номер провадження справи 9/16/24
24.04.2024 Справа № 908/309/24
м.Запоріжжя
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ.В)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення суми 31515,19 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 31515,19 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.02.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/309/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 13.02.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/309/24, присвоєний номер провадження 9/16/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про наступне. Позивачем, як страховиком за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0MA-19ВН6DL від 17.12.2019, виплачено страхове відшкодування за проведення відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Golf» д/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.11.2023 в м. Київ. Винним у вчиненні адміністративного правопорушення під час зазначеної ДТП судом визнано ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , та цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована ТДВ «СК «Кредо» за полісом № 213241931. Сума страхового відшкодування, яку має сплатити відповідач на користь позивача, за вирахуванням встановленої у полісі франшизи, складає 31515,19 грн. У позовній заяві також зазначено, що у постанові Дарницького районного суду м. Києва допущено описку, не вказаний транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а саме - «Renault Logan» д/н НОМЕР_2 . Представник позивача звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про виправлення описки у постанові суду та долучить постанову суду про виправлення описки до матеріалів справи під час розгляду справи. Крім того, позивачем зазначено, що в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не встановлено досудовий порядок врегулювання спору та не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, дотримання такого порядку не пов'язано з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Позов обґрунтовано ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В позовній заяві зазначено, що позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть надані відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України.
01.03.2024 до господарського суду надійшов відзив ТДВ «СК «КРЕДО» (документ сформовано в системі 29.02.2024), відповідно до змісту якого відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 31515,19 грн, просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач у відзиві зазначив, що заперечує проти їх розміру та просив суд зменшити ці витрати до 1000,00 грн.
12.03.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в т.ч. копії постанови Дарницького районного суду м. Києва від 08.02.2024 про виправлення описки та доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу (копії Додатку № 1 від 26.01.2024 до Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, акту надання послуг № 15 від 07.02.2024). У клопотанні також вкладені заперечення на доводи відповідача щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з воєнним станом в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу обстрілів та ракетних ударів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 24.04.2024. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Страховик, позивач у справі) та ТОВ «Мейсон» (Страхувальник) укладено електронний договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0MA-19BH6DL від 17.12.2019, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що несуперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Volkswagen Golf» д/н НОМЕР_3 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
30.11.2023 о 15 год. 25 хв. м. Києві, вул. Гришка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , та «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали пошкодження, що підтверджується схемою місця ДТП від 30.11.2023 (додаток до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №530642), складеною працівником поліції та довідкою Національної поліції України про ДТП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2023 у справі про адміністративні правопорушення №753/22365/23, встановлено, що 30.11.2023 о 15 год. 25 хв в м.Києві, вул.Гришка водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем порушив п.10.9 ПДР України та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08.02.2024 у справі №753/22365/23 виправлено описку в постанові від 19.12.2023, а саме: вказано що ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно з полісом серії № НОМЕР_4 , діючим станом на 30.11.2023, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом - 3200,00 грн.; ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн.
30.11.2023 страхувальник ТОВ «Мейсон» звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою № 14983501525 про страховий випадок згідно договору КАСКО №DNH0MA-19BH6DL та виплату страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням внаслідок події (ДТП) автомобіля «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_3 , яке просив перерахувати на СТО - ТОВ «Автодім Атлант».
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen Golf» д/н НОМЕР_3 , 30.11.2023 проведено його огляд та складено Акт огляду транспортного засобу № 14983501525 (дефектна відомість), в якому відображено характер пошкоджень та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.
ТОВ «Автодім Атлант» виставлено рахунок №СНС4516165 від 30.11.2023 на суму 39983,40 грн згідно ремонтної калькуляції на оплату робіт та запчастин для відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen Golf» д/н НОМЕР_3 .
ПрАТ «СК «УНІКА» було складено страховий Акт 14983501525 від 22.12.2023, здійснено розрахунок суми страхового відшкодування страхувальнику ТОВ «Мейсон» у зв'язку із пошкодженням автомобіля «Volkswagen Golf» д/н НОМЕР_3 , внаслідок настання страхової події (ДТП 30.11.2023), на підставі рахунку СТО, загальний розмір якої склав 34715,19 грн. За висновком акту, вирішено перерахувати вказану суму коштів СТО - ТОВ «Автомобільний дім Атлант».
За платіжною інструкцією № 135958 від 11.01.2024 сума 34715,19 грн страхового відшкодування перерахована на рахунок ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М».
Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК Українипередбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст. 990 ЦК України).
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з вимогами ст. 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, враховуючи досліджені судом докази, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № DNH0MA-19BH6DL від 17.12.2019 здійснив виплату страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 34715,19 грн.
Доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 31515,19грн (34715,19 грн - 3200,00 грн (франшиза)) страхового відшкодування відповідач суду не надав.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.03.2024, відповідач позовні вимоги про стягнення суми 31 515,19 грн страхового відшкодування визнав у повному обсязі та просив суд повернути позивачу із Державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 31515,19 грн страхового відшкодування є законними та обґрунтованими, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому позов судом задовольняється.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
З положень ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні позовної заяви до суду в електронній формі позивачем сплачено судовий збір із застосовуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, в розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи те, що відповідач у поданому відзиві, до початку розгляду справи по суті, визнав позов, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме - у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, враховуючи приписи статті 129 ГПК України, інша частина судового збору, а саме - у розмірі 1211,20 грн покладається на відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного з АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», копію Додатку № 1 від 26.01.2024 до цього договору, копію Додаткової угоди № 3 від 01.12.2023, якою продовжено строк дії вказаного Договору до 31.12.2024, копію Ордеру на надання правової допомоги Серія АА № 1278640 від 02.02.2023, копію Акту надання послуг №15 від 07.02.2024, копію рахунку № 15 від 26.01.2024, копію платіжної інструкції № 4747 від 31.01.2024 на суму 7000,00 грн.
В акті надання послуг №15 від 07.02.2024 зазначені наступні послуги: надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 035041 (страховий акт № 14983501525).
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21: «… суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. 118. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України). 119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. 120. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19». «…при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. 132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18».
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії цієї справи, що справа є незначної складності, немалу кількість аналогічних однотипних справ за позовами позивача, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ціну позову, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також зважаючи на клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50%, тобто до 3500,00 грн від попередньо заявленої суми (7000,00 грн). Решту витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) суму 31 515 (тридцять одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн 19 коп. страхового відшкодування.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) суму 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 3500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) із Державного бюджету України суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору (50% від загальної суми сплаченого судового збору), перерахованого за платіжною інструкцією №4724 від 25.01.2024 (на суму 2422,40 грн).
Дане рішення є підставою для повернення Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) із Державного бюджету України суми 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № 4724 від 25.01.2024.
Рішення складено та підписано 24.04.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва