Справа № 601/542/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/118/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - інші скарги
23 квітня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/118/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження за поданою ним скаргою ,-
Ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 щодо його незаконного затримання.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою зобов'язати слідчого суддю розглянути подану ним скаргу щодо законності його затримання 18.02.2024 року слідчою Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , посилаючись на те, у відповідності до ст.ст. 29, 55 Конституції України кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу з мотивів у ній викладеній, прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Відповідно до вимог ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи, крім того слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Отже, даними нормами кримінального процесуального закону, положеннями Конституції України, а також нормами міжнародного законодавства, передбачено можливість перегляду законності затримання особи та відповідно тримання її під вартою.
Відмовляюючи у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_7 у поданій скарзі також просить визнати незаконним його фактичне затримання 18.02.2024 року слідчою Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , що не підпадає під перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора, визначених ст. 303 КПК України, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Однак, колегія суддів з таким висновком погодитися не може, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 подав скаргу на його незаконне затримання, що вбачається з її змісту, при цьому зіслався на прямі норми Конституції України, які передебачають недопустимість порушення права особи та свободу та особисту недотораність, при цьому скаржник не наводив норм КПК України у своїй скарзі, що є його правом оскільки він не володіє спеціальними знаннями у галузі кримінального процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає що дана подана ним скарга на незаконне затриманння підлягала розгляду слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України.
Тому, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про визнання скарги ОСОБА_7 щодо його незаконного затримання такою що підлягає розгляду у визначеному законом порядку, у зв"язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_7 слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати скаргу ОСОБА_7 щодо його незаконного затримання такою, що підлягає розгляду у визначеному законом порядку.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді