ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.04.2024Справа № 910/13025/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13025/23
За позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 44443,51 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 44443,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були відправлені вагони з вантажем за залізничними накладними, втім під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено комерційні акти. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 44443,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 відкрито провадження у справі №910/13025/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
11.09.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та зауважує на тому, що відповідальність за недостачу вантажу у вагоні №56326150 у розмірі 4637,98 грн має нести вантажовідправник, оскільки просипання вантажу виникло внаслідок нещільного прилягання люків, тоді як за приписами Технічних умов розміщення та кріплення вантажів, Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник має вжити заходів для ущільнення зазорів та визначити придатність вагону для перевезення вантажу. При цьому, зауважує, що позов підписаний не уповноваженою особою, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які відомості про підписанта.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, як то передбачено приписами статті 166 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
У квітні-травні 2023 року Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (вантажовідправник) здійснило відправку концентрату вугільного на адресу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (вантажоодержувач) залізничним транспортом на станцію призначення Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці, що підтверджується залізничними накладними №48378046 від 06.04.2023, №48417042 від 21.04.2023, №48427447 від 27.04.2023 та №48444137 від 03.05.2023.
На станції Чаплине Придніпровської залізниці були проведені комісійні зважування, за результатами яких виявлено нестачу вантажу, а саме у вагонах №67297713, №64044985, №53544961, №61602645, №53588919, №56098866, №53598306 за залізничною накладною №48378046, на станції Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці у вагонах №60631843, №55634059 за залізничною накладною №48417042 та на станції Знам'янка Одеської залізниці у вагоні №64045123 за залізничною накладною №48427447 та у вагоні №56326150 за залізничною накладною №48444137, про що складені комерційні акти.
Відтак, у зв'язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею, Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 44443,51 грн.
При цьому, позов заявлено вантажовідправником у відповідності до вимог ст. 133 Статуту залізниць України, оскільки після видачі вантажу вантажоодержувачу, останній передав право пред'явлення претензій та позову до залізниці вантажовідправнику - Державному підприємству «Добропіллявугілля-видобуток» на підставі переуступного підпису.
Оцінюючи подані учасниками справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічні приписи містяться і у статті 173 Господарського кодексу України.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).
З аналізу приписів частини 2 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно зі статті 6 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №475, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Як встановлено судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» відповідно до Технічних умов завантажило у вагони концентрат вугільний, марки ГЖП (0-100) та вугілля кам'яне марки г-газовий Г(Г2) (0-200) та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці за вищезазначеними накладними, які додані до матеріалів справи.
У свою чергу, залізниця прийняла у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень і зобов'язалась доставити його на станцію Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці - отримувач Публічне акціонерне товариство «Центренерго».
Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України).
Як вбачається з матеріалів справи, під час слідування вагонів, залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних вагонних вагах під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає фактичній масі вказаній у накладних, про що перевізником складено відповідні комерційні акти.
Так, згідно з комерційним актом №344707/3 при контрольному переважуванні вагону №67297713 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 663500 кг, що менше вантажного документа на 2100 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 1, 2, 3, 4 та 5 люками, ліворуч довжиною 700 см, шириною 40 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/3 при контрольному переважуванні вагону №64044985 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 68200 кг, що менше вантажного документа на 1550 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 2, 3, 4, 5, 6 та 7 люками, ліворуч довжиною 850 см, шириною 130 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/4 при контрольному переважуванні вагону №53544961 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 68500 кг, що менше вантажного документа на 1200 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 2, 3, 4, 5, 6 та 7 люками, ліворуч довжиною 900 см, шириною 140-160 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/4 при контрольному переважуванні вагону №61602645 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 67600 кг, що менше вантажного документа на 2050 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 2, 3, 4, 5, 6 та 7 люками, ліворуч довжиною 900 см, шириною 130-150 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/4 при контрольному переважуванні вагону №53588919 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 68050 кг, що менше вантажного документа на 1350 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 3, 4, 5, 6 та 7 люками, ліворуч довжиною 750 см, шириною 170 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/4 при контрольному переважуванні вагону №56098866 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 68750 кг, що менше вантажного документа на 900 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 1, 2, 3, 4 та 5 люками, ліворуч довжиною 660 см, шириною 150 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/4 при контрольному переважуванні вагону №53598306 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 67550 кг, що менше вантажного документа на 1850 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 2, 3, 4 та 5 люками, ліворуч довжиною 600 см, шириною 140 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/5 при контрольному переважуванні вагону №60631843 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 68300 кг, що менше вантажного документа на 1600 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 1, 2, 3, 4 та 5 люками, з правої сторони довжиною 700 см, шириною 130 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №344707/5 при контрольному переважуванні вагону №55634059 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 68300 кг, що менше вантажного документа на 1600 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, марковано повздовжніми борознами в наявності виїмки над 2, 3, 4, 5, 6 та 7 люками, ліворуч довжиною 900 см, шириною 50 см, глибиною 40 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №410006/78 при контрольному переважуванні вагону №64045123 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 69100 кг, що менше вантажного документа на 800 кг. У вагоні навантаження нижче бортів 20-30 см, в наявності виїмки праворуч за ходом поїзда над 2, 3, 4 та 5 люками, довжиною 5200 см, шириною 1500 см, глибиною 500 см, над 6-7 люками довжиною 2000 см, шириною 2200 см, глибиною 200 см, на місці виїмки маркування відсутнє, люк зачинено, течі ватажу не має. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Переважування вантажу проводилась двічі, недостача підтвердилась.
Згідно з комерційним актом №410006/80/6 при контрольному переважуванні вагону №56326150 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 65700 кг, що менше вантажного документа на 1600 кг. При перевірці виявлено навантаження насипом нижче рівня бортів 300 мм, вантаж промаркований двома повздовжніми бороздами вздовж, довжини вагона. На поверхні вантажу мається воронкоподібне поглиблення ліворуч за ходом поїзда над 5-6 люками довжиною 1500 мм, шириною 1000 мм, глибина 1500 мм, в місці поглиблення вапняний розчин не пошкоджено. Маються старі сліди просипання вантажу на поперечних балках. Щілини між кришками люків та поперечними балками 5, 6 люків ліворуч шириною 40 мм, довжиною 800 мм закладені ганчір'ям, решта люків щільно закриті. В вагоні глухі торцеві двері, об'єм кузова 76 м. куб.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 113 Статуту).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні.
В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені уповноваженими особами самого відповідача у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала належних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Тоді як, в даному випадку, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у спірних вагонах сталась не з вини відповідача.
Відтак, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)». Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач передав право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними №48378046, №48417042, №48427447 та №48444137 вантажовідправнику - Державному підприємству «Добропіллявугілля-видобуток», що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувача.
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту залізниць України).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
На підтвердження вартості втраченого вантажу за спірними залізничними накладними позивачем надано акти приймання-передачі вугільної продукції підписані між вантажовідправником Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» та покупцем Державним підприємством «Укрвугілля», щодо ціни 1 тонни вугільної продукції, відправленого за вказаними залізничними накладними, скріплені печаткою підприємства - позивача, що узгоджується зі статті 115 Статуту.
Так, згідно з актами приймання-передачі вугільної продукції між Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» та Державним підприємством «Укрвугілля», які підписні уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, ціна 1 тонни з урахуванням надбавок та знижок вугільної продукції відправленої у вагонах за залізничною накладною №48378046 складає 4124,40 грн без ПДВ (з ПДВ 4949,28 грн), за залізничною накладною №48417042 - 4140,78 грн без ПДВ (з ПДВ 4968,94 грн), за залізничною накладною №48427447- 3819,48 грн без ПДВ (з ПДВ 4583,38 грн) та за залізничною накладною №48444137 - 4169,34 грн без ПДВ (з ПДВ 5003,21 грн).
Враховуючи ч. 2 ст. 623 ЦК України, ст. 314 ГК України, а також ст. 115 Статуту залізниць України, суд вважає, що надані позивачем акти приймання-передачі вугільної продукції, в яких визначена вартість однієї тонни вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства.
Суд зазначає, що за змістом ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов'язкової форми щодо такого документу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як вбачається з графи 20 залізничних накладних №48378046, №48417042, №48427447 та №48444137 вантаж (концентрат вугільний та кам'яне вугілля) було відвантажено у твердому стані, вологість - 0,1%.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.05.2023 у справі №910/202/22, про таку характеристику вантажу як стан вологи має бути зазначено у залізничних накладних, за якими здійснювалась відправка, як це передбачено Правилами оформлення перевізних документів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (додаток 3, графа 20).
Аналогічна правова позиція щодо того, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснюється з врахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу (кам'яного вугілля) відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів та безпосередньо залежить від характеристики (властивості) вантажу, зазначеної в залізничній накладній, неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, прийнятих у подібних правовідносинах, зокрема, від 15.03.2021 у справі № 910/5038/20, від 25.01.2021 у справі № 910/118/20, від 07.08.2018 у справі № 910/23346/16, від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, вологістю 0,1%, тобто з характеристиками в межах встановлених ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002 та є мінеральним паливом. Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях», тому повинен застосовуватися 1% норми природної втрати, який і застосований позивачем.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості втраченого вантажу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього майнової відповідальності перед позивачем за незбереження вантажу.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що недостача вантажу у вагоні №56326150 виникла саме через дії вантажовідправника, оскільки він не визначив придатність вагону для перевезення вантажу та не ущільнив зазори, як того вимагають приписи Технічних умов розміщення та кріплення вантажів, Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
З аналізу приписів статті 24 Статуту залізниць України слідує, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема: прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами (стаття 52 Статуту залізниць України).
Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу (стаття 53 Статуту залізниць України).
За приписами статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до пункту 1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N165/3458). Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
У пункті 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (пункт 3 Правил складання актів).
У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено (пункт 9 Правил складання актів).
Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (пункт 10 Правил складання актів).
У разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера). Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті (пункт 15 Правил складання актів).
Як вже було зазначено судом, на станції слідування Знам'янка Одеської залізниці під час переважування вагону №56326150 виявлено нестачу вантажу, про що складено відповідний комерційний акт №410006/80/6 від 08.05.2023.
Вказаний комерційний акт підписаний належними особами згідно із пунктом 10 Правил складення актів, а саме: начальником станції, заступником начальна станції та працівником станції. Правильність оформлення комерційного акту та його дійсність сторонами не заперечується.
Даний комерційний акт складений відповідно до Правил складання актів та є належним та допустимим доказом у справі у розумінні частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України та його дійсність сторонами не заперечується.
Так, у складеному на станції слідування комерційному акті, який є підставою для матеріальної відповідальності, зазначено, що вагон у технічному стані виявився справним. Разом з цим, у поданому відзиві на позов відповідач зауважив, що при здійсненні спірного перевезення втрата вантажу виникла через нещільне прилягання кришок 5 та 6 люків, де маються зазори між кришкою люків та поперечними балками вагону. При цьому відповідач наголошує, що позивач міг бачити зазори, проте не вжив належних заходів.
Частиною третьою статті 308 Господарського кодексу України встановлений обов'язок вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.
Згідно із статтею 31 Статуту залізниць України придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
У статті 32 Статуту залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Правилами приймання вантажів до перевезення, що затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством (пункт 4).
Пунктами 4 та 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником. Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Вантажі, пойменовані та не пойменовані в додатку до цих Правил, можуть перевозитись у вагонах відкритого типу в разі застосування відправниками засобів пакування (м'які контейнери, спеціалізовані контейнери, ящики та інші засоби упаковки або тари, маса брутто яких більше 500 кг) або навалом/насипом з використанням вагонного вкладиша, якщо такий спосіб перевезення допускається стандартом або технічними умовами на продукцію.
Відтак, вантаж - кам'яне вугілля наявне у Переліку вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, що є додатком до пункту 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Таким чином, допустимо перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу.
Згідно із пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
З викладеного вище слідує, що основним обов'язком перевізника є обов'язок надати під завантаження технічно справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Разом з цим, обов'язок щодо визначення придатності рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні покладається на вантажовідправника.
Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), необхідно розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно із статтею 32 Статуту залізниць України придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №905/858/17.
Як вбачається із комерційного акту №410006/80/6 від 08.05.2023 та акту про технічний стан вагона (контейнера) №84 за формою ГУ-106, складений 06.05.2023, спірний вагон №56326150 у технічному відношенні справний.
Натомість жодних письмових зауважень щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.
Залізниця, оглянувши поданий до перевезення завантажений вагон №56326150, прийняла його до перевезення.
Жодних актів загальної форми щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як комерційному, так і технічному відношенні.
Даний факт свідчить про те, що Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" підготувало вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснило навантаження з виконанням Технічних умов.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на акт про технічний стан вагона (контейнера) №84 за формою ГУ-106, складений 06.05.2023, як на підставу непридатності вагону №56326150 у комерційному відношенні, оскільки останній складено не у місті відправлення, а у місті призначення вантажу.
Згідно із частиною третьою статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Таким чином, оскільки вантажі у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, то в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, залізниця мала можливість належним чином здійснити огляд вагону та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні. Встановлені комерційним актом обставини щодо наявності поглиблення у навантаженні свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, у разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов'язаний відмовитись від прийняття вагонів у рухомий склад. Натомість встановлені у даному спорі обставини свідчать про безспірний факт прийняття залізницею спірного вагону у рухомий склад без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу.
Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірних залізничних накладних взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Тоді як, з аналізу приписів частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України, частини 1 та 2 статті 314 Господарського кодексу України, частині першій статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» слідує, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Нормативні правові акти у сфері регулювання перевезення залізничним транспортом свідчать про презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №905/96/17.
Не приймаються судом до уваги і міркування відповідача про те, що позов підписаний не уповноваженою особою, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які відомості про підписанта.
Так, з поданого позову вбачається, що його підписано представником Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Павлом Коровіним.
На підтвердження наявності у П.О. Коровіна повноважень діяти від імені та в інтересах Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» до суду подано довіреність №ДУ4/23 від 09.01.2023 року на ім'я Коровіна П.О. зі строком дії до 31.12.2023 року, що видана в.о. генерального директора ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Водоп'яновим О.О.
Відповідно до частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за найменуванням юридичної особи Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (станом на дату видачі довіреності №ДУ4/23 від 09.01.2023 року) у графі керівник юридичної особи значиться - Водоп'янов Олег Олександрович.
Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Разом з цим, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
За приписами частини 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України).
За умовами підпункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
При цьому, приписами частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позивачем заявлені позовні вимоги про відшкодування збитків у розмірі 44443,51 грн, що не перевищувало сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент відкриття провадження у справі, а відтак дана справа є малозначною за Законом і тому дозволяє представлення інтересів особою, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 Господарського кодексу України, чим спростовуються твердження відповідача про подання позову не уповноваженою особою.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 75-80, 91, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 44443,51 грн задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 43895975) вартість втраченого вантажу у розмірі 44443 (сорок чотири тисячі чотириста сорок три) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2024.
Суддя Т.В. Васильченко