23 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/1002/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.,
розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Грязнов В.В., судді - Розізнана І.В., Павлюк І.Ю.)
від 27.03.2024
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора"
про стягнення 418 900,00 грн заборгованості за надані послуги,
1. У липні 2023 року Фізична особа підприємець Козлова Лариса Борисівна (надалі - позивачка, Підприємниця) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" (надалі - відповідач, ОСББ) 418 900,00 грн за невиконання умов договору про надання послуг № 22 від 04.06.2019 в частині оплати вартості наданих послуг.
2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.01.2024 позов задоволено частково, стягнуто з ОСББ на користь Підприємниці 316 900,00 грн заборгованості за надані послуги та 4 753,50 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
3. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка підтвердила факт надання послуг ОСББ за договором про надання послуг № 22 від 04.06.2019 (який у подальшому був визнаний судом недійним) на загальну суму 316 900,00 грн, натомість відповідач не спростував обставини щодо фактичного виконання позивачкою на його користь вказаних в актах виконаних робіт за 2020-2021 роки. Суд зазначив, що у позивачки наявне право подати акти виконаних робіт за період з 31.01.2020 до 13.08.2021 у межах розгляду цієї справи, а не у справі № 906/854/21. У частині вимог про стягнення з ОСББ 102 000,00 грн заборгованості суд першої інстанції відмовив через недостатність доказів.
4. Додатковим рішенням суду першої інстанції від 30.01.2024 у справі № 906/1002/23 заяву ОСББ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з позивачки на користь ОСББ 3 408,93 грн витрат на професійну правничу допомогу, у частині стягнення 10 591,07 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Заяву Підприємниці про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ОСББ на її користь 7 565,05 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у частині стягнення 12 434,95 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
5. 27.03.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Додаткове рішення місцевого господарського суду змінив, заяву ОСББ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив, стягнув з позивачки на його користь 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 9 425,25 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги; у задоволенні заяви Підприємниці про ухвалення додаткового рішення відмовив.
6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції всупереч приписів частини четвертої статті 75 ГПК України не врахував, що рішення у справі № 906/854/21 має преюдиціальний характер для справи, яка переглядається, та прийняв до розгляду акти виконаних робіт на підставі Договору № 22 від 04.06.2019, який визнано недійсним в судовому порядку ще до звернення Підприємниці з позовом у цій справі, що зумовлює безпідставність позову та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, суд виходив з того, що:
- позивачка обрала спосіб захисту порушеного права у формі стягнення заборгованості за надані послуги за договором, який було визнано недійсним рішенням в іншій господарській справі № 906/854/21, яке на момент звернення з цим позовом в липні 2023 року набрало законної сили, при цьому вимоги обґрунтовано на основі доказів, які не було подано суду першої інстанції під час розгляду справи № 906/854/21;
- суд у справі № 906/854/21 дійшов висновку, що голова правління Ємельянов І.Ю. уклав договір з перевищенням повноважень, тому такий підлягає визнанню недійсним; щодо стягнення коштів, суд зазначив, що Підприємниця не довела надання послуг за договором на суму 293 998,00 грн, тому вимоги про стягнення з неї вказаної суми є законними та обґрунтованими; відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд виснував, що застосування реституції в частині стягнення 211 807,00 грн є неможливим, оскільки послуги за договором на цю суму були прийняті без заперечень і оплачені ОСББ, що виключає правові підстави для задоволення вимоги у цій частині;
- Верховний Суд, переглядаючи це рішення, зазначив, що своїми ухвалами Господарський суд Житомирської області неодноразово зобов'язував відповідача надати докази на підтвердження надання послуг на виконання договору на загальну суму, заявлену до стягнення, у розмірі 505 805,00 грн; однак відповідач надала такі докази лише на загальну суму 211 807,00 грн; надання послуг на суму 293 998,00 грн відповідачем не доведено; натомість, подані на підтвердження факту надання послуг відповідачем видаткові накладні свідчать про господарські операції з купівлі-продажу товарів, та здійснені безпосередньо між позивачем та іншими контрагентами, а тому не можуть бути доказами виконання між позивачем та відповідачем договору;
- надані позивачкою акти з 31.01.2020 до 31.07.2021 містять посилання на Договір № 22 від 04.06.2019, визнаний недійсним за наслідками розгляду справи № 906/854/21, то Підприємниця була вправі звернутись до місцевого господарського суду з такими документами із заявою про перегляд рішення у справі № 906/854/21 за нововиявленими обставинами, позаяк ініціювання нею нового спору щодо обставин, яким вже надано судом оцінку, є лише спробою переоцінити висновки суду у справі № 906/854/21 та домогтися ухвалення рішення на свою користь.
7. 11.04.2024 позивачка звернулася до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
14. Предметом позову у цій справі є стягнення 418 900,00 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн).
15. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
16. Скаржниця зазначає, що вона буде позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені постановою суду апеляційної інстанції при розгляді іншої справи № 295/11286/23 за позовом ОСББ до Підприємниці, ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Лубякова Галина Михайлівна про визнання недійсним правочину (договір дарування) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
17. Позивачка також зазначає, що вирішення справи, яка переглядається, має виняткове значення для неї, оскільки з суми, у стягненні якої їй відмовлено, вона виплачувала заробітні плати працівникам, податки на заробітні плати працівників та податки, як ФОП; відмова у стягненні суми чесно зароблених коштів за виконані роботи є для неї катастрофічним, оскільки така сума є значною і це суттєво позначилося на її матеріальному становищі, враховуючи ще і той факт, що у справі № 906/854/21 з позивачки на користь ОСББ було стягнуто 293 998,00 грн і це рішення примусово виконується, всі її рахунки заблоковані, а тому вона не може здійснювати підприємницьку діяльність, забезпечувати свої елементарні потреби, здійснювати виплату заробітної плати своїм працівникам та сплачувати податки і збори до бюджетів різних рівнів, призведе до її банкрутства та звільнення найманих працівників, до позбавлення скаржниці засобів до існування та до позбавлення її єдиного житла (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
18. Вивчивши доводи скаржниці щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктами "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
19. Верховний Суд зауважує, що норма права про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що скаржник в касаційній скарзі має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.
20. Твердження скаржниці, що вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи Суд вважає необґрунтованими, оскільки не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дає підстав для висновку про те, що скаржниця позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені цим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки наявність інших спорів не доводить неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/ непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і ухвалюється судове рішення. При цьому питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі, щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.
21. Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції зводяться до висловлення незгоди скаржниці з висновком суду, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
22. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржниці, оскільки незгода з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржниці внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
24. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
25. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
26. Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
27. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржниця не дотримала умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 418 900,00 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
30. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у зв'язку з чим Верховний Суд не розглядає інші наведені скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення у касаційній скарзі.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/1002/23 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко