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022, начальника штабу - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.06.2022, командувача оперативного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” від 09.07.2022, командувача оперативно-стратегічного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, а також виконував бойові (спеціальні) завдання у складі діючих угруповань, військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, Сил оборони держави, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (Костянтинівська міська територіальна громада Костянтинівського району Донецької області) на підставі бойового розпорядження Головнокомандуючого ЗСУ від 12.01.2023, бойового розпорядження Головнокомандуючого управління ВСП ЗСУ від 12.01.2023, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2023, бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.01.2023, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 22.03.2023 року, витягу з журналу бойових дій військової частини та рапорту ТВО заступника командира військової частини НОМЕР_2 з моральнопсихологічного забезпечення, якому підпорядковувались військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 при виконанні бойових (спеціальних) завдань. Позивач зазначає, що за весь час він мав би отримувати додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн на місяць. Проте, дані грошові кошти йому не надходили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року, надано уточнену позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1221/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
18.03.2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №69 від 20.03.2022 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини на посаду офіцера відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень. Позивач виконуючи обов?язки Військової служби правопорядку, виконував службові обов?язки відповідно до ст. 3 і 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України». Зазначає, що позивач за період з березня 2022 року по 04.01.2024 року не брав безпосередньої участі у бойових діях або ж не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що також підтверджується ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», відповідно до якої забороняється покладати на Службу правопорядку завдання, не передбачені цим Законом. Ніякі виняткові обставини або накази чи розпорядження посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності військовослужбовців Служби правопорядку. Також згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивача було відряджено до військової частини НОМЕР_2 , який виконував обов?язки військовослужбовця Військової служби правопорядку у період з 18.01.2023 по 26.06.2023. На підставі окремого доручення від 23.06.2022. за вих. №912/з/29 довідка за формою, наведеною в додатку №1, щомісячно до 05 числа надсилається командирам військових частин, до яких відряджені військовослужбовці, зокрема про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Всупереч вищезазначеної норми, такі довідки на адресу відповідача від військової частини НОМЕР_2 не надходили.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , з 20.03.2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 20.03.2022 року №69.
Позивач має статус учасника бойових, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.10.2020 року.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №18 від 18.01.2023 року ОСОБА_1 вважати таким, що прибув з метою виконання бойового (службового) завдання і приступив до виконання обов'язків в складі військової частини НОМЕР_2 оперативно-тактичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, виконання бойових завдань (в умовах воєнного стану) з 18 січня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №35 від 04.02.2023 року ОСОБА_1 вважати таким, що прибули з районів виконання бойових (спеціальних) завдань у складі Об?єднаного Стратегічного Угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, в Донецькій, Луганській та Харківській областях з 04 лютого 2023 року.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №183 від 26.06.2023 року ОСОБА_1 вважати таким, що вибув зі складу військової частини НОМЕР_2 оперативно-тактичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, виконання бойових завдань (в умовах воєнного стану) з 26 червня 2023 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2024 року №3709, позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода за період з 20.03.2022 року по 04.01.2024 року становить: березень 2022 року (з 20.03 по 31.03) 11612,90 грн.; квітень 2022 року 30000,00 грн.; травень 2022 року 30000,00 грн.; червень 2022 року 30000,00 грн.; липень 2022 року 30000,00 грн.; серпень 2022 року 30000,00 грн.; вересень 2022 року 30000,00 грн.; жовтень 2022 року 30000,00 грн.; листопад 2022 року 30000,00 грн.; грудень 2022 року 30000,00 грн.; січень 2023 року 30000,00 грн.; лютий 2023 року 0,00 грн.; березень 2023 року (з 23 по 31.03) 8709,68 грн.; квітень 2023 року 30000,00 грн.; травень 2023 року 30000,00 грн.; червень 2023 року (з 26 по 30.06) 5000,00 грн.; липень 2023 року 30000,00 грн.; серпень 2023 року 30000,00 грн.; вересень 2023 року 30000,00 грн.; жовтень 2023 року (з 17 по 22.10 та за 01.10) 6774,19 грн.; листопад 2023 року (з 4 по 30.11) 27000,00 грн.; грудень 2023 року 0,00 грн.; січень 2024 року (з 01 по 04.01) 0,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті додаткової винагороди в розмірі 100000,00 щомісяця за знаходження на території проведення бойових дій у відповідності до бойових розпоряджень, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168), чинній до 21.01.2023, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
На час виникнення спірних правовідносин постанова № 168 не містила положень щодо необхідності встановлення порядку і умов виплати додаткової винагороди.
Разом з тим, порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлені рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмами № НР 248/1298 від 25 березня 2022 року та від 18 квітня 2022 року № НР 248/1529, окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23 червня 2022 року, які протягом спірного періоду регулювали ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 підлягають застосуванню до спірних відносин.
Пунктом 3 телеграми № НР 248/1298 встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення, або постової відомості; рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець.
Також, Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022 року.
Абзацом 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пункту 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
У наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком Окремого доручення.
Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168), в редакції Постанови від 20.01.2023 № 43, чинної з 21.01.2023, установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 №43, чинної з 21.01.2023, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, доповнено розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно з наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, та який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно пункту 5 розділу XXXIV Порядку № 260, про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Згідно пункту 6 розділу XXXIV Порядку № 260 перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Слід зазначити, що військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. на місяць за умови підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань, виходячи із специфіки покладених на підрозділ, у якому він проходив службу, завдань.
Втім необхідно враховувати, що перебування позивача у спірний період на військовій службі, виконання обов'язків, пов'язаних із її проходженням, не є автоматичною підставою для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 100000 грн. без дотримання умов, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №168.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
При цьому суд зазначає, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
У позовній заяві позивач прямо не вказує, що приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій. Позовна заява містить загальні твердження про наявність у позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Водночас, позивач не заперечує що не приймав участі у бойових діях або заходах безпосередньо в районах де ведуться бойові дії у період здійснення зазначених заходів, не зважаючи на необхідність їх визначення для застосування пропорційності, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Суд зазначає, що сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
Таким чином, позивач не має права на виплату додаткової щомісячної винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень в спірний період в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі тих доказів, що наявні в матеріалах справи.
Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких саме позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.
Суд зазначає, що для отримання позивачем додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., до відповідача повинні надійти документи, які підтверджують право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі, проте, судом встановлено, що такі документи до відповідача не надходили, а відповідно були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
В свою чергу, додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн. позивачу у спірний період нараховувалась, що сторонами не заперечувалось.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19, де вказано, що визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000,00 щомісяця за період з березня 2022 року по 04.01.2024 року, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська