Постанова від 17.04.2024 по справі 904/4790/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4790/21 (904/5712/18)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/5712/18

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - арбітражний керуючий Савченко В'ячеслав Анатолійович (розпорядник майна)

про визнання недійсним одностороннього правочину,

розглянутої в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого за заявою № 1610/1-18 від 16.10.2018.

Позов мотивований невідповідністю спірного правочину вимогам статті 601 Цивільного кодексу України стосовно дотримання критерію безспірності та зустрічності вимог, оскільки грошове зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо погашення заборгованості за оренду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» в період жовтня-листопада 2017 року приміщень відповідно до 221 договору оренди, за рахунок якого товариство проводить взаємозалік своїх зобов'язань за кредитними договорами № 08/104/К від 17.12.2008, № 08/105/К від 17.12.2008, № 08/106/К від 17.12.2008, № 08/107/К від 17.12.2008, № 08/108/К від 17.12.2008, № 08/109/К від 17.12.2008, № 08/110/К від 17.12.2008, № 08/111/К від 17.12.2008, виконане банком шляхом вчинення односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог заявами № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 і № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 відмовлено у задоволенні позову у справі № 904/4790/21 (904/5712/18).

Рішення місцевого господарського суду, із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, мотивоване тим, що обраний у даному випадку спосіб захисту позивача не є ефективним, оскільки спрямований на усунення правової невизначеності на майбутнє, тобто є превентивним, водночас суд зазначив, що Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» не позбавлене права на захист своїх інтересів у правовій визначеності (припинення його зобов'язань зі сплати орендних платежів) шляхом визнання відсутнім відповідного права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Також місцевий господарський суд зазначив, що права банку в частині виконання позичальником за кредитними договорами захищені внаслідок визнання грошових вимог у справі № 904/4790/21.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5712/18) скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Банк вважає висновок місцевого господарського суду стосовно спрямованості позову у даній справі на усунення правової невизначеності помилковим, оскільки спірний правочин порушує право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за кредитними зобов'язаннями, зарахування за якими є предметом оскаржуваної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Скаржник зазначає, що дійшовши необґрунтованого висновку про неправильно обраний позивачем способу захисту, місцевий господарський суд не надав оцінки доводам позивача стосовно невідповідності оскаржуваного правочину вимогам статті 601 Цивільного кодексу України стосовно безспірності та зустрічної вимог, які є предметом зарахування.

На думку скаржника, заява № 1610/1-18 від 16.10.2018 суперечить вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з внесення платежів за період оренди визначених 221 договорами приміщень, залік яких здійснено Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» з його зобов'язаннями за кредитними договорами перед банком, останнім погашені на підставі односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 (за жовтень 2017 року) і № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017 (за листопад 2017 року). Також скаржник посилається на неузгодженість щодо обсягу площі одного з орендованих приміщень, зарахування орендної плати за яке також увійшло до спірного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, що впливає на розмір заборгованості з орендної плати за таким договором, яка у такому зв'язку є спірною сумою, що унеможливлює здійснення взаємозаліку.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на висновки господарського суду зокрема щодо спірного правочину, здійсненні під час розгляду грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

На підставі вищевикладеного банк вважає недійсним правочин щодо заліку заборгованості зі сплати орендних платежів за період з жовтня по листопад 2017 року на заборгованість орендодавця за кредитними договорами, оформлений заявою № 1610/1-18 від 16.10.2018.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» відзив на апеляційну скаргу не надало.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5712/18).

У судовому засіданні 17.04.2024 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» уклало 17.12.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (відповідач/позичальник) укладено кредитні договори кредитні договори № 08/104/К від 17.12.2008, № 08/105/К від 17.12.2008, № 08/106/К від 17.12.2008, № 08/107/К від 17.12.2008, № 08/108/К від 17.12.2008, № 08/109/К від 17.12.2008, № 08/110/К від 17.12.2008, № 08/111/К від 17.12.2008 (т. 1, а.с. 25-170).

Пунктом А.3 зазначених договорів встановлено, що строк повернення кредиту 14.12.2018. Відповідно до статей 212, 651 Господарського кодексу України банк на власний розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право змінити умови договору, встановити інший строк повернення кредиту. У такому випадку банк надсилає позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту. Пунктом А.8 вказаних договорів кредиту встановлено, що датою сплати процентів є 15-е число кожного поточного місяця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» за 221 договорами від 01.12.2016 передало в оренду Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» визначені такими договорами приміщення (т. 4, а.с. 19-250; т. 5, а.с. 1-50; т. 6, а.с. 1-250; т. 7, а.с. 1-147).

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяви № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 і № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до яких повідомив, що станом на 20.10.2017 товариство має заборгованість перед банком за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 строк виконання якої настав 06.06.2017 у загальному розмірі 750043571,63 грн, а станом на 28.11.2017 у розмірі 698760310,12 грн. Також банк повідомив, що у нього є заборгованість перед товариством за оренду приміщень, визначених 247 договорами оренди, за жовтень 2017 року у загальному розмірі 5429151,77 грн, за листопад 2017 року також у розмірі 5429151,77 грн.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заявив про припинення сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заборгованості за оренду приміщень у жовтні і листопаді 2017 року відповідно до 247 договорів оренди у загальному розмірі 10858303,54 грн, внаслідок зарахування заборгованості товариства зі сплати такої є суми за кредитом (т. 1, а.с. 180-181).

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заявив про припинення сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заборгованості за оренду приміщень у листопаді 2017 року відповідно до 247 договорів оренди у загальному розмірі 5429151,77 грн, внаслідок зарахування заборгованості товариства зі сплати 5429151,77 грн за кредитом (т. 1, а.с. 180-181).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» направило Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» заяву вих.№ 1610/1-18 від 16.10.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.171-177, т.1), відповідно до якої повідомило, що станом на 16.10.2018 банк має перед товариством заборгованість зі сплати орендних платежів за 221 договорами за жовтень-листопад 2017 року у загальному розмірі 6140975,62 грн. Водночас за договорами кредиту № 08/104/К від 17.12.2008, 08/105/К від 17.12.2008, № 08/106/К від 17.12.2008, № 08/107/К від 17.12.2008, № 08/108/К від 17.12.2008, № 08/109/К від 17.12.2008, № 08/110/К від 17.12.2008, № 08/111/К від 17.12.2008 заборгованість товариства перед банком станом на 16.10.2018 складає 6140441,04 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заявило про припинення зобов'язань зі сплати Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за вказаними вісьмома договорами кредиту у розмірі 6140441,04 грн, в рахунок погашення цієї суми за наявною у банка перед товариством заборгованістю зі сплати оренди у жовтні-листопаді 2017 року приміщень за 221 договорами у тому ж розмірі (т. 1, а.с. 171-172).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», оформленого протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з «Приватофис» на «Монтана-естейт», здійснивши відповідні зміни до статуту.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 відкрито провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об'єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Предметом апеляційного оскарження є дослідження правомірності зарахування заборгованості зі сплати орендної плати у рахунок погашення заборгованості орендодавця за укладеними з орендарем договорами кредиту.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частина перша статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України (§ 1 Глави 71) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» підставою позову визначає невідповідність спірного правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт») вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, за яких зобов'язання припиняється зарахуванням, оскільки до його вчинення банк здійснив взаємозалік за зобов'язаннями, які увійшли до спірного правочину.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина перша статті 601 Цивільного кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (аналогічний висновок викладено у пунктах 28, 29 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас у пункті 51 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Строк виконання вимог за зустрічними зобов'язаннями настав, оскільки пункт 2.2 договорів від 01.12.2016 встановлює, що орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» на підставі заяви вих.№1610/1-18 від 16.10.2018 провело взаємозалік заборгованості Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» зі сплати орендних платежів за жовтень-листопад 2017 року по 221 договорам оренди у загальному розмірі 6140975,62 грн, із заборгованістю товариства перед банком у тому ж обсязі за такими договорами кредиту: № 08/104/К від 17.12.2008, 08/105/К від 17.12.2008, № 08/106/К від 17.12.2008, № 08/107/К від 17.12.2008, № 08/108/К від 17.12.2008, № 08/109/К від 17.12.2008, № 08/110/К від 17.12.2008, № 08/111/К від 17.12.2008.

Водночас до вчинення спірного правочину Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяви № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 і № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017, за якими банк здійснив зарахування наявної у нього заборгованості по 247 договорам оренди, яка за жовтень і листопад 2017 року складає по 5429151,77 грн за кожний місяць, в рахунок погашення наявної у товариства перед банком заборгованості за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007, яка станом на 20.10.2017 складає 750043571,63 грн, а станом на 28.11.2017 - 698760310,12 грн.

Апеляційний господарський суд зазначає, що на момент направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяви № 1610/1-18 від 16.10.2018, заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017, № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог були дійсними та такими, що вчинені відповідно до вимог статті 601 Цивільного кодексу України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.06.2022, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/21566/17 між тими ж сторонами, що і у справі № 904/4790/21 (904/5712/18).

На підставі вищевикладеного апеляційний господарський суд доходить висновку, що заборгованість орендаря щодо внесення орендних платежів за період з жовтня по листопад 2017 року по 221 договору оренди, на момент вчинення орендодавцем спірного правочину погашена орендарем зарахуванням зустрічних зобов'язань орендодавця перед банком за договором № 07/30/К від 17.04.2007.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт») за заявою № 1610/1-18 від 16.10.2018, не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки стосується заліку заборгованості з орендної плати, яка відсутня внаслідок її зарахування Банком, він є таким що суперечить Цивільному кодексу України, тому на підставі положень статті 215 цього Кодексу підлягає визнанню недійсним.

Відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову у даній справі із посиланням на правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц і від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, мотивована неефективністю обраного позивачем способу захисту, в контексті висновків Великої Палати Верховного Суду щодо захисту інтересів позивача у правовій визначеності, оскільки правильним та ефективним способом захисту за висновком місцевого господарського суду у даній справі є звернення з позовом про визнання відсутності у відповідача у справі № 904/4790/21 (904/3383/23) права вимоги.

Апеляційний господарський суд зазначає, що правовідносини у даній справі не є подібними до правовідносин у вищевказаних справах, оскільки Велика Палата Верховного Суду надавала правовий висновок щодо виключної правової проблеми стосовно ефективного способу захисту у справах з позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки (справа № 522/1528/15-ц) та позовними вимогами про визнання недійсними торгів (аукціону), тобто за правовідносинами відмінними від правовідносин, які склалися між сторонами у справі № 904/4790/21 (904/5712/18).

Помилково пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаних справах, місцевий господарський суд не надав оцінки доводам позивача про невідповідність спірного правочину положенням статті 601 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим ухвалене рішення не відповідає вимогам законності обґрунтованості і мотивованості, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Спосіб захисту щодо визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог є ефективним та належним способом захисту, що відповідає висновкам Верховного Суду у складі суддів обєднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у пункті 49 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5712/18) задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5712/18) скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою за вих.№ 1610/1-18 від 16.10.2018.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» (узвіз Крутогірний, 14, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 33546549) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 4405,00 грн (чотири тисячі чотириста п'ять гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.04.2024

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя Л. КОВАЛЬ