вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
м. Ужгород
07 березня 2024 р. Справа № 907/792/22 (308/4681/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНФОРС”, м. Київ
до ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородський район
про стягнення заборгованості за Кредитним договором №374988-М від 03.09.2021 р. у розмірі 22 978,80 грн.
у межах справи №907/792//22
за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
арбітражний керуючий - Ракущинець Андрій Андрашович - в режимі відеоконференції
Фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Ухвалою суду від 08.02.2023 року було відкрито провадження у справі №907/792/22 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №66 від 15.02.13). Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановленому законодавством порядку. Попереднє засідання суду у справі призначено на 29 березня 2023 р.
ТОВ «Фінфорс» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в розмірі 22 978,80 грн.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2023 № 308/4681/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05.05.2023 від арбітражного керуючого Ракущинець А.А. до суду надійшла заява про передачу справи до Господарського суду Закарпатської області, згідно з якою просить суд передати дану справу для продовження розгляду до справи Господарського суду Закарпатської області № 907/792/22, в межах якої ухвалою від 08.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2023р., справу передано на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
27.09.2023 р. до Господарського суду Закарпатської області надійшла справа №308/4893/23 за позовом ТзОВ «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородський район про стягнення заборгованості за Кредитним договором №374988-М від 03.09.2021 р. у розмірі 22 978,80 грн..
Ухвалою суду від 29.09.2023 р. прийнято справу №907/792/22 (308/4681/23) до свого провадження. Призначено до розгляду справу №907/792/22 (308/4681/23) у засіданні суду на 11.10.2023р.
Ухвалою суду від 11.10.2023 р. розгляд зави відкладено на 08.11.2023 р. на 14:30 год.
Призначене засідання суду 08.11.2023 р. о 14:30 год. не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області, про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області, ОСОБА_2 складено АКТ фіксування сповіщень системою цивільного захисту сигналу “Повітряна тривога!” від 08.11.2023 р. через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу “Повітряна тривога!” (початок 14:26, закінчення 15:06).З огляду на наведене, суд вважає за необхідне відкласти заяву «Акцент-Банк» у Закарпатській області з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою суду від 08.11.2023 р. відкладено розгляд справи на 08.12.2023 р.
Ухвалою суду від 08.12.2023 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2024 р.
Ухвалою суду від 16.01.2024 р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14 лютого 2024 р.
Проте, судове засідання призначене на 14.02.2024 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у щорічній основній відпустці згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/3-к від 12.02.2024 року.
Ухвалою суду від 19.02.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 07.03.2024 р.
Належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання позивач в засідання суду повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідач в засідання суду не з'явився, письмового відзиву з приводу позовних вимог не подав.
Арбітражний керуючий присутній в засіданні суду заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що фінансові компанії сплачуючи кошти фізичних особам зобов'язані ідентифікувати таких, натомість, як стверджує арбітражний керуючий позивачем вказаного зроблено не було.
Разом з тим наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази отримання спірної суми відповідачем.
Зауважує, що укладення кредитного договору можливе за наявності сукупності певних умов, однак жодна з цим умов позикодавцем не виконана.
Звертає увагу на те, що позивач доводить видачу кредиту довідкою з АК «Приватбанк» від 27.10.2022р. Однак, ввівши код платежу, вказаний у довідці на сайті АК «Приватбанк», отримаємо відповідний документ: За вивіз сміття 5,99 грн. Тобто жодного відношення до ОСОБА_1 даний документ не має. За наявних документів, вважаю, що поданий позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 07.03.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
За доводами позивача 03.09.2021 року між ТОВ «Містер Кеш» та фізичною особою ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (далі - Відповідач) за допомогою інформаційної телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір № 374988 - М Кредитний договір був укладений на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Містер Кеш», затверджених його наказом №0508-1 від 05.08.2021 року, які розміщені у вільному доступі на веб-сайті ТОВ «Містер Кеш».
Згідно з п.2.6.1 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 9 000,00 грн., а відповідно до п.2.6.2 договору, строк кредиту з 03.09.2021 по 02.10.2021, включно. Згідно з п. 2.6.4 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.796 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Позивач, стверджує, що ТОВ «Містер Кеш» свої зобов'язання виконало перед позичальником, надавши йому кредит в сумі 9 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника, однак у встановлений термін 02.10.2021 р. відповідач свої зобов'язання перед кредитором не виконав, проте між ними була укладена додаткова угода щодо продовження строку кредитування на тридцять днів зі стандартною процентною ставкою 1,99%, за кожен день користування кредитними коштами. Відповідно до умов договору та додаткової угоди, кредитний договір був автопролонговано, в зв'язку з чим строк користування кредитом було продовжено до 21.11.2021 р., включно і в період автопролонгації, діє підвищена процентна ставка 2,99 %. Таким чином загальна вартість кредиту становить 22 978,80 грн. в зв'язку з чим і виникла прострочена заборгованість в розмірі 9 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13 978,80 грн. нараховані проценти.
08.12.2021 р. між ТОВ «Містер Кеш» та ТОВ «ФІНФОРС» було укладено договір факторингу № 42987483-91, відповідно до положень якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта, а той зобов'язується відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якими настав для третіх осіб боржників. Перелік боржників з грошовими вимогами зазначено у додатку №1 та є невід'ємною частиною договору. Відповідно до вказаного додатку ТОВ «Містер Кеш» відступило ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за кредитним договором 374988 - М від 03.09.2021 року на загальну суму 22 978,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: - картку рахунку 376 за 03.09.2021 - 08.12.2021; - витяг від 03.09.2021 р. з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу LiqPay АТ «ПРИВАТ БАНК», згідно договору №3537 від 08.08.2019 р.; - копію довідки АТ «ПРИВАТ БАНК» від 27.10.2022 №Е.42.0.0.0/4-221027/205; договором № договору №3537 від 08.08.2019 р. про надання послуг в системі LiqPay АТ «ПРИВАТ БАНК».
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За доводами позивача 03.09.2021 року між ТОВ «Містер Кеш» та фізичною особою ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (далі - Відповідач) за допомогою інформаційної телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір № 374988 - М Кредитний договір був укладений на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Містер Кеш», затверджених його наказом №0508-1 від 05.08.2021 року, які розміщені у вільному доступі на веб-сайті ТОВ «Містер Кеш».
Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: - картку рахунку 376 за 03.09.2021 - 08.12.2021; - витяг від 03.09.2021 р. з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу LiqPay АТ «ПРИВАТ БАНК», згідно договору №3537 від 08.08.2019 р.; - копію довідки АТ «ПРИВАТ БАНК» від 27.10.2022 №Е.42.0.0.0/4-221027/205; договором № договору №3537 від 08.08.2019 р. про надання послуг в системі LiqPay АТ «ПРИВАТ БАНК».
Відповідно до частини 1 та 2 статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 статті 96 ГПК України).
Суд звертає увагу, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ (Правова позиція ВС КГС 19.01.2021 №922/788/19, ВС КЦС 19.01.2022 №202/2965/19).
Долучений позивачем паспорт кредиту, кредитний договір №374988- М з додатками та додаткові угоди до кредитного договору не посвідчені в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник Фізична особа ОСОБА_1 підписала вказаний Договір, не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).
В той же час, неналежними суд вважає посилання позивача на приписи Закону України «Про електронну комерцію», позаяк приписами ст. 11 вказаного Закону унормовано порядок укладення електронних договорів, зокрема:
- електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11);
- електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).
Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних доказів укладення між сторонами електронного договору, як-то доказів одержання заявником відповіді Фізичної особи ОСОБА_1 про прийняття пропозиції укласти відповідний договір, доказів підписання останнім в один з визначених ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» способів електронного договору між сторонами, в тому числі через накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Паспорт кредиту, кредитний договір №374988- М з додатками та додаткові угоди до кредитного договору, що містяться в матеріалах справи містять відмітки про підпис одноразовим ідентифікатором.
Разом із тим, доказів належності наведеного номеру телефону Фізичній особі - ОСОБА_1 та вчинення останньою юридично значимих дій, спрямованих на укладення кредитного договору матеріали справи не містять.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).
На підставі п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінців квитанцій і касових чекових книжок.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дата проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Проте, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б свідчили про отримання відповідачем грошових коштів, за спірним договором.
З огляду на викладене, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують позовні вимоги, суд не вбачає підстав для стягнення суми 22 978,80 грн. та як наслідок для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНФОРС”, м. Київ до ОСОБА_1 , смт. Середнє Ужгородський район про стягнення заборгованості за Кредитним договором №374988-М від 03.09.2021 р. у розмірі 22 978,80 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.04.2024
Суддя О.Ф. Ремецькі