Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" квітня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/198/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/198/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр», м. Київ;
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Єсіна Сергія Вікторовича, м. Харків;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 424871,90 грн,
ТОВ «Паливно процесинговий центр» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 198/24 від 22.01.2024) до відповідача - ФОП Єсіна С.В., в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 176286,21 грн - суми основного боргу та 248585,69 грн - штрафних санкцій, а також просить стягнути з відповідача судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 10.08.2020 № 180/1 в частині оплати за надані на підставі вказаного договору послуги із заправки дизельним паливом Євро по пластиковим картам «ARIS» згідно з виставленими позивачем рахунками-фактури: № 19796т від 22.02.2022 на суму 119975,99 грн; № 20070т від 27.02.2022 на суму 126903,79 грн; № 20453т від 31.03.2022 на суму 19533,95 грн, а також зобов'язань за договором від 10.08.2020 № 180 в частині оплати за поставлений на підставі вказаного договору товар - дизельне паливо Євро по пластиковим картам «ARIS» згідно з виставленими позивачем рахунками-фактури: № 39906т від 28.06.2023 на суму 11785,42 грн; № 40605т від 14.07.2023 на суму 6597,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив вищезазначені рахунки-фактури, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з оплати за поставлений товар (дизельне паливо) та за послуги із заправки дизельним паливом на загальну суму 176286,21 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 176286,21 грн та нарахованих на вказаний борг у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання пені, інфляційних втрат і 3% річних у загальному розмірі 248585,69 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/198/24 подану позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України та надано позивачу 10-тиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду: 1) оригіналів або належно засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги; 2) обґрунтованого зведеного розрахунку (розрахунків) сум, що стягуються, з урахуванням підстав та періодів виникнення зобов'язання, періодів прострочення сплати заборгованості, інформації про проведені відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості, із обов'язковим зазначенням загальних кінцевих сум основного боргу, 3% річних, інфляційних та пені, які нараховані позивачем до стягнення з відповідача.
На виконання зазначеної ухвали суду від позивача - ТОВ «Паливно процесинговий центр» надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 3979/24 від 12.02.2024), до якої надано належно засвідчені копії документів, що були подані до суду разом із позовною заявою в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги. Зокрема, надано копії розрахунків основної заборгованості, а також пені, інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати по кожному зі спірних рахунків-фактури, виставлених до оплати відповідачу (№ 19796т від 22.02.2022 на суму 119975,99 грн; № 20070т від 27.02.2022 на суму 126903,79 грн; № 20453т від 31.03.2022 на суму 19533,95 грн; № 39906т від 28.06.2023 на суму 11785,42 грн; № 40605т від 14.07.2023 на суму 6597,00 грн), в яких позивачем, окрім іншого, нараховано інфляційні втрати на заборгованість по зазначеним рахункам-фактури без врахування індексу інфляції за грудень 2023 року, з посиланням на те, що на момент здійснення розрахунків індекс інфляції за вказаний період не було встановлено. Тобто позивач у межах встановленого судом строку виконав вимоги ухвали суду в частині усунення недоліків позовної заяви щодо надання оригіналів або належно засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги.
Стосовно іншої частини вимог ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви щодо надання обґрунтованого зведеного розрахунку (розрахунків) заборгованості, з урахуванням підстав та періодів виникнення зобов'язання, періодів прострочення сплати заборгованості, інформації про проведені відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості, із обов'язковим зазначенням загальних кінцевих сум основного боргу, 3% річних, інфляційних та пені, які нараховані позивачем до стягнення з відповідача, - позивач у заяві про усунення недоліків зазначив, що нараховані до стягнення з відповідача штрафні санкції складаються з таких сум: 3% річних - 12845,00 грн; пеня - 185489,43 грн та індекс інфляції - 72128,42 грн. Тобто, позивачем в заяві про усунення недоліків вказано загальну суму нарахованих 3% річних, інфляційних та пені у розмірі 270462,85 грн, що на 21877,16 грн більше від заявленої в позовній заяві загальної суми 3% річних, інфляційних та пені (248585,69 грн).
При цьому, позивач не надав до заяви про усунення недоліків відповідної заяви про збільшення позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України, а також не заявив про збільшення розміру позовних вимог у тексті самої заяви про усунення недоліків. Водночас, у заяві про усунення недоліків позивач повідомив суду про намір у подальшому (одразу після відкриття провадження у справі) збільшити розмір позовних вимог та надати суду конкретизований розрахунок заборгованості відповідача з поясненнями до нього.
За приписами п. 2 ч. 2 та ч. 5 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; у разі подання заяви, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи; таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу; у разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Ухвалою суду від 15.02.2024 у справі № 922/198/24, враховуючи, що позивачем у межах встановленого судом строку усунуто недоліки позовної заяви в частині надання належно засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги, та враховуючи наведені позивачем у заяві про усунення недоліків пояснення й надані до вказаної заяви копії розрахунків заборгованості по кожному зі спірних рахунків-фактури, виставлених до оплати відповідачу, з огляду на положення ст. 46 ГПК України та зважаючи на відсутність заяви позивача про збільшення позовних вимог, з метою недопущення надмірного формалізму під час вирішення судом питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі за поданою позивачем позовною заявою у даній справі та недопущення невиправданого позбавлення позивача можливості скористатись правом на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, було прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «Паливно процесинговий центр» (вх. № 198/24 від 22.01.2024) про стягнення з відповідача - ФОП Єсіна С.В. на користь позивача 176286,21 грн - суми основного боргу та 248585,69 грн - штрафних санкцій (тобто в редакції первісних позовних вимог); відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив; встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.
Також вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача у строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду зведений розрахунок суми позовних вимог, із вказаними в ньому підставами та періодами виникнення зобов'язання, періодами прострочення сплати заборгованості, інформації про оплати відповідача в рахунок погашення вказаної заборгованості, та загальними кінцевими сумами основного боргу, 3% річних, інфляційних і пені, які нараховані позивачем до стягнення з відповідача.
Зазначену ухвалу суду відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч.2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу - ТОВ «Паливно процесинговий центр» в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС та направлено відповідачу - ФОП Єсіну С.В. в паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою його місцезнаходження (яка зазначена позивачем у позовній заяві та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Позивач - ТОВ «Паливно процесинговий центр» отримав копію ухвали суду від 15.02.2024 про відкриття провадження у справі № 922/198/24 через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС 16.02.2024 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа, втім, не виконав вимоги зазначеної ухвали суду щодо надання зведеного розрахунку суми позовних вимог. Заяву про збільшення розміру позовних вимог, про намір щодо подання якої зазначав позивач у заяві про усунення недоліків, ні після відкриття провадження у даній справі, ні станом на день ухвалення судом цього рішення позивач також не подав до суду.
Натомість, 15.04.2024 за вх. № 9876 від позивача - ТОВ «Паливно процесинговий центр» на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла заява про виконання ухвали суду (вих. № 09-04/2024 від 09.04.2024), в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та наводить додаткові пояснення до позовної заяви, а також викладає в цій заяві майже ті самі розрахунки основної заборгованості, а також пені, інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати по кожному зі спірних рахунків-фактури, що були додані до заяви про усунення недоліків позовної заяви, втім у нових розрахунках позивачем донараховано (збільшено) розмір інфляційних втрат, з урахуванням встановленого індексу інфляції за грудень 2023 року на загальну суму 1264,17 грн, а саме: по рахунку-фактури № 19796т від 22.02.2022 - збільшено розмір інфляційних втрат на суму 241,1 грн; по рахунку-фактури № 20070т від 27.02.2022 - збільшено розмір інфляційних втрат на суму 766,14 грн; по рахунку-фактури № 20453т від 31.03.2022 - збільшено розмір інфляційних втрат на суму 125,92 грн; по рахунку-фактури № 39906т від 28.06.2023 - збільшено розмір інфляційних втрат на суму 83,99 грн; по рахунку-фактури № 40605т від 14.07.2023 - збільшено розмір інфляційних втрат на суму 47,02 грн.
Разом з тим, позивач у зазначеній заяві про виконання ухвали суду (вих. № 09-04/2024 від 09.04.2024) не заявив клопотання про збільшення розміру позовних вимог, як не надав до вказаної заяви і відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для прийняття поданої позивачем заяви про виконання ухвали суду (яка по своїй суті фактично є додатковими поясненнями до первісної позовної заяви) в якості заяви про збільшення розміру позовних вимог, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.
Крім того, позивач у поданій заяві про виконання ухвали суду (вих. № 09-04/2024 від 09.04.2024) просить поновити строк для подання цієї заяви, з посиланням на те, що зазначений строк пропущений у зв'язку із захворюванням, проте жодного доказу на підтвердження такого захворювання та пояснень стосовно того, хто саме хворів, до вказаної заяви позивачем не надано.
Водночас, суд зазначає, що нормами господарського судочинства не передбачено присічних строків для подання позивачем додаткових пояснень по суті заявлених ним позовних вимог за умови, що такі додаткові пояснення подані позивачем до ухвалення судом рішення за результатами розгляду судового спору. А відтак, враховуючи, що заяву про виконання ухвали суду (яка по своїй суті фактично є додатковими поясненнями до первісної позовної заяви) подано позивачем до ухвалення судом рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк на подання вказаної заяви, у зв'язку з чим заявлене позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку не підлягає задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи відсутність заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та враховуючи, що подана позивачем заява про виконання ухвали суду (вих. № 09-04/2024 від 09.04.2024) по своїй суті фактично є додатковими поясненнями до позовної заяви, з огляду на приписи ст. 46 ГПК України, вказана заява про виконання ухвали суду приймається судом до розгляду та долучається до матеріалів справи, наведені в цій заяві додаткові пояснення суд врахує під час ухвалення даного судового рішення за результатами розгляду спору за позовною заявою ТОВ «Паливно процесинговий центр» до відповідача - ФОП Єсіна С.В. в редакції первісних позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача 176286,21 грн - суми основного боргу та 248585,69 грн - штрафних санкцій.
Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань та додаткових пояснень від позивача - ТОВ «Паливно процесинговий центр» станом на день ухвалення судом цього рішення не надходило до суду.
Відповідач - ФОП Єсін Сергій Вікторович своїм правом на захист не скористався, в установлений судом строк, а також станом на дату прийняття даного судового рішення не подав до суду відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали суду від 15.02.2024 про відкриття провадження у справі № 922/198/24, що була направлена в паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ), не була вручена адресату та повернулася за зворотною адресою до суду з довідкою працівника оператора поштового зв'язку про причину повернення поштового відправлення: «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
До того ж, саме вищезазначена адреса наразі є зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача), що підтверджується Відповіддю № 545884 від 16.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на відповідний запит суду, з якої вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , станом на 16.04.2024 зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , дата реєстрації - 02.08.1989.
За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.
Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.
Особистого електронного кабінету, зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС відповідач - ФОП Єсін С.В. не має, що унеможливлює направлення йому процесуальних документів в електронному вигляді через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС. Неоднократні спроби працівників суду повідомити відповідачу про розгляд господарським судом даної справи по телефону (057)7785160, який зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості засобу зв'язку з відповідачем, та по телефону (067)5717959, який повідомлений суду позивачем у позовній заяві в якості засобу зв'язку з відповідачем, були невдалими, що підтверджується, зокрема наявною в матеріалах справи відповідною телефонограмою.
Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду від 15.02.2024 про відкриття провадження у справі № 922/198/24 була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, судом вчинено всіх необхідних та можливих заходів для належного повідомлення відповідача - ФОП Єсіна С.В. про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених до нього позовних вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодних доказів для долучення до матеріалів справи не надав, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв'язок із судом будь-яким чином не виходив.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних та можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви (заяві про виконання ухвали суду) досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття об'єктивного судового рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2020 між позивачем - ТОВ «Паливно процесинговий центр» (Постачальником) та відповідачем - ФОП Єсіним С.В. (Покупцем) укладено договір № 180 (далі по тексту - Договір № 180), згідно з умовами п. 2.1, 2.3 якого Постачальник зобов'язався надавати Покупцеві Пластикові карти «АRIS» і забезпечувати Покупцеві поставку Товарів та Послуг на Станції, через Систему «АRIS», з використанням Покупцем пластикових карт «АRIS», а Покупець зобов'язався прийняти поставлені йому Товари та Послуги, і своєчасно, відповідно до умов цього Договору та додатків до нього, оплатити їх вартість Постачальнику.
Товари - бензин, дизельне паливо, рідкий реагент Ad Blue, зріджений нафтовий газ-паливо, інші види нафтопродуктів і продуктів нафтопереробки; Послуги - проїзд по платних дорогах, тунелях і поромах, використання парковок і мийок, послуги процесінгу - збір і обробка інформації для Покупця, а також інші послуги, що надаються з використанням пластикових карт «АRIS» (п. 1.2 Договору № 180).
Пластикова карта «АRIS» - пластикова карта, що має персональний ідентифікаційний номер (PIN код), яка не є засобом платежу, а являє собою засіб обліку отриманих Покупцем Товарів і Послуг. На пластиковій карті вказана дата закінчення терміну її дії (п. 1.3 Договору № 180).
Станції - автозаправні станції, що входять в запропоновану Системою «АRIS» мережу, і інші підприємства дорожнього сервісу, обладнані Пост-терміналом для зчитування карт, які дають можливість отримувати Товари і Послуги, використовуючи Пластикову карту «АRIS» (п. 1.7 Договору № 180).
Система «АRIS» - юридичні або фізичні особи, які володіють Станціями на правах власності або оренди, які уклали договір з Постачальником на видачу Товарів або Послуг по Пластиковій карті «АRIS» з використанням Пост-терміналів Постачальника (п. 1.8 Договору № 180).
У відповідності до п. 2.2 Договору № 180, місцем поставки Товарів і надання послуг є територія в межах митної території України.
Згідно з п. 2.4, 2.5 Договору № 180, найменування і асортимент Товарів і Послуг, які Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, визначаються на підставі заявки Покупця і прописуються на магнітній смузі Пластикової карти «АRIS». Умови поставки Товарів і Послуг, їх вартість, термін оплати вказуються в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Кількість Товару, поставленого в рамках цього Договору, зазначається в рахунках на оплату, додатках до них, видаткових накладних та/ або актах прийому-передачі Товару (п. 3.2 Договору № 180).
За умовами п. 3.3.1 Договору № 180, поставка Товару покупцеві здійснюється партіями на умовах EXW (Інкотермс 2020) шляхом заправки транспортного засобу через паливно-роздавальні колонки на станціях Системи «АRIS» з використанням Пост-терміналів. Відпуск Товару проводиться за умови пред'явлення Пластикової карти «АRIS» і введення вірного PIN-коду.
Відповідно до п. 3.4 Договору № 180, право власності на товар переходить до Покупця в момент заправки Товаром транспортного засобу пред'явника Пластикової карти «АRIS».
Згідно з 4.1.5 Договору № 180, Постачальник зобов'язаний висилати Покупцю рахунки-фактури на оплату поставлених Товарів та наданих Послуг і реєстри до них.
Відповідно до п. 4.3.2 Договору № 180, Покупець зобов'язаний приймати від Постачальника і підписувати рахунки-фактури, реєстри, витратні накладні, акти прийому-передачі Товарів та надання Послуг, Акти звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту прийняття Покупцем поставлених Товарів та Послуг.
Порядок розрахунків за Договором № 180 визначено в частині 5 цього Договору, згідно з яким розрахунки за поставлені Покупцю на станції Системи «АRIS» Товари і Послуги проводяться в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 5.5 Договору № 180); термін, протягом якого Покупець оплачує вартість поставлених йому Товарів і наданих Послуг, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків; Покупець має право вносити передоплату за договором, при цьому в призначенні платежу вказується номер і дата Договору (п. 5.7 Договору № 180); датою оплати Покупцем є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 5.9 Договору № 180).
Протоколами № 1 та № 2 від 10.08.2020 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт «АRIS» до Договору № 180 сторони встановили термін оплати поставки Покупцю Товарів і надання йому Послуг при обслуговуванні по пластиковим картам «АRIS» - протягом 6 календарних днів з дня виписки рахунку.
Протоколом № 3 від 10.02.2021 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт «АRIS» до Договору № 180 сторони встановили термін оплати поставки Покупцю Товарів і надання йому Послуг при обслуговуванні по пластиковим картам «АRIS» - протягом 6 календарних днів з дня виписки рахунку.
Протоколом № 4 від 13.06.2023 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт «АRIS» до Договору № 180 сторони встановили термін оплати поставки Покупцю Товарів і надання йому Послуг при обслуговуванні по пластиковим картам «АRIS» - протягом 1 календарного дня з дня виписки рахунку.
Згідно з п. 6.1 Договору № 180, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору відповідно до законодавства України.
Умовами п. 6.2, 6.3 Договору № 180 передбачено, що при порушенні терміну або умов оплати, передбачених цим Договором або протоколом погодження умов розрахунків, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення Покупцем заборгованості перед Постачальником.
За змістом п. 6.4 Договору № 180, керуючись ст. 259 ЦК України, Сторони узгодили термін позовної давності за вимогами про стягнення нарахованої пені за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору тривалістю в 3 роки.
Відповідно до п. 9.1, 9.2 Договору № 180, цей Договір діє з моменту підписання до 31.12.2020 та вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії жодна зі Сторін не заявить про необхідність закінчення терміну дії Договору.
За умовами п. 9.3, 9.4 Договору № 180, цей Договір може бути змінений, розірваний за обопільною згодою Сторін. Договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією зі Сторін після попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання Договору.
З наданої позивачем до позовної заяви копії Договору № 180 вбачається, що вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Докази звернення будь-якої зі сторін до іншої Сторони про розірвання Договору та докази досягнення згоди між Сторонами щодо дострокового розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, а отже цей Договір був автоматично пролонгований на наступні роки та є діючим, зокрема до 31.12.2024.
Також, 10.08.2020 між позивачем - ТОВ «Паливно процесинговий центр» (Комісіонером), що діє на підставі Договору комісії № 22/04/2020 від 22.04.2020, укладеного з ТОВ «АРІС-Балтія» (Комітентом), з одного боку, та відповідачем - ФОП Єсіним С.В. (Замовником) з іншого боку, укладено договір № 180/1 (далі по тексту - Договір № 180/1), згідно з умовами п. 2.1, 2.3 якого Комісіонер відповідно до Договору комісії № 22/04/2020 від 22.04.2020, здійснюючи за дорученням Комітента за винагороду посередницьку діяльність, діючи від свого імені, але за рахунок Комітента, зобов'язався надавати Замовнику Пластикові карти «АRIS» і надавати йому Послуги на Станціях Комітента, з використанням Замовником пластикових карт «АRIS», а Замовник зобов'язався прийняти надані йому Послуги, і своєчасно, відповідно до умов цього Договору та додатків до нього, оплатити їх вартість Комісіонерові.
Послуги - послуги заправки дизельним паливом, рідким реагентом Ad Blue, скрапленим нафтовим газом-паливом, іншими видами нафтопродуктів і продуктів нафтопереробки; проїзд по платних дорогах, тунелях і поромах, використання парковок і мийок, послуги процесінгу - збір і обробка інформації для Замовника, а також інші послуги, що надаються з використанням пластикових карт «АRIS» (п. 1.2 Договору № 180/1).
Пластикова карта «АRIS» - пластикова карта, що має персональний ідентифікаційний номер (PIN код), яка не є засобом платежу, а являє собою засіб обліку отриманих Замовником Послуг. На пластиковій карті вказана дата закінчення терміну її дії (п. 1.3 Договору № 180/1).
Станції Комітента - автозаправні станції, що входять в запропоновану Комітентом мережу, і інші підприємства дорожнього сервісу, обладнані Пост-терміналом для зчитування карт, які дають можливість отримувати Послуги, використовуючи Пластикову карту «АRIS» (п. 1.7 Договору № 180/1).
У відповідності до п. 2.2 Договору № 180/1, місцем надання Послуг є територія за межами митної території України.
Згідно з п. 2.4, 2.5 Договору № 180/1, найменування і асортимент Послуг, які Комісіонер зобов'язується надати Замовникові, визначаються на підставі заявки Замовника і прописуються на магнітній смузі Пластикової карти «АRIS». Умови надання Послуг, їх вартість, термін оплати вказуються в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.6 Договору № 180/1, право власності на Послуги переходить до Замовника безпосередньо від Комітента в момент отримання Послуги пред'явником Пластикової карти «АRIS».
Згідно з п. 3.1.5 Договору № 180/1, Комісіонер зобов'язаний щотижня надавати Замовнику рахунки-фактури на оплату наданих йому Послуг і реєстри до них.
Відповідно до п. 3.3.2 Договору № 180/1, Замовник зобов'язаний приймати від Комісіонера і підписувати рахунки-фактури, реєстри, акти надання Послуг та акти звірки взаємних розрахунків, і інші документи, які є підтвердженням факту прийняття Замовником наданих йому Послуг.
Порядок розрахунків за Договором № 180/1 визначено в частині 4 цього Договору, згідно з яким розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні; датою оплати Замовником є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Комісіонера (п. 4.10 Договору № 180/1); термін, протягом якого Замовник оплачує вартість наданих йому Послуг, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків; Замовник має право вносити передоплату за договором, при цьому в призначенні платежу вказується номер і дата Договору (п. 4.8 Договору № 180/1).
Протоколами № 1 та № 2 від 10.08.2020 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт до Договору № 180/1 сторони встановили термін оплати послуг заправки автотранспорту Замовника дизельним паливом і додаткових послуг - протягом 6 календарних днів з дня виписки рахунку.
Протоколом № 3 від 10.02.2021 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт до Договору № 180/1 сторони встановили термін оплати послуг заправки автотранспорту Замовника дизельним паливом і додаткових послуг - протягом 6 календарних днів з дня виписки рахунку.
Протоколом № 4 від 09.08.2021 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт до Договору № 180/1 сторони встановили термін оплати послуг заправки автотранспорту Замовника дизельним паливом і додаткових послуг - протягом 6 календарних днів з дня виписки рахунку.
Протоколом № 5 від 22.11.2021 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт до Договору № 180/1 сторони встановили термін оплати послуг заправки автотранспорту Замовника дизельним паливом і додаткових послуг - протягом 6 календарних днів з дня виписки рахунку.
Протоколом № 6 від 13.06.2023 погодження умов розрахунків під час обслуговування з пластикових карт до Договору № 180/1 сторони встановили термін оплати послуг заправки автотранспорту Замовника дизельним паливом і додаткових послуг - передоплата.
Згідно з п. 5.1 Договору № 180/1, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору відповідно до законодавства України.
Умовами п. 5.2, 5.3 Договору № 180/1 передбачено, що при порушенні терміну або умов оплати, передбачених цим Договором або протоколом погодження умов розрахунків, Замовник сплачує Комісіонеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення Замовником перед Комісіонером.
За змістом п. 5.4 Договору № 180/1, керуючись положеннями ст. 259 ЦК України, Сторони узгодили термін позовної давності за вимогами про стягнення пені за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору тривалістю в 3 роки.
Відповідно до п. 8.1, 8.2 Договору № 180/1, цей Договір діє з моменту підписання до 31.12.2020 та вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії жодна зі Сторін не заявить про необхідність закінчення терміну дії Договору.
За умовами п. 8.3, 8.4 Договору № 180/1, цей Договір може бути змінений, розірваний за обопільною згодою Сторін. Договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією зі Сторін після попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання Договору.
Як вбачається з наданої позивачем копії Договору № 180/1, вказаний Договір підписаний позивачем - ТОВ «Паливно процесинговий центр» (Комісіонером) та відповідачем - ФОП Єсіним С.В. (Замовником), а також скріплений відтисками їх печаток. Докази звернення будь-якої зі сторін до іншої Сторони про розірвання Договору та докази досягнення згоди між Сторонами щодо дострокового розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, а отже цей Договір був автоматично пролонгований на наступні роки та є діючим, зокрема до 31.12.2024.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ «Паливно процесинговий центр» належно виконав свої зобов'язання за Договорами № 180 та № 180/1, у відповідності до умов, передбачених п. 2.1 зазначених Договорів, передав відповідачу - ФОП Єсіну С.В. у користування пластикові картки «АRIS» (за якими останньому в подальшому поставлялися Товари та надавалися Послуги на підставі вказаних Договорів), що підтверджується підписаним відповідачем без зауважень та заперечень та скріпленим відтиском його печатки Актом ідентифікації пластикових карт «АRIS» від 01.10.2020.
Протягом дії Договорів № 180 та № 180/1 та на виконання умов, передбачених, вказаними Договорами, позивач поставив відповідачу Товар (дизельне паливо Євро по пластиковим картам «АRIS») та надав Послуги (із заправки дизельним паливом Євро по пластиковим картам «АRIS») на загальну суму 284796,15 грн, що підтверджується наданими позивачем до позову копіями Актів на поставку товару, Актів надання послуг та Актів звірки взаємних розрахунків, підписаними без заперечень та зауважень обома Сторонами і засвідчені печатками Сторін, а саме:
- по Договору № 180: Акт на поставку товару № 1772 від 31.07.2023 та Акт звірки взаємних розрахунків за період червень 2023 року (том 2 арк. спр. 55);
- по Договору № 180/1: Акт надання послуг № 396 від 28.02.2022 та Акт звірки взаємних розрахунків за період лютий 2022 року (том 2 арк. спр. 52-53); Акт надання послуг № 686 від 31.03.2022 та Акт звірки взаємних розрахунків за період березень 2022 року (том 2 арк. спр. 54).
Позивач у відповідності до п. 4.1.5 Договору № 180 та п. 3.1.5 Договору № 180/1 виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату за поставлений Товар та за надані Послуги за вказаними договорами, зокрема:
- за Договором № 180: рахунок-фактура № 39906т від 28.06.2023 за поставлене дизельне паливо Євро по пластиковим картам «АRIS» на суму 11785,42 грн (том 2 арк. спр. 65); рахунок-фактура № 40605т від 14.07.2023 за поставлене дизельне паливо Євро по пластиковим картам «АRIS» на суму 6597,00 грн (том 2 арк. спр. 68);
- за Договором № 180/1: рахунок-фактура № 19796т від 22.02.2022 за послуги із заправки дизельним паливом Євро по пластиковим картам «АRIS» на суму 119975,99 грн (том 2 арк. спр. 49); рахунок-фактура № 20070т від 27.02.2022 за послуги із заправки дизельним паливом Євро по пластиковим картам «АRIS» на суму 126903,79 грн (том 2 арк. спр. 50); рахунок-фактура № 20453т від 31.03.2022 за послуги із заправки дизельним паливом Євро по пластиковим картам «АRIS» на суму 19533,95 грн (том 2 арк. спр. 51).
Відповідач - ФОП Єсін С.В. не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо оплати за поставлений Товар та за надані Послуги в строки, визначені Договорами № 180 та № 180/1, оплатив їх лише частково на загальну суму 108509,94 грн, що підтверджується наданою до матеріалів позовної заяви копією банківської виписки по рахунку позивача за період з 15.02.2022 по 25.12.2023 (том 2 арк. спр. 105-107) та платіжною інструкцією № 4861 від 27.12.2023 (том 2 арк. спр. 108), які свідчать, що відповідачем частково оплачені три з вищезазначених рахунків-фактури на загальну суму 108509,94 грн, а саме:
- по рахунку-фактури № 19796т від 22.02.2022 на суму 119975,99 грн сплачено 85975,99 грн; залишок заборгованості складає 34000,00 грн;
- по рахунку-фактури № 20070т від 27.02.2022 на суму 126903,79 грн сплачено 20000,00 грн; залишок заборгованості складає 106903,79 грн;
- по рахунку-фактури № 20453т від 31.03.2022 на суму 19533,95 грн сплачено 2533,95 грн; залишок заборгованості складає 17000,00 грн.
Інші два рахунки-фактури (№ 39906т від 28.06.2023 на суму 11785,42 грн та № 40605т від 14.07.2023 на суму 6597,00 грн) взагалі відповідачем не оплачені.
Таким чином, у відповідача залишилась перед позивачем основна заборгованість за Договорами № 180 та № 180/1 в розмірі 176286,21 грн (284796,15 грн - 108509,94 грн =176286,21 грн).
Відповідач не заперечує проти наявності у нього заборгованості перед позивачем, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями Листа від 13.09.2022 № 13/09 та Гарантійного листа № 1 від 06.06.2023.
Так, листом від 13.09.2022 № 13/09, у відповідь на вимогу позивача про сплату заборгованості по Договору № 180/1 в сумі 2664132,73 грн, яка була направлена на адресу відповідача поштовим листом з рекомендованим повідомленням від 09.09.2022, відповідач - ФОП Єсін С.В. підтвердив, що станом на 13.09.2023 у нього існувала заборгованість перед позивачем - ТОВ «Паливно процесинговий центр» в сумі 2664132,73 грн.
У подальшому, Гарантійним листом № 1 від 06.06.2023 (том 2 арк. спр. 103) відповідач - ФОП Єсін С.В. визнав, що станом на 06.06.2023 у нього існувала заборгованість перед позивачем - ТОВ «Паливно процесинговий центр» за Договором № 180/1 по рахункам-фактури № 19796т від 22.02.2022, № 20070т від 27.02.2022 та № 20453т від 31.03.2022 на загальну суму 235905,79 грн, та гарантував повне погашення існуючої заборгованості протягом року, починаючи з дати складання цього листа.
Втім, відповідач не погасив у повному обсязі заборгованість за Договорами № 180 та № 180/1. Станом на день подання позовної заяви загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за вказаними Договорами складає 176286,21 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Тобто, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв'язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.
При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 ЦК України поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які як передбачені в Цивільному кодексі України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.), так і не передбачені кодексом, а містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України “Про аудиторську діяльність”, Законі України “Про зв'язок” тощо. Окрім цього, положення цієї глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між позивачем - ТОВ «Паливно процесинговий центр» та відповідачем - ФОП Єсіним С.В. на підставі укладених між ними Договорів № 180 від 10.08.2020 та № 180/1 від 10.08.2020, дослідивши тексти наданих позивачем копій зазначених Договорів та дослідивши інші доказів, надані на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказані Договори за своєю правовою природою є змішаними договорами, які містять в собі елементи договору поставки та договору про надання послуг, та відповідають вимогам чинного законодавства України, сторони досягли всіх суттєвих умов договору, притаманних для такого виду договорів, тому зазначені Договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач - ТОВ «Паливно процесинговий центр» належним чином виконав свої зобов'язання за Договорами № 180 та № 180/1, у відповідності до умов, передбачених, вказаними Договорами, поставив відповідачу Товар (дизельне паливо Євро по пластиковим картам «АRIS») та надав Послуги (із заправки дизельним паливом Євро по пластиковим картам «АRIS») на загальну суму 284796,15 грн, що підтверджується підписаними без заперечень та зауважень обома сторонами і засвідчені печатками обох сторін: Актом на поставку товару № 1772 від 31.07.2023 та Актом звірки взаємних розрахунків за період червень 2023 року (по Договору № 180); Актом надання послуг № 396 від 28.02.2022 та Актом звірки взаємних розрахунків за період лютий 2022 року, а також Актом надання послуг № 686 від 31.03.2022 та Актом звірки взаємних розрахунків за період березень 2022 року (по Договору № 180/1).
Відповідач - ФОП Єсін С.В. взяті на себе зобов'язання щодо оплати за поставлений Товар та за надані Послуги в строки, визначені Договорами № 180 та № 180/1 не виконав належним чином, лише частково оплатив виставлені позивачем рахунки-фактури на оплату на загальну суму 108509,94 грн, що підтверджується наданою до матеріалів позовної заяви копією банківської виписки по рахунку позивача за період з 15.02.2022 по 25.12.2023 (том 2 арк. спр. 105-107) та платіжною інструкцією № 4861 від 27.12.2023 (том 2 арк. спр. 108), а саме: по рахунку-фактури № 19796т від 22.02.2022 на суму 119975,99 грн сплатив 85975,99 грн (залишилась заборгованість в сумі 34000,00 грн); по рахунку-фактури № 20070т від 27.02.2022 на суму 126903,79 грн сплатив 20000,00 грн (залишилась заборгованість в сумі 106903,79 грн); по рахунку-фактури № 20453т від 31.03.2022 на суму 19533,95 грн сплатив 2533,95 грн (залишилась заборгованість в сумі 17000,00 грн). Інші рахунки-фактури, зокрема рахунки-фактури № 39906т від 28.06.2023 на суму 11785,42 грн та № 40605т від 14.07.2023 на суму 6597,00 грн відповідачем не оплачені в повному обсязі. У зв'язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість за Договорами № 180 та № 180/1 з оплати за поставлений товар (дизельне паливо) та за послуги із заправки дизельним паливом у загальному розмірі 176286,21 грн (284796,15 грн - 108509,94 грн =176286,21 грн).
09.09.2022 позивач направив на адресу відповідача поштовим листом з рекомендованим повідомленням вимогу про сплату заборгованості по Договору № 180/1 в сумі 2664132,73 грн.
Відповідач у відповідь на зазначену вимогу позивача листом від 13.09.2022 № 13/09 підтвердив, що станом на 13.09.2023 у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 2664132,73 грн.
У подальшому, відповідач Гарантійним листом № 1 від 06.06.2023 підтвердив, що станом на 06.06.2023 у нього існує заборгованість перед позивачем за Договором № 180/1 по рахункам-фактури № 19796т від 22.02.2022, № 20070т від 27.02.2022 та № 20453т від 31.03.2022 на загальну суму 235905,79 грн, та гарантував повне погашення вказаної заборгованості протягом року, починаючи з дати складання зазначеного Гарантійного листа.
Однак, відповідач не погасив у повному обсязі заборгованість перед позивачем за Договорами № 180 та № 180/1 з оплати за поставлений товар (дизельне паливо) та за послуги із заправки дизельним паливом за вказаними Договорами, яка на момент подання даної позовної заяви до суду складає 176286,21 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 176286,21 грн та нарахованих на вказаний борг у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання пені, інфляційних втрат і 3% річних у загальному розмірі 248585,69 грн.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На підставі зазначеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, всупереч ст. 73, 74 ГПК України, не надано суду будь-яких заперечень, з наведенням обставин та наданням доказів, які б вказували на недостовірність наданих позивачем документів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, зокрема відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості перед позивачем за Договорами № 180 та № 180/1 з оплати за поставлений товар (дизельне паливо) та за послуги із заправки дизельним паливом у загальному розмірі 176286,21 грн, або доказів, які б спростовували наявність у відповідача вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 176286,21 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача штрафні санкції у зв'язку порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання в загальному розмірі 248585,69 грн.
Разом з тим, перевіривши надані позивачем до позовної заяви (в редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви) та наведені в заяві про виконання ухвали суду (вих. № 09-04/2024 від 09.04.2024) розрахунки суми позовних вимог, суд встановив, що у вказаних розрахунках позивач фактично нараховує до стягнення з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за порушення строків оплати по кожному зі спірних рахунків-фактури в загальному розмірі 248585,69 грн, але, при цьому, називає їх штрафними санкціями.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов'язання, оскільки з урахуванням ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» (який введено в дію з 01.12.2022) платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі, тобто день зарахування суми платежу визначає термін припинення відповідного зобов'язання у розумінні ч. 2 ст. 251 ЦК України, а отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь
одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що
встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Умовами п. 6.2, 6.3 Договору № 180 передбачено, що при порушенні терміну або умов оплати, передбачених цим Договором або протоколом погодження умов розрахунків, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення Покупцем заборгованості перед Постачальником.
За змістом п. 6.4 Договору № 180, керуючись ст. 259 ЦК України, Сторони узгодили термін позовної давності за вимогами про стягнення нарахованої пені за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору тривалістю в 3 роки.
Умовами п. 5.2, 5.3 Договору № 180/1 передбачено, що при порушенні терміну або умов оплати, передбачених цим Договором або протоколом погодження умов розрахунків, Замовник сплачує Комісіонеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення Замовником перед Комісіонером.
За змістом п. 5.4 Договору № 180/1, керуючись положеннями ст. 259 ЦК України, Сторони узгодили термін позовної давності за вимогами про стягнення пені за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору тривалістю в 3 роки.
Тобто, зазначеними вище пунктами Договорів № 180 та № 180/1 Сторони збільшили період, за який нараховується пеня (штрафні санкції), та встановили позовну давність за вимогами про стягнення нарахованої пені за невиконання або неналежне виконання умов цих Договорів тривалістю в 3 роки.
Суд зауважує на тому, що 3% річних та інфляційні втрати мають іншу правову природу ніж штраф та пеня, тобто не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту майнового права та інтересу кредитора.
Порядок нарахування інфляційних втрат та процентів річних на суму боргу регулюється ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок нездійснення погашення заборгованості за Договорами № 180 та № 180/1 з оплати за поставлений товар та за надані послуги, з огляду на умови вищезазначених Договорів та положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем нарахованих за порушення строків виконання грошового зобов'язання пені (штрафних санкцій), а також інфляційних нарахувань та процентів річних (які не мають характеру штрафних санкцій).
Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 та від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.
За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.
Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов'язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.
Як зазначалося вище, позивач у наданих до позовної заяви (в редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви) та наведених в заяві про виконання ухвали суду (вих. № 09-04/2024 від 09.04.2024) розрахунках суми позовних вимог, фактично нараховує до стягнення з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за порушення строків оплати в загальному розмірі 248585,69 грн.
Перевіривши вказані розрахунки, здійснивши власний перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням вищезазначених норм та враховуючи збільшення сторонами періоду, за який нараховується пеня та строків позовної давності за вимогами про стягнення пені, а також враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати за Договорами № 180 та № 180/1 за поставлений товар (дизельне паливо) та за послуги із заправки дизельним паливом, судом було встановлено, що вказані розрахунки позивача виконані з помилками, у зв'язку з чим правильна загальна сума пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків оплати перевищує загальну суму пені, інфляційних втрат та 3% річних, нараховану позивачем до стягнення з відповідача, адже позивачем у наданих розрахунках, зокрема: допущено кілька арифметичних помилок; в деяких випадках помилково визначено датою початку перебігу періоду прострочення оплати останній день строку, протягом якого зобов'язання мало бути виконаним, та/або включено день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення; в деяких випадках помилково нараховано інфляційні втрати за періоди прострочення, які становили менше місяця, та/або не включено до рахунку періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція, наприклад, серпень 2023 року, в якому індекс інфляції становив 98,60). Водночас, враховуючи, що правильна загальна сума пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків оплати перевищує загальну суму пені, інфляційних втрат та 3% річних, яку нараховано позивачем до стягнення з відповідача (248585,69 грн), з огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якими унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити в рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків оплати в загальному розмірі 248585,69 грн є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою за вимогами майнового характеру на загальну суму 424871,90 грн, отже до сплати за подання до суду зазначеної позовної заяви підлягав судовий збір у розмірі 6373,08 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 6373,08 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єсіна Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (03117, м.Київ, пр-т Берестейський, буд. 65, офіс 300, код ЄДПОУ 43552213) суму основного боргу в розмірі 176286,21 грн та суму пені, інфляційних втрат і 3% річних в загальному розмірі 248585,69 грн, а також 6373,08 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, які визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 24.04.2024.
Суддя Н.А. Новікова