Справа № 461/10628/23 Головуючий у 1 інстанції: Кітов О.В.
Провадження № 22-ц/811/91/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
23 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Старий Львів» на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 03 січня 2024 року, -
в грудні 2023 року Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року справу за позовом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Залізничного районного суду м.Львова за підсудністю.
Ухвалу суду оскаржило Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що поданий позивачем позов виник з договору №499 від 30 липня 2023 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 , власником квартири АДРЕСА_2 у якому є відповідач. Покликається на те, що на момент звернення до суду з позовною заявою позивачу не було відоме місце перебування проживання відповідача за будь-якою іншою адресою. На думку апелянта суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не звернув уваги на те, що статтею 28 ЦПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача, якою останній і скористався. Просить ухвалу скасувати та направити справу до Галицького районного суду м. Львова для продовження її розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 січня 2024 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Старий Львів» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги Львівського комунального підприємства «Старий Львів» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року призначено на 17 год. 00 хв. 23 квітня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 23 квітня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 22 квітня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 23 квітня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та передаючи справу на розгляд Залізничного районного суду м. Львова за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що з відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області від 27.12.2023 року зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 , а відтак відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до роз'яснень частини 3 пункту 2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд повинен перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі N 211/2390/18 від 16 лютого 2021 року зазначено, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Як вбачається з матеріалів справи, Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуги з утримання будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до договору №499 від 30 липня 2023 року про надання послуг з управління будинком, який укладено між співвласниками вказаного будинку та позивачем.
Тобто, Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» звернулось до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пред'явивши позов за місцем знаходження майна відповідача: АДРЕСА_1 , яка територіально віднесена до Галицького району м. Львова, на яку поширюється юрисдикція Галицького районного суду м. Львова.
Аналізуючи позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що спір стосується нерухомого майна, житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме, стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, місцезнаходження якого на території Галицького району міста Львова, а відтак, а відтак позов повинен пред'являтися до суду за правилами виключної підсудності.
Вищенаведених вимог законодавства та обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про те, що вказана цивільна справа підлягає передачі за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова.
Відповідно до положень п.4 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає провадженню у справі, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З наведених мотивів, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п 4 ст.379, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Старий Львів» - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Постанова складена 23.04.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк