79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.04.2024 Справа № 5015/2060/11
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Приватного виконавця виконавчого округуЛьвівської області Білецького Ігора Мироновича, місто Львів
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
по розгляду скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича, місто Новий Розділ Львівська область
на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, місто Львів
у справі №5015/2060/11
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», місто Київ, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», місто Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича, місто Новий Розділ Львівська область
про стягнення 1 017 937,09 грн (128 289,29 доларів США).
За участю представників:
від скаржника (боржника/відповідача): Репак В.В. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1269128 від 19.03.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001128 від 29.08.2018);
від стягувача (позивача): не з'явився;
від приватного виконавця: не з'явився.
Процес.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала скарга б/н від 19.03.2024 (вх.№1076/24 від 19.03.2024) подана представником фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича з вимогами: 1) Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича щодо визначення в постанові про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року загальної суми боргу в розмірі - 128 289,29 доларів США; 2) Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про відкриття виконавчого провадження № 74461035 від 14.03.2024 року щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області.
У запереченні на скаргу (вх.№8742/24) від 29.03.2024, яке надійшло через підсистему «Електронний суд» (представник приватного виконавця (адвокат Кусий А.В.)), зокрема, зазначено, про те, що приватним виконавцем буде подано детальний опис робіт про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Ухвалою від 02.04.2024 суд постановив у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича відмовити повністю.
08.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника приватного виконавця виконавчого округуЛьвівської області Білецького Ігора Мироновича надійшла заява б/н від 05.04.2024 (вх.№1341/24) (адвокат Кусий А.В.) про покладення на скаржника фізичну особу-підприємця Цюру Андрія Степановича витрат на професійну правничу допомогу у справі №5015/2060/11. У поданій заяві представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь приватного виконавця виконавчого округуЛьвівської області Білецького Ігора Мироновича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
Так, зокрема, представником приватного виконавця до вищезазначеної заяви долучено наступні документи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001364 від 20.02.2019; копію рахунка №1 від 05.04.2024 за правничі послуги; копію Акта № 01 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.04.2024; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1257431 від 26.03.2024.
Ухвалою від 10.04.2024 суд постановив прийняти заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до розгляду та призначив судове засідання для розгляду заяви на 17.04.2024 на 10:00 год.
15.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника заявника/скаржника ФОП Цюри Андрія Степановича (адвоката Репака В.В.) надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№10253/24), у якому просить відмовити в задоволенні заяви приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича про ухвалення додаткового рішення, а у разі підставності витрат приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича на правову допомогу, просить зменшити розмір заявлених витрат до 500,00 грн.
Представник ФОП Цюри Андрія Степановича (адвокат Репак В.В.) в судове засідання 17.04.2024 для розгляду заяви з'явився, заперечив проти задоволення заяви представника приватного виконавця про стягнення з ФОП Цюри Андрія Степановича витрат на професійну правничу допомогу. Звернув увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутній договір № 67П від 26.03.2024 про надання правничої допомоги, на який покликається представник приватного виконавця у заяві.
Представник стягувача (правонаступник позивача) (ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп») явки уповноваженого представника в судове засідання 17.04.2024 для розгляду заяви не забезпечив. Заяви, клопотання станом на момент судового засідання не надходили.
Представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича в судове засідання 17.04.2024 не з'явився. Заяви, клопотання станом на момент судового засідання не надходили.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 про призначення судового засідання для розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 17.04.2024 о 10:00 була доставлена приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігору Мироновичу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10.04.2024.
Отже, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович належним чином був повідомлений про прийняття заяви до розгляду та призначення судового засідання для розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 17.04.2024 о 10:00 год.
Слід зазначити, що явка учасників справи в судове засідання 17.04.2024 не визнавалась судом обов'язковою.
Суд, враховуючи строки розгляду заяви, враховуючи, що явка представників учасників справи в засідання обов'язковою не визнавалась, вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецький Ігора Мироновича та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (стягувача).
Відводів судді та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 17.04.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що у запереченні на скаргу (вх.№8742/24) від 29.03.2024, представник приватного виконавця - адвокат Кусий Андрій Васильович, зокрема, зазначив, про те, що приватним виконавцем буде подано детальний опис робіт про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні 02.04.2024 під час розгляду скарги на дії приватного виконавця, представником приватного виконавця (адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем) не заявлено про намір подання ним заяви про стягнення з ОСОБА_1 (скаржника) витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що заява б/н від 05.04.2024 (вх.№1341/24 від 08.04.2024) представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича сформована в системі «Електронний суд» та доставлена до електронних кабінетів учасників справи - 05.04.2024, вказана обставина вбачається із долучених до заяви квитанцій про доставку документів, а саме: №850081, №850080, №850082.
До Господарського суду Львівської області вищезазначена заява б/н від 05.04.2024 надійшла через підсистему «Електронний суд» та була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду - 08.04.2024 за вх.№1341/24 (беручи до уваги те, що 06.04.2024 та 07.04.2024 вихідні дні). З огляду на вищевикладене, представником приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича не пропущено строк на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У поданій заяві представник приватного виконавця виконавчого округуЛьвівської області Білецького Ігора Мироновича просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь приватного виконавця виконавчого округуЛьвівської області Білецького ІгораМироновича понесені витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
В обґрунтування заяви представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича посилається на те, що 26.03.2024 між приватним виконавцем Білецьким Ігорем Мироновичем (клієнт) та адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем (адвокат) укладено договір № 6711 про надання правничої допомоги.
Однак, адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем (представником приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича) не долучено до матеріалів справи вищезазначеного договору № 6711 про надання правничої допомоги від 26.03.2024.
Матеріали справи не містять вищезазначеного договору№ 6711 про надання правничої допомоги від 26.03.2024 на який посилається адвокат Кусий Андрій Васильович.
Представником приватного виконавця (адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем) на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22 000,00 грн надано наступні документи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001364 від 20.02.2019; копію рахунка №1 від 05.04.2024 за правничі послуги; копію Акта № 01 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.04.2024; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1257431 від 26.03.2024.
Повноваження адвоката Кусого Андрія Васильовича підтверджуються ордером серія ВС №1257431 від 26.03.2024 на надання правничої (правової) допомоги приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігору Мироновичу; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001364 від 20.02.2019, виданим Головою Ради адвокатів Львівської області Павлишиним Б.Я., відповідно до рішення Ради адвокатів Львівської області від 01.02.2019 №99.
Так, згідно вищенаведеного ордеру серія ВС №1257431 від 26.03.2024 адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем надається приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігору Мироновичу правова допомога за договором про надання правової допомоги від 26.03.2024 року №6711.
Водночас, матеріали справи не містять вищезазначеного договору № 6711 про надання правничої допомоги від 26.03.2024 за яким адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем здійснювалася правова допомога приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігору Мироновичу, до матеріалів справи подано не було та його умови суду не відомі.
Представник заявника/скаржника ФОП Цюри Андрія Степановича (адвокат Репак В.В.) у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення просить суд відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича про ухвалення додаткового рішення у справі №5015/2060/11 на суму 22 000,00 грн(вх.№10253/24 від 15.04.2024), з огляду на те, що:
- приватним виконавцем не подано в разом з першою заявою посуті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- заява представника приватного виконавця - адвоката Кусого Андрія Васильовича не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення розгляду скарги;
- приватним виконавцем заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 22 000,00 грн. На думку представника заявника/скаржника, розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу є істотно завищеними, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності. Зокрема, зазначає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу також є неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг, які зводяться тільки до підготовки заперечення на скаргу. А заперечення на скаргу ґрунтуються виключно на підставі однієї постанови Великої Палати Верховного Суду. Відтак, на думку представника заявника/скаржника, підготовка однотипного відзиву наскаргу не могла зайняти у представника приватного виконавця значної кількості часу.
При ухваленні додаткового рішення суд керувався наступним.
За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 стаття 2 Господарського процесуального кодексу України ).
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З урахуванням принципу розумності, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21.
В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №758/9989/16-ц зазначив про те, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
У даному випадку першою заявою по суті є заперечення на скаргу (вх.№8742/24 від 29.03.2024). У вказаному запереченні на скаргу, представник приватного виконавця - адвокат Кусий Андрій Васильович зазначив, про те, що приватний виконавець очікує понесення витрат на правову допомогу у зв'язку із залученням адвоката, детальний опис робіт про розмір яких буде заявлений в процесі розгляду справи.
Слід зазначити, що заява представника приватного виконавця - адвоката Кусого Андрія Васильовича не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення розгляду скарги.
Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні 02.04.2024 під час розгляду скарги на дії ДВС, представником приватного виконавця (адвокат Кусий Андрій Васильович) не заявляв про подання ним заяви про стягнення з ФОП Цюри Андрія Степановича витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Положеннями частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Частиною другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.
Судові витрати на професійну правничу допомогу не відшкодовуються, якщо під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона разом з першою заявою по суті спору не подала попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Хоча подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, та залишається на розсуд суду, водночас суд враховує обставини конкретної справи.
Згідно частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича надав наступні документи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001364 від 20.02.2019; копію рахунка №1 від 05.04.2024; копію Акта № 01 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.04.2024; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1257431 від 26.03.2024.
Розглянувши подані представником приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича документи на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій вказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Як вбачається з долученого представником приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича до заяви ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1257431 від 26.03.2024, такий було видано адвокату Кусому Андрію Васильовичу на підставі договору про надання правової допомоги №67П від 26.03.2024.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять вищезазначеного договору № 6711 про надання правничої допомоги від 26.03.2024 за яким адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем здійснювалася правова допомога приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігору Мироновичу, вказаний договір не був долучений також і до заяви про відшкодування судових витрат, як доказ на підтвердження понесення таких та його умови суду не відомі.
Надані представником приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, та вищенаведені невідповідності не дають суду можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо надання адвокатських послуг та доведеності вказаних витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат та покладення на ОСОБА_1 22000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, суд, детально проаналізувавши всі докази, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись статтями 2, 11, 13, 15, 16, 74, 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Додаткове рішення набирає законної відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені в статтях 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне додаткове рішення
складено 22.04.2024
Суддя Сухович Ю.О.