79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.04.2024 Справа № 914/2720/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс”, с. Старичі, Яворівський р-н, Львівська обл.
до відповідача: Комунального підприємства Комарнівської міської ради “Комарно-Сервіс”, м. Комарно, Львівська обл.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комарнівська міська рада
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Від учасників справи:
Від позивача: Олійник Андріана Робертівна - представник;
Від відповідача: Галів Любомир Теофільович - директор;
Від третьої особи: не з'явився
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс”, с. Старичі, Яворівський р-н, Львівська обл. до відповідача Комунального підприємства Комарнівської міської ради “Комарно-Сервіс”, м. Комарно, Львівська обл. про стягнення заборгованості та просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 16 203,82грн. Ухвалою суду від 13.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.10.2023 на 10:40 год. Рух справи в ухвалах суду.
У судовому засіданні 23.11.2023 року представником позивача надано пояснення по справі та судом озвучено, що від відповідача до суду через систему “Електронний Суд” надійшло клопотання за вх.№28592/23 про долучення документів до матеріалів справи, як якому представник повідомляє суд про сплату 25 000,00грн. та просить відкласти розгляд справи з метою мирного врегулювання спору. 13.12.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява за вх.№4981/23 про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом.
13.12.2023 року через систему “Електронний суд” представником відповідача подано клопотання за вх.№30654/23 про залучення до справи Комарнівську міську раду як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача та просить продовжити перерву в судовому зсіданні.
Судове засідання 14.12.2023 не відбулося у зв”язку з загальнонаціональною тривогою. Ухвалою суду від 14.12.2023 року розгляд справи призначено на 11.01.2024 року на 13:00 год., клопотання за вх.№30654/23 від 13.12.2023 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комарнівську міську раду - задоволено та залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, до участі у справі № 914/2720/23.
11.01.2024 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог за вх.№148/24, яка прийнята судом. До поданої заяви додано розрахунок 257 892,88грн. - пені, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційних втрат.
У судовому засіданні 11.01.2024 року, у зв"язку з загальнонаціональною тривогою, оголошено перерву до 08.02.2024 року до 14:00 год.
29.02.2024 року представником позивача подано на електрону адресу суду заяву за вх.№830/24 про зменшення позовних вимог, яка в судовому засіданні 29.02.2024 року прийнята судом та справа слухається з урахуванням вимог викладеній у заяві. Ухвалою суду від 29.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.03.2024 року о 11:20 год.
17.04.2024 року відповідачем подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№10626/24 про долучення до матеріалів справи належно завірені копії квитанцій про сплату заборгованості.
18.04.2024 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву за вх.№1520/24 про закриття провадження в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 320 000,00грн., стягнути з відповідача на користь позивача 790 935,46грн. заборгованості, з якої: 377 327,76грн. - основна сума боргу, 257 892,88грн. - пеня, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційні втрати; просить стягнути з відповідача на користь позивача 16 664,04грн. судового збору та повернути надмірно сплаченого судового збору у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог у розмірі 6 104,00грн.
В судове засідання 18.04.2024 року позивач явку представника забезпечив, який надав пояснення по суті спору та просить позов задоволити з урахуванням поданої заяви за вх.№1520/24.
В судове засідання 18.04.2024 року відповідач явку забезпечив, який надав свої пояснення по суті спору, викладені у письмових поясненнях за вх.№5984/24, в яких повідомлено суд, що сторонами згоди щодо погашення усіх сум заборгованості не досягнута та просить зменшити заявлений до стягнення розмір пені та щодо наявності заборгованості з основної суми боргу не заперечує.
В судове засідання 18.04.2024 року третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, явку уповноваженого представника не забезпечила., була повідомлена про місце, дату та час судового засідання.
В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи, відтак в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
04.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (Постачальник) та Комунальним підприємством Комарнівської міської ради «Комарно-Сервіс» (Споживач) укладено Договір №04/06/02 про централізоване водопостачання та водовідведення, відповідно до п.п. 2.1.1 якого, Постачальник зобов'язується забезпечити постачання питної води, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я на відхилення від стандарту для потреб Споживача в об'ємі встановлених лімітів.
На виконання умов вищевказаного Договору Постачальник надав послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у період з 01.12.2022 року по 31.07.2023 на загальну суму 1 643 974,44 грн. Вказані обсяги наданих послуг з централізованого водопостачання підтверджуються засвідченими підписами та печатками обох сторін актами надання послуг за весь період дії Договору,
У зв'язку з простроченням сплати відповідачем боргу за надані послуги , позивачем нараховано відповідачу 257 892,88грн. - пені, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційних втрат на підставі умов визначених договором та законом.
З урахуванням поданої 18.04.2024 року заяви за вх.№1520/24, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 790 935,46грн., з якої: 377 327,76грн. - основна сума боргу, 257 892,88грн. - пеня, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційні втрати; просить стягнути з відповідача на користь позивача 16 664,04грн. судового збору та повернути надмірно сплачений судовий збір у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог у розмірі 6 104,00грн.
Аргументи відповідача.
Представником відповідача надано свої пояснення по суті спору, викладені у письмових поясненнях за вх.№5984/24, в яких повідомлено суд, що сторонами згоди щодо погашення усіх сум заборгованості не досягнута та просить зменшити заявлений до стягнення розмір пені та щодо наявності заборгованості з основної суми боргу не заперечує.
Аргументи третьої особи.
У поданих третьою особою пояснення 11.01.2024 року, міський голова зазначає, що Комарнівською міською радою прийнято рішення №1926 від 06.04.2023 року «Про затвердження Програми фінансової підтримки КП «Комарно-Сервіс» та здійснення внесків до його статутного капіталу на 2023 рік. Метою згаданої програми є збереження та забезпечення стабільної роботи комунального підприємства, оновлення його основних засобів і виробничих потужностей та надання мешканцям міста належних послуг. Обсяг фінансування Програми становить 1 160 000,00грн.
Фактичні обставини справи.
04.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (Постачальник) та Комунальним підприємством Комарнівської міської ради «Комарно-Сервіс» (Споживач) укладено Договір №04/06/02 про централізоване водопостачання та водовідведення, відповідно до п.п. 2.1.1 якого, Постачальник зобов'язується забезпечити постачання питної води, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я на відхилення від стандарту для потреб Споживача в об'ємі встановлених лімітів.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість води, що використовується Споживачем визначається за показами водолічильників, встановлених згідно з вимогами Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення і зареєстрованих Постачальником.
Згідно з п. 3.4 Договору нарахування плати за надані послуги здійснюється згідно Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від дня реєстрації Споживача за тарифом: Водопостачання - 8,50 грн. за м3 з ПДВ.
Як стверджує позивач, показник приладу обліку постачання питної води станом на 04.06.2020 року становить 340055 м3.
Згідно з п.п.2.2.3 Договору Споживач зобов'язаний сплачувати вартість наданих Постачальником послуг за чинними тарифами.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що оплата за послуги водопостачання проводиться Споживачем відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Постачальника коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому в першу чергу погашається заборгованість Споживача.
Згідно з п.4.2 Договору у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг Споживачу на несплачену суму, починаючи з 25 числа розрахункового місяця, за кожний день прострочення, нараховується пеня в розмірі 1%.
На виконання умов вищевказаного Договору Постачальник надав послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у період з 01.12.2022 року по 31.07.2023 на загальну суму 1 643 974,44 грн.
Вказані обсяги наданих послуг з централізованого водопостачання підтверджуються засвідченими підписами та печатками обох сторін актами надання послуг за весь період дії Договору, а саме: актом надання послуг №2034 від 31.12.2021р.; актом надання послуг №177 від 31.01.2022р.; актом надання послуг №346 від 28.02.2022р.; актом надання послуг №508 від 31.03.2022р.; актом надання послуг №675 від 30.04.2022р.; актом надання послуг №836 від 31.05.2022р.; актом надання послуг №1001 від 30.06.2022р.; актом надання послуг № 1184 від 31.07.2022р.; актом надання послуг №1372 від 31.08.2022 року; актом надання послуг №1549 від 30.09.2022 року; актом надання послуг №1712 від 31.10.2022 року; актом надання послуг №1729 від 30.11.2022 року; актом надання послуг №2101 від 31.12.2022 року; актом надання послуг №169 від 31.01.2023 року; актом надання послуг №352 від 28.02.2023 року; актом надання послуг №533 від 31.03.2023 року; актом надання послуг №841 від 30.04.2023 року; актом надання послуг №1085 від 31.05.2023 року; актом надання послуг №1268 від 30.06.2023 року.
Однак Споживач не виконав покладені на нього Договором обов'язок зі своєчасної сплати спожитих послуг, тому за вищевказаний період дії Договору Споживачем було здійснено оплату послуг лише на загальну суму 925 485,75грн.
Станом на 07.08.2023 року загальна сума заборгованості Споживача перед Постачальником становить 1 080 254,69 грн. Відповідач визнає заборгованість, що підтверджується засвідченими підписами та печатками обох сторін актами звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 - травень 2023 роки.
Згідно з п.4.2 Договору у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг Споживачу на несплачену суму, починаючи з 25 числа розрахункового місяця, за кожний день прострочення, нараховується пеня в розмірі 1%.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Одночасно слід зазначити, що в процесі розгляду справи 11.01.2024 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог за вх.№148/24, яка прийнята судом. До поданої заяви додано розрахунок основного боргу та 257 892,88грн. - пені, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційних втрат, які позивачем нараховано згідно умов договору та на підставі законодавства.
18.04.2024 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву за вх.№1520/24, в якій просить закрити провадження в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 320 000,00грн., стягнути з відповідача на користь позивача 790 935,46грн. заборгованості, з якої: 377 327,76грн. - основна сума боргу, 257 892,88грн. - пеня, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційні втрати; просить стягнути з відповідача на користь позивача 16 664,04грн. судового збору та повернути надмірно сплаченого судового збору у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог у розмірі 6 104,00грн.
Відтак, з урахуванням поданої заяви за вх.№1520/24, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 790 935,46грн., з якої: 377 327,76грн. - основна сума боргу, 257 892,88грн. - пеня, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційні втрати; просить стягнути з відповідача на користь позивача 16 664,04грн. судового збору та повернути надмірно сплачений судовий збір у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог у розмірі 6 104,00грн.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є обставини з якими пов'язується факт укладення договору та його невиконання в частині своєчасної оплати.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір №04/06/02 про централізоване водопостачання та водовідведення, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а спірні правовідносини виникли у процесі надання позивачем та споживання відповідачем житлово-комунальних послуг - послуг з водопостачання та водовідведення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 (надалі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктами 5, 6 ч. 2 ст. 6 Закону № 2189-VIII передбачено, що виконавцями послуг з централізованого водопостачання є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання, а послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону №2189-VIII).
Судом встановлено, що позивач, як виконавець послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, належним чином виконав свої обов'язки за Договором щодо надання відповідачу, як споживачу, за період з грудня 2021 року по 08.12.2023 року включно послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1517669,15грн. (згідно поданої 13.12.2023 року заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону №2189-VIII).
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що оплата за послуги водопостачання проводиться споживачем відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок постачальника коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, у першу чергу погашається заборгованість споживача.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач своїх обов'язків щодо оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, хоча на момент постановлення рішення у даній справі сплатив позивачу 320 000,00 грн. вартості наданих послуг, однак допустив прострочення, у зв'язку із чим позивачем нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
11.01.2024 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог за вх.№148/24, яка прийнята судом. До поданої заяви додано розрахунок основного боргу та 257 892,88грн. - пені, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційних втрат, які позивачем нараховано згідно умов договору та на підставі законодавства.
18.04.2024 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву за вх.№1520/24, в якій просить закрити провадження в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 320 000,00грн., стягнути з відповідача на користь позивача 790 935,46грн. заборгованості, з якої: 377 327,76грн. - основна сума боргу, 257 892,88грн. - пеня, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до матеріалів справи, станом на час прийняття рішення у даній справі, Відповідачем сплачено позивачу за надані послуги 320 000,00грн., що не заперечує позивач та підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи. Відтак, сума боргу, яка є предметом спору в даній справі - 377 327,76грн., яку відповідач не заперечує. Із наведених обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано надання позивачем послуг у сумі 377 327,76грн.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Враховуючи те, що при розгляді справи по суті відповідачем сплачено 320 000,00грн., які були оплачені відповідачем згідно доданих відповідачем до матеріалів справи платіжних доручень, та не заперечується позивачем, згідно поданої заяви за вх.№1520/24, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 320 000,00грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 257 892,88грн. - пені, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційні втрати.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що оплата за послуги водопостачання проводиться Споживачем відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Постачальника коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому в першу чергу погашається заборгованість Споживача.
Згідно з п.4.2 Договору у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг Споживачу на несплачену суму, починаючи з 25 числа розрахункового місяця, за кожний день прострочення, нараховується пеня в розмірі 1%.
Відтак, позивачем визначено, що прострочення платежу рахується з 25.08.2022 року відтак обраховано пеню починаючи з 25.08.2022 року по 10.01.2024 рік у сумі 257 892,88грн., згідно поданого розрахунку з урахуванням здійснених відповідачем проплат та від сум окремо помісячно. (розрахунок додано до заяви від 11.01.2024 року за вх.№148/24, яка прийнята судом).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257,259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування, суд прийшов до висновку позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 257 892,88грн.
Представник відповідача у поданих письмових поясненнях за вх.№5984/24, просить зменшити заявлений до стягнення розмір пені.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункт 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
На підставі наведеного, враховуючи факт оплати відповідачем основної суми заборгованості і її зменшення з 718 488,69грн до 377 327,76грн, при цьому наявність пені у розмірі 257 892,88грн, більша частини споживачів відповідача є населення, якому до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1405 від 29 грудня 2023 р. накладено заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги, оцінивши всі доводи сторін по даній справі дійшов до висновку про зменшення пені на 60% від нарахованої позивачем та становить 103 157,16грн.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум які підлягали сплаті помісячно, з урахуванням проплат, здійснених відповідачем за період з 25.02.2022 по 10.01.2024 рік, у розмірі 31 925,35грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильні періоди прострочення грошового зобо'язання та суми від яких нараховувались 3% річних (з врахуванням часткових проплат), відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 31 925,35грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 123 789,47грн. - інфляційних нарахувань за період з 25.01.2022 року по 31.12.2023 рік, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу від яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 123 789,47грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині стягнення основного боргу в сумі 320 000,00грн. провадження слід закрити, та стягнути з відповідача на користь позивача 377 327,76грн. - основного боргу, 103 157,16грн. - пені, 31 925,35грн. - 3% річних та 123 789,47грн. - інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
29.02.2024 року представником позивача подано на електрону адресу суду заяву за вх.№830/24 про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом, в якій представник просить суд постановити ухвалу про повернення позивачу надмірно сплачений судовий збір у зв'язку з зменшенням позовних вимог в розмірі 6 104,00грн.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, особа, що сплатила судовий збір, має право на його повернення у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог у справі, за ухвалою суду у розмірі 6101,00грн., оскільки судовий збір від суми, згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог становить 16 664,04грн., а позивачем сплачено 22 765,04грн. судового збору, відтак різниця судового збору яка підлягає поверненню становить 6101,00грн.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір з у рахуванням заяви про збільшення позовних вимог в загальній сумі 22 765,04грн., що підтверджується платіжним дорученням №1517 від 03.08.2023 року на суму 16 203,82грн., платіжною інструкцією про сплату судового збору в розмірі 3 699,64грн. та платіжною інструкцією про сплату судового збору в розмірі 2 861,58грн.
Судом в частині стягнення основного боргу з відповідача 320 000,00грн. провадження у справі закрито.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, особа, що сплатила судовий збір, має право на його повернення у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині, за ухвалою суду у розмірі 4800,00грн.
За результатами повернення судового збору у зв'язку з зменшенням позовних вимог та закриття провадження у справі в частині, судом постановиться окремий процесуальний документ.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 11 684,04грн., який обраховано від суми, яка задоволена судом (з урахуванням суми пені без зменшення).
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 191, 192, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 320 000,00грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
3. Стягнути з Комунального підприємства Комарнівської міської ради “Комарно-Сервіс” (81562, Львівська обл., Львівський р-н, м. Комарно, вул. Січових Стрільців, будинок 4, код ЄДРПОУ 38401867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс” (81052, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Старичі, вул. Шевченка, будинок 23, код ЄДРПОУ 35413749) 377 327,76грн. - основного боргу, 103 157,16грн. - пені, 31 925,35грн. - 3% річних, 123 789,47грн. - інфляційних втрат та 11 864,04грн. судового збору.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2024 року.
Суддя Коссак С.М.