вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
м. Ужгород
07 березня 2024 р. Справа № 907/792/22 (308/12324/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства “Універсал Банк”
до ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородський район
про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг “Monobank” від 18.06.2019 р. у розмірі 20 832,20 грн.
у межах справи №907/792//22
за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
арбітражний керуючий - Ракущинець Андрій Андрашович - в режимі відеоконференції
Фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Ухвалою суду від 08.02.2023 року було відкрито провадження у справі №907/792/22 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №66 від 15.02.13). Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановленому законодавством порядку. Попереднє засідання суду у справі призначено на 29 березня 2023 р.
АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.06.2019 в розмірі 20832,20 грн. станом на 12.07.2022.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
14.02.2023 від арбітражного керуючого Ракущинець А.А. до суду надійшла заява про передачу справи до Господарського суду Закарпатської області, згідно з якою просить суд передати дану справу для продовження розгляду до справи Господарського суду Закарпатської області № 907/792/22, в межах якої ухвалою від 08.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2023., справу передано на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
16.05.2023 р. до Господарського суду Закарпатської області надійшла справа №308/12324/22 за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородський район про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.06.2019 р. у розмірі 20 832,20 грн.
Ухвалою суду від 25.05.2023 р. прийнято справу №907/792/22 (308/12324/22) до свого провадження. Розгляду справи призначено на 29.06.2023 р. року.
Ухвалою суду від 29.06.2023 р. відкладено на 31.08.2023 року. Ухвалою суду від 31.08.2023 р. відкладено на 27.09.2023 року. Ухвалою суду від 27.09.2023 р. відкладено на 11.10.2023 року.
Ухвалою суду від 11.10.2023 відкладено розгляд справи на 08.11.2023 року.
Призначене засідання суду 08.11.2023 р. о 14:30 год. не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області, про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області, ОСОБА_2 складено АКТ фіксування сповіщень системою цивільного захисту сигналу “Повітряна тривога!” від 08.11.2023 року через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу “Повітряна тривога!” (початок 14:26, закінчення 15:06).
Ухвалою суду від 08.11.2023 відкладено розгляд справи на 08.12.2023 року.
Ухвалою суду від 08.12.2023 року розгляд справи відкладено на 16.01.2024 року.
17.01.2024 року до суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому заявник просить суд зменшити заявлену суму боргу.
Ухвалою суду від 16.01.2024 р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14 лютого 2024 р.
Проте, судове засідання призначене на 14.02.2024 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у щорічній основній відпустці згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/3-к від 12.02.2024 року.
Ухвалою суду від 19.02.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 07.03.2024 р.
Належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання позивач в засідання суду повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідач в засідання суду свого повноважного представника також не направив.
Арбітражний керуючий присутній в засіданні суду заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що оскільки, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання грошових коштів відповідачам позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 07.03.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
18.06.2019 р. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 18.06.2019 року.
Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Окрім того, в Анкеті Позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (п.11).
До матеріалів позовної заяви банком долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів в редакції від 12.06.2019.
За доводами позивача, відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 20 000, 00 грн. з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3, 2 %на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4 % річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 18.06.2019 станом на 12.07.2022 року така становить у розмірі 20 832,20 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
В обґрунтування позовних вимог позивачем додано до позовної заяви: копію Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 18.06.2019 року; оригінал розрахунку заборгованості станом на 12.07.2022 року; витяг з сайту Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank; витяг з паспорту споживчого кредиту; копію листа №920 від 23.01.2019 року; копію Банківської ліцензії №92 від 10.10.2011; копія витягу зі Статуту АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У справі, що розглядається судом, в анкеті-заяві від 18.06.2019 року Відповідач просить відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи підтверджується, що 18.06.2019 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Однак, долучений до позову паспорту споживчого кредиту, що містить суму кредитного ліміту не містить будь-якого підпису ОСОБА_1 .
Разом з тим, розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви є неналежним доказом, в підтвердження розміру заборгованості та факту її виникнення, оскільки, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).
На підставі п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінців квитанцій і касових чекових книжок.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дата проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Проте, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б свідчили про отримання відповідачем грошових коштів, за спірним договором.
З огляду на викладене, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують позовні вимоги, суд не вбачає підстав для стягнення суми 20 832,20 грн. та як наслідок для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородський район про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг “Monobank” від 18.06.2019 р. у розмірі 20 832,20 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.04.2024
Суддя О.Ф. Ремецькі