вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
20 березня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/879/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Нагібіна І.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), м. Ужгород
до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівської військової адміністрації Закарпатської області), м. Берегове,
до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород
та до Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, код ЄДРПОУ 00034039)
та - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) адреса ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання недійсними розпорядження, наказу та рішення органу місцевого самоврядування, скасування державних реєстрацій та повернення земельних ділянок
За участі:
прокурор - Романюк Діана Володимирівна, службове посвідчення № 069365 від 01 березня 2023 року
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
від відповідача 3 - не з'явився
від третіх осіб позивача - не з'явилися
Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), м. Ужгород до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівської військової адміністрації Закарпатської області), Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Берегівської міської ради Закарпатської області про:
-визнання недійсним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Четфалвівської сільської ради” в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.;
-визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 166-ОТГ від 07.04.2021 “Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність” в частині передачі із державної в комунальну власність Берегівської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.;
-визнання недійсним рішення Берегівської міської ради Закарпатської області № 476 від 28.04.2021 “Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок” в частині прийняття із державної у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.1.11 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.;
-визнання незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га.;
-визнання незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.;
-скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Берегівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га, припинивши право комунальної власності Берегівської міської ради на вказану земельну ділянку.;
-скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Берегівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0007 площею 21 .111 га, припинивши право комунальної власності Берегівської міської ради на вказану земельну ділянку.;
-зобов'язання Берегівську міську раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.;
-зобов'язання Берегівську міську раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.;
Ухвалою суду від 27.09.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 907/879/23 вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, код ЄДРПОУ 00034039). Підготовче засідання у справі № 907/879/23 призначено на 25 жовтня 2023 року.
24.10.2023 року до Господарського суду Закарпатської області через систему “Електронний суд” надійшла заява (за вх.№02.3.1-02/7409/23) представника третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ, Рибака І.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та письмові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 24.10.2023 р. заяву від 24.10.2023 року (за вх.№02.3.1-02/7409/23) представника третьої особи АДПС України, м. Київ, Рибака І.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.
11.10.2023 відповідачем 2 - Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності.
Крім того, 14.10.2023 р. через підсистему “Електронний суд” від відповідача -2 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород надійшла заява про проведення судового засідання без участі його представника.
19.10.2023 р. на поштову адресу суду надійшов лист відповідача 3 - Берегівської міської ради Закарпатської області, в якому вказує про визнання позову та просить розгляд справи провести за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача 3.
23.10.2023 р. прокурором подано відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення на клопотання ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду та заперечення на клопотання ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про застосування строків позовної давності.
Ухвалою суду від 25.10.2023 року відкладено підготовче засідання на 23.11.2023 року.
29.10.2023 року представником третьої особи надіслано суду письмові пояснення.
31.10.2023 року представником третьої особи надіслано суду через систему “Електронний суд” письмове заперечення на клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду
Прокурор в засіданні суду позовні вимоги підтримує, разом з тим, заперечує щодо клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник третьої особи також заперечує щодо даного клопотання.
У судовому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 23.11.2023 року відкладено підготовче засідання на 23.01.2024 року.
22.01.2024 року від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті справи, разом з тим подано заяву про розгляд справи без участі представника.
29.01.2024 року до суду від Закарпатської ОДА надійшла заява про вступ у справу як представника Славич Богдана Степановича, довіреність №06-20/4014/2 від 29.11.23 року.
30.01.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника Закарпатської ОДА.
Ухвалою суду від 21.02.2024 р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 20.03.2024 р.
Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 272 від 20.06.2013 «Про надання дозволу на проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Берегівського району» Головному управлінню Держземагентства у Закарпатській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території Берегівського району Закарпатської області орієнтовною площею 3771 га.
За результатами проведеної інвентаризації земель, складено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області та сформовано, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га. 5.11.2013 проведено державну реєстрацію вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягами із вказаного Реєстру за № НВ-2100318322013 від 15.11.2013, № НВ-2104019572019 від 21.12.2019. Після чого, вищезазначена технічна документація затверджена розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Четфалвівської сільської ради». Надалі, державним реєстратором Берегівського районного управління юстиції 21.01.2016 здійснено реєстрацію права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками із вказаного Реєстру № № 341953457, 341957505 від 08.08.2023. Водночас, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - Держгеокадастр) № 166-ОТГ від 07.04.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» у комунальну власність Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - Берегівська міська рада) передано земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 259,7924 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Бенянської, Четфалвівської, Великобактянської, Варіївської, Яношівсьокї сільських рад та Берегівської міської ради Берегівського району Закарпатської області. Зокрема, згідно з додатком до вказаного наказу (пункти № № 20, 21), із державної власності у комунальну власність Берегівської міської ради передано земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га. На виконання наказу Держгеокадастру № 1бб-ОТГ від 07.04.2021, 12.05.2021 посадовими особами Держгеокадастру та Берегівської міської ради складено та погоджено відповідний акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. За тим, Берегівською міською радою прийнято рішення № 476 від 28.04.2021 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок», якими вирішено прийняти у комунальну власність, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га (відомості про земельні ділянки вказані у пунктах 20,21 додатку до рішення).
За позицією прокурора земельна ділянка з кадастровими номероми 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га, що зареєстрована за Берегівською міською радою, не може належати до земель сільськогосподарського призначення.
Внаслідок чого, за доводами прокурора розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013, наказ Держгеокадастру № 166- ОТГ від 07.04.2021 та рішення Берегівської міської ради № 476 від 28.04.2021 е незаконними та підлягають визнанню недійсними, державні реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державні реєстрації прав комунальної власності Берегівської міської ради на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню, а спірні земельні ділянки поверненню у державну власність.
Щодо, доводів відповідача 2, зазначає, що такі є безпідставним, оскільки обласною прокуратурою долучено до позовної заяви фотокопії з Національної кадастрової карти, що містять актуальні відомості з Державного земельного кадастру. Дані фотокопії відображають місцерозташування спірних земельних ділянок, а саме між лінією державного кордону та лінією інженерних споруд, що підтверджує належність таких до земель оборони.
Вважає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою, пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень, а тому рішення органу державної влади або місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
Щодо доводів відповідача 2, що для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні належні правові підстави, вказує на те, що внаслідок видання головою Берегівської районної державної адміністрації розпорядження № 489 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарсысого призначення державної власності на території Четфалвівської сільської ради», земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 та 2120489200:02:000:0007 віднесено до земель . сільськогосподарського призначення. Саме незаконне визначення цільового призначення земельних ділянок унеможливлює використання таких як земель оборони, у зв'язку з чим, подальше збереження в Державному земельному кадастрі спірних земельних ділянок з вказаним цільовим призначенням е триваючим порушенням, яке підлягає захисту шляхом скасування державних реєстрацій земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.
Клопотання Держгеокадастру про застосування строків позовної давності вважає, безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування зазначеного вказує на те, що на зазначені позовні вимоги не поширюється строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України.
Позивач - Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатська обласна військова адміністрація), заявлені позовні вимоги підтримує з підстав, викладених письмових поясненнях поданих по справі, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0006, 2120480400:06:000:0007 розташовані між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруд, тобто в прикордонній смузі. Враховуючи вищезазначене дані вважає, що земельні ділянки належать до земель оборони, являються державною власністю та не можуть передаватись у комунальну та приватну власність. Передача земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0006, 2120480400:06:000:0007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва суперечить Закону України «Про використання земель оборони», оскільки являються зонами з особливим режимом використання земель та призначені для забезпечення виконання завдань, покладених на Державну прикордонну службу України, визначених статтею 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
За доводами позивача, державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0006, 2120480400:06:000:0007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є незаконною, а також підлягають скасуванню записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності.
Відповідач 1 - Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області (Берегівська військова адміністрації Закарпатської області), м. Берегове, не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач 2 - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород проти задоволення позову заперечує. Вказує на те, що в до матеріалів справи Закарпатською обласною прокуратурою не додано жодних належних та допустимих доказів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га, 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га, відноситься до земель оборони, та право користування ними посвідчено у встановленому законодавством порядку.
Крім того, відповідач 2 зауважує, що скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідних прав на земельну ділянку, не е підставою припинення права власності на земельну ділянку згідно з Земельним кодексом України. Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 07.04.2021 року № 166-ОТГ є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання. Отже, відновлення можливого порушеного права держави е не скасування наказу Головного управління, а визнання недійсним права власності на земельну ділянку.
Разом з тим, за доводами відповідача 2, заявлена в цій справі прокурором вимога про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 07.04.2021 № 1 66-ОТГ в частині передання у комунальну власність земельних ділянок та рішення Берегівської міської ради Закарпатській області № 476 від 28.04.2021 в частині прийняття таких у комунальну власність не е ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити із цих підстав.
Водночас, відповідачем 2 подано клопотання про застосування строків позовної давності.
Відповідач 3 - Берегівська міська рада Закарпатської області, м. Берегове, не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Разом з тим, відповідачем 3 листом від 06.10.2023 р. повідомлено суд про визнання позовних вимог та висловлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 3.
Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, код ЄДРПОУ 00034039) та - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) адреса ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в яких, щодо задоволення позову не заперечують.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 20.03.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 272 від 20.06.2013 «Про надання дозволу на проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Берегівського району» Головному управлінню Держземагентства у Закарпатській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території Берегівського району Закарпатської області орієнтовною площею 3771 га.
За результатами проведеної інвентаризації земель, складено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області та сформовано, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га.
В подальшому, 15.11.2013 проведено державну реєстрацію вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягами із вказаного Реєстру за № НВ-2100318322013 від 15.11.2013, № НВ-2104019572019 від 21.12.2019.
Після чого, вищезазначена технічна документація затверджена розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Четфалвівської сільської ради».
Надалі, державним реєстратором Берегівського районного управління юстиції 21.01.2016 здійснено реєстрацію права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками із вказаного Реєстру № № 341953457, 341957505 від 08.08.2023.
Водночас, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 166-ОТГ від 07.04.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» у комунальну власність Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - Берегівська міська рада) передано земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 259,7924 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Бенянської, Четфалвівської, Великобактянської, Варіївської, Яношівсьокї сільських рад та Берегівської міської ради Берегівського району Закарпатської області.
Зокрема, згідно з додатком до вказаного наказу (пункти № № 20, 21), із державної власності у комунальну власність Берегівської міської ради передано земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га.
На виконання наказу Держгеокадастру № 166-ОТГ від 07.04.2021, 12.05.2021 посадовими особами Держгеокадастру та Берегівської міської ради складено та погоджено відповідний акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.
За тим, Берегівською міською радою прийнято рішення № 476 від 28.04.2021 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок», якими вирішено прийняти у комунальну власність, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га (відомості про земельні ділянки вказані у пунктах 20,21 додатку до рішення).
Надалі, державним реєстратором Берегівської міської ради проведено державну реєстрацію права комунальної власності Берегівської міської ради на вищевказані земельні ділянки.
Згідно з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 343195230 від 17.08.2023 вбачається, що на підставі розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 25.11.2021 № 971 у постійному користуванні Військової частини НОМЕР_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 2120489200:02:000:0008 площею 9,1943 га для розміщення та постійної діяльності державної прикордонної служби України.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 710/71 17-23-вих від 05.07.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 2120489200:02:000:0008 перебуває у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 . На даній земельній ділянці Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено облаштування лінії прикордонних інженерних споруд, зокрема, споруджено загороджувальний паркан, встановлено основні прикордонні знаки, облаштовано контрольно-слідову смугу.
Також, відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7 10/11022-22-вих від 22.12.2022 земельна ділянка за кадастровим номером 2120489200:02:000:0008 площею 9,1943 га передана у постійне користування військовій частині НОМЕР_1 на підставі розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації № 971 від 25.11.2021 для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів. На вказаній земельній ділянці військовою частиною НОМЕР_1 здійснено облаштування лінії прикордонних інженерних споруд, зокрема, споруджено загороджувальні паркани, встановлено прикордонні знаки, спостережні вежі, облаштовано контрольно-слідові смуги, рокадні дороги та інші елементи прикордонної інженерної інфраструктури.
За позицією прокурора земельна ділянка з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0006 площею 14,3292 га та 2120489200:02:000:0007 площею 21,111 га, що зареєстрована за Берегівською міською радою, не можуть належати до земель сільськогосподарського призначення.
Внаслідок чого, за доводами прокурора розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013, наказ Держгеокадастру № 166- ОТГ від 07.04.2021 та рішення Берегівської міської ради № 476 від 28.04.2021 е незаконними та підлягають визнанню недійсними, державні реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державні реєстрації прав комунальної власності Берегівської міської ради на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню, а спірні земельні ділянки поверненню у державну власність.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Листом від 21.06.2023 за № 07.50-101-3004вих-23 окружною прокуратурою повідомлено Закарпатську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства.
У відповідь на зазначений лист облдержадміністрацією повідомлено (лист № 10091/06-16 від 03.07.2023) про відсутність коштів, достатніх для сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, при цьому висловлено позицію щодо відсутності заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації в суді.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Закарпатську обласну державну адміністрацією повідомлено листом від 17.08.2023 про представництво прокурором інтересів держави в суді щодо визнання недійсним розпорядження № 489 від 25.11.2013, наказу Держгеокадастру № 1 66-ОТГ від 07.04.2021 та рішення Берегівської міської ради № 476 від 28.04.2021, скасування державних реєстрацій в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, повернення земельних ділянок.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), м. Ужгород.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.
Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України Про використання земель оборони уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України «Положення про прикордонний режим» прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів.
При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».
Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, то вони належать до земель оборони та можуть перебувати лише в державній власності.
Згідно з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 343195230 від 17.08.2023 вбачається, що на підставі розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 25.11.2021 № 971 у постійному користуванні Військової частини НОМЕР_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 2120489200:02:000:0008 площею 9,1943 га для розміщення та постійної діяльності державної прикордонної служби України.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 710/71 17-23-вих від 05.07.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 2120489200:02:000:0008 перебуває у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 . На даній земельній ділянці Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено облаштування лінії прикордонних інженерних споруд, зокрема, споруджено загороджувальний паркан, встановлено основні прикордонні знаки, облаштовано контрольно-слідову смугу.
Також, відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7 1 0/11022-22-вих від 22.12.2022 земельна ділянка за кадастровим номером 2120489200:02:000:0008 площею 9,1943 га передана у постійне користування військовій частині НОМЕР_1 на підставі розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації № 971 від 25.11.2021 для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів. На вказаній земельній ділянці військовою частиною НОМЕР_1 здійснено облаштування лінії прикордонних інженерних споруд, зокрема, споруджено загороджувальні паркани, встановлено прикордонні знаки, спостережні вежі, облаштовано контрольно-слідові смуги, рокадні дороги та інші елементи прикордонної інженерної інфраструктури.
Судом встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2120489200:02:000:0008 перебуває у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 Державною прикордонною службою України облаштовано лінію прикордонних інженерних споруд.
Разом з тим, з фотокопій з Національної кадастрової карти, що відображає відомості, які містяться в Державному земельному кадастрі, вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007, 2120489200:02:000:0006 розташовані між лінією державного кордону України та земельною ділянкою з кадастровим номером 2120489200:02:000:0008, на якій облаштована лінія прикордонних інженерних споруд.
З огляду на, що суд приходить до висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 120489200:02:000:0007, 2120489200:02:000:0006 розташовані між державним кордоном та лінією прикордонних інженерних споруд, тобто в прикордонній смузі та відносяться до земель оборони і відповідно до статей 77, 84 ЗК України можуть перебувати лише у державній власності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. "в" ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони.
Частиною 2 ст. 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Отже, розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Четфалвівської сільської ради” в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.; наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 166-ОТГ від 07.04.2021 “Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність” в частині передачі із державної в комунальну власність Берегівської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.; рішення Берегівської міської ради Закарпатської області № 476 від 28.04.2021 “Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок” в частині прийняття із державної у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.1.11 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га. спричинили порушення ст. ст. 77, 117 та 122 Земельного кодексу України.
Згідно з ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Четфалвівської сільської ради” в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.; наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 166-ОТГ від 07.04.2021 “Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність” в частині передачі із державної в комунальну власність Берегівської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.; рішення Берегівської міської ради Закарпатської області № 476 від 28.04.2021 “Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок” в частині прийняття із державної у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.1.11 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га. підлягають визнанню недійсними.
Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправного вибуття об'єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
Земельні ділянки із кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.1.11 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га., перебувають в комунальній власності, проте, в силу закону останні не можуть належати до земель сільськогосподарського призначення, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цими земельними ділянками через визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.1.11 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га. та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Берегівської міської ради на вказані земельні ділянки.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь- яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Таким чином, статтею 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
На день розгляду справи земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.1.11 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га. зареєстровані на праві комунальної власності.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача 1 певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), м. Ужгород.
Враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для забезпечення держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), м. Ужгород реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника спірних земельних ділянок, підлягає до задоволення вимога прокурора про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га. та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Берегівської міської ради на вказані земельні ділянки.
В обґрунтування підстав для повернення земельної ділянки суд зазначає, що згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.
Навіть у випадку оформлення права приватної або комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об'єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.
Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №910/13356/17 суд виснував, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га., можуть використовуватись як землі сільськогосподарського призначення та можуть бути передані фізичним чи юридичним особам у користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не можуть перебувати у приватній чи комунальній власності.
З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога прокурора про зобов'язання Берегівську міську раду повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га. державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.
Твердження відповідача 2 про те, що до позовної заяви не додано доказів, на підтвердження, знаходження спірних земельних ділянок у межах прикордонної смуги судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.
Відповідачі у процесі судового розгляду не спростували належними і допустимими доказами доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки, з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га. належить до земель оборони та знаходиться у межах прикордонної смуги.
Щодо інших аргументів відповідача - 2, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).
Щодо аргументів про застосування позовної давності, то згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання її повернути державі є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення всіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірними земельними ділянками законним власником.
Враховуючи правову природу спірних правовідносин, обраний прокурором спосіб захисту прав та наведені вище висновки Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права у справах відповідної категорії, цей позов може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання відповідного порушення інтересів держави та до нього позовна давність не застосовується.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності у даній справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), м. Ужгород до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівської військової адміністрації Закарпатської області), м. Берегове до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород та до Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове про визнання недійсними розпорядження, наказу та рішення органу місцевого самоврядування, скасування державних реєстрацій та повернення земельних ділянок підлягають задоволенню в повному розмірі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.
Також, суд зауважує, що прокурором було сплачено суму судового збору у розмірі 26 452,39 грн. згідно платіжного доручення №988 від 13.09.2023 року, що на 280,71 грн. більше визначеного законом, у зв'язку з чим, така сума сплачена надмірно у збільшеному розмірі та підлягає поверненню з Державного бюджету України за клопотанням прокурора, у відповідності до ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 489 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогоспоцарського призначення державної власності на території Четфалвівської сільської ради» в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.
3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 166-ОТГ від 07.04.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині передачі із державної в комунальну власність Берегівської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.
4. Визнати недійсним рішення Берегівської міської ради Закарпатської області № 476 від 28.04.2021 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок» в частині прийняття із державної у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2120489200:02:000:0007 площею 21.1.11 га, 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.
5. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га.
6. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га.
7. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Берегівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га, припинивши право комунальної власності Берегівської міської ради на вказану земельну ділянку.
8. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Берегівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, припинивши право комунальної власності Берегівської міської ради на вказану земельну ділянку.
9. Зобов'язати Берегівську міську раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0007 площею 21.111 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.
10. Зобов'язати Берегівську міську раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120489200:02:000:0006 площею 14.3292 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.
11. Стягнути з Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (90202, Україна, Закарпатська обл., місто Берегове, вулиця Мукачівська, будинок, 6, код ЄДРПОУ 04053708) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму 8 723,89 грн (вісім тисяч сімсот двадцять три гривні 89 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
12. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 39766716) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму 8 723,89 грн (вісім тисяч сімсот двадцять три гривні 89 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
13. Стягнути з Берегівської міської ради (90202, Закарпатська обл., місто Берегове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 7, код ЄДРПОУ 04053683) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму8 723,89 грн (вісім тисяч сімсот двадцять три гривні 89 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 24.04.2024
Суддя О. Ф. Ремецькі