Справа № 2-274
2007 рік
12 січня 2007 року Ялтинський міський суд
Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді - Кайро І.А.
при секретарі - Івановой С.В., Авакян А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ялти цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до Ялтинського вищого
професійного училища будівельних і харчових технологій про поновлення на роботі
та стягнення заробітної платні
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Ялтинського вищого професійного
училища будівельних і харчових технологій про поновлення на роботі. Позовні
вимоги мотивовані тим, що 28 січня 1987 року він був прийнятий СПТУ - 21 м.
Ялта на посаду викладача історії. За весь час роботи він не притягувався до
дисциплінарної відповідальності. 1 вересня 2006 року від заступника директора
по навчальній частині, йому стало відомо, що був виданий наказ про його
звільнення за прогули без поважних причин, проте актів про його відсутність на
робочому місці йому не надавалися. Відповідно до запису у його трудовій книжці
він був звільнений на підставі п.4, ст.. 40 КЗпП України, про що відповідачем
був виданий наказ №90 - до, від 31 серпня 2006 року. Він вважає що був
незаконно звільнений, оскільки він знаходився у відпустці, та повинен був
вийти на роботу 12 серпня 2006 року, проте оскільки 12 серпня 2006 року був
вихідним днем - суботою, то він прибув на робоче місце 14 серпня 2006 року та
приступив до підготовки до занять у своєму кабінеті. За таких підстав, він
вважає, що таке дисциплінарне стягнення як звільнення за прогули до нього
застосоване не обґрунтовано та незаконно. Оскільки у відповідності до чинного
законодавства України при обранні виду стягнення за порушення трудової
дисципліни, відповідач повинен був ураховувати ступень провини та заподіяної
шкоди, обставини при яких зроблений проступок, а також попередню роботу
працівника. За увесь період роботи, позивач не притягувався до дисциплінарної
відповідальності, крім того у нього ніхто не вимагав письмові пояснення про
причини порушення трудової дисципліни. Реальною причиною свого звільнення
позивач вважає те, що він зайняв принципову позицію перед адміністрацією
Училища при відстоюванні своїх законних прав та інтересів, а саме те що
рішенням Ялтинського міського суду на користь позивача з відповідача була
стягнута заборгованість по сплаті заробітної платні, та аналогічна справа про
стягнення заборгованості по сплаті заробітної платні та стягнення моральної
шкоди зараз розглядається у Ялтинському міському суді. У зв'язку з
вищенаведеним, позивач та змушений звернутися до суду з даною позовною
заявою.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, при
цьому вони пояснили, що відповідач, згідно плану роботи повинний був приступити
до роботи 16 січня 2006 року, проте зробив це лише 23 січня 2006 року, у зв'
язку з чим інші педагогічні працівники були змушені виконувати збільшене
педагогічне навантаження. 29 серпня 2006 року, позивача було викликано до
кабінету заступника директора з навчальної роботи, де у присутності інспектора
відділу кадрів, та двух викладачів, позивач сказав, що його у цей час не було у
місті. Після чого на прохання інспектора відділу кадрів пред'явити пояснення
про причини відсутності на роботі, позивач на підвищених тонах заявив, що
нічого писати не буде. Даний факт підтверджується актом від 29 серпня 2006
року. Крім того під час роботи у відповідача, до позивача застосовувалися
різноманітні дисциплінарні стягнення. Випадки антипедагогічних дій з боку
позивача були засуджені колективом училища на загальних профспілкових зборах
03 червня 2005 року. За таких підстав представники відповідача вважають, що
позов не ґрунтується на законі, у зв'язку з чим у його задоволенні необхідно
відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків суд
вважає, що вимоги позивача не засновані на законі, та у задоволенні позову
повинно бути відмовлено по наступних підставах:
Згідно копії трудової книжки позивача, 28 січня 1987 року він був
прийнятий до середнього професійно - технічного училища №21 м. Ялта (а.с.10).
Згідно копії виписки з наказу від 03 липня 2006 року, за заявою
позивача, йому була надана чергова відпустка у кількості 41 день, з 03 липня по
12 серпня 2006 року.
Після закінчення відпустки позивач приступив до роботи лише 28 серпня
2006 року, та не повідомляв про причини своєї неявки на робоче місце, не
відповідав на телефонні дзвінки. Також у матеріалах справи є акт, згідно якого
позивач вийшов на роботу лише 29 серпня 2006 року та відмовився писати
пояснення своєї відсутності на робочому місці з 14 серпня по 28 серпня 2006
року, що підтверджується актами про відсутність на робочому місці (а.с.18-29).
Даний факт також був підтверджений у судовому засіданні поясненнями свідків
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Згідно копії наказу від 31 серпня 2006 року позивач був звільнений з посади
викладача ДЮП згідно п.4, ст. 40 КЗпП України за систематичні прогули без
поважних причин, проте з наказом ознайомлений не був у зв'язку з його
відсутністю на робочому місці (а.с.30).
При цьому суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_8,
ОСОБА_9, оскільки вони пояснили, що бачили позивача біля роботи, проте
ніхто з них не бачив позивача на робочому місці.
Також суд не бере до уваги пояснення позивача, відносно того, що у нього ніхто
не питався відібрати письмове пояснення відсутності на робочому місці, оскільки
згідно акту від 29 серпня 2006 року, він відмовився писати пояснення своєї
відсутності на робочому місці.
Крім того відповідачем було також надано численні копії наказів про
притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової
дисципліни (а.с.31 - 34).
При розгляді справи профспілковий комітет дав згоду і фактично
підтримав рішення адміністрації про звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗПП
України, що підтверджується копією відповідного протоколу.
За таких підставах суд приходить до висновку, що позивач дійсно систематично
пропускав роботу без поважних причин, за що був неодноразово притягнутий до
дисциплінарної відповідальності, проте висновків для себе не зробив, знов
прогуляв роботу без поважних причин, у зв'язку з чім на законних підставах та
був звільнений з роботи згідно п.4, ст.. 40 КЗпП України.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 10,60,212-215 ЦПК України;
п. 4 ст. 40 КЗПП України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ялтинського
вищого професійного училища будівельних і харчових технологій про поновлення на
роботі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ялтинський
міський суд АРК у порядку встановленому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
СУДДЯ підпис
З оригіналом згідно
Суддя
Секретар