Справа № 463/3549/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/307/24 Доповідач: ОСОБА_2
18 квітня 2024 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року відносно ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8
представника Міністерства юстиції України - ОСОБА_9
засудженого ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_10
встановила:
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про визнання та виконання на території України вироку суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаного винним вироком суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року.
На зазначену ухвалу представник Міністерства юстиції України ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року відносно ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою задоволити клопотання Міністерства юстиції України та визнати і виконати на території України вирок суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року, визначити статті КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винним вироком суду Клуж-Напока Румунії від 27.01.2022 та визначити строк покарання, який підлягає відбуванню ОСОБА_7 на території України на підставі вироку суду Клуж-Напока Румунії від 27.01.2022, зазначивши про початок обрахування строку покарання.
Вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання, оскільки, на її думку, якщо б суд дійшов висновку про недостатність наявної в матеріалах клопотання інформації для його задоволення ( у тому числі для вжиття заходів щодо повідомлення засудженому інформації за ст.23 Європейської конвенції 1970 року) та необхідність отримання додаткової інформації від Мін'юсту Румунії, то відповідно до ч.5 ст.603 КПК України та п.п.31,32 Розділу ІХ Інструкції, у разі необхідності проведення додаткової перевірки суд міг би постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів. Суд України для отримання додаткових матеріалів може безпосередньо запитувати необхідні документи та інформацію в компетентних органів України або через Мін'юст України у компетентного органу іноземної держави.
Стверджує, що до Мін'юсту України в порядку відповідно до ч.5 ст.603 КПК України та п.п.31,32 Розділу ІХ Інструкції, будь-які копії ухвал про відкладення судового розгляду та/або запити суду про отримання від центрального органу Румунії будь-яких додаткових відомостей чи документів, необхідних для реалізації заходів за ст.23 Європейської конвенції 1970 року не надходили.
Звертає увагу, що адвокат ОСОБА_10 08.06.2023 був особисто поінформований про зміст вироку, як це передбачено ст.23 Європейської конвенції 1970 року.
При апеляційному розгляді справи представник Міністерства юстиції України підтримала подану апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, та просила таку задоволити.
Прокурор частково підтримав апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати та призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд.
ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 заперечили апеляційні вимоги як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала щодо ОСОБА_7 у повній мірі відповідає наведеній нормі закону.
З матеріалів провадження слідує, що представник Міністерства юстиції України звернулася до місцевого суду з клопотанням про визнання та виконання на території України вироку суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року повністю або частково, а також визначення покарання, яке підлягає виконанню в Україні на підставі положень Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним вироком суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року.
Встановивши обставини необхідні для розгляду даного клопотання, врахувавши ст.ст.21,23 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків, ст.ст.602, 564 КПК України, місцевим судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання Міністерства юстиції України про визнання та виконання на території України вироку суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаного винним вироком суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року.
З таким рішенням місцевого суду погоджується і апеляційний суд.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_11 засуджено вироком Суду Клуж-Напока від 27.01.2022, який набрав законної сили 28.06.2022, до покарання у вигляді 1 року 8 місяців позбавлення волі. ОСОБА_11 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 228, пунктом «d» частини першої статті 229 КК Румунії, (крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в автомобіль).
З тексту вироку, а також листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2022 року № 91-37545/0/15-22-вих вбачається, що ОСОБА_12 був відсутній у Румунії під час розгляду судом зазначеного кримінального провадження, оскільки ще 06.03.2020 року в?їхав на територію України, інша інформація про в?їзд/виїзд відсутня. Тобто з матеріалів клопотання однозначно вбачається, що вирок № 114/2022 суду м. Клуж-Напока (Румунія) від 27.01.2022 року відносно ОСОБА_7 був ухвалений у його відсутність (in absentia).
Відповідно до п.7 ст. 602 КПК України не підлягають виконанню в Україні вироки судів іноземних держав, ухвалені заочно (in absentia), тобто без участі особи під час кримінального провадження - крім випадків, коли засудженій особі було вручено копію вироку і надано можливість його оскаржити. У задоволенні запиту про виконання вироку суду іноземної держави може бути відмовлено, якщо таке виконання суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 564 КПК України за запитом компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу документи та рішення, долучені до такого запиту, вручаються особі, визначеній у запиті, в порядку, встановленому цією статтею.
Слідчий, прокурор або суд для виконання запиту компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу викликає особу для вручення документів. Якщо особа не з'явилася без поважних причин, до неї може бути застосовано привід у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Орган досудового розслідування, слідчий, прокурор або суд складає протокол про вручення особі документів із зазначенням місця та дати їх вручення. Протокол підписується особою, якій вручено документи, з викладом її заяв або зауважень при отриманні документів. У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, складається також окреме підтвердження, що підписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здійснила їх вручення.
У разі відмови особи отримати документи, що підлягають врученню, про це зазначається у протоколі. При цьому документи, що підлягають врученню, вважаються врученими, про що зазначається у протоколі.
Якщо документи, що підлягають врученню, не містять перекладу українською мовою і складені мовою, яка є незрозумілою особі, зазначеній у запиті, така особа має право відмовитися отримати документи. У такому разі документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.
Протокол про вручення документів передається разом з іншими документами, доданими до запиту, компетентному органу іноземної держави у порядку, передбаченому статтею 558 цього Кодексу.
З клопотання Міністерства юстиції України вбачається, що факт вручення ОСОБА_7 копії вироку Суду Клуж-Напока від 27.01.2022, який був ухвалений заочно (in absentia), без ОСОБА_7 , підтверджується листом Суду Клуж-Напока, в якому зазначено, що копія вироку Суду Клуж-Напока від 27.01.2022, рекомендованим листом вручена ОСОБА_7 25.03.2022, що підтверджується копією зворотного поштового повідомлення.
Судом першої інстанції з оглянутих у судовому засіданні матеріалів про виконання доручення місцевого суду м.Клуж-Напока (Румунія) про вручення судових документів та виклику у судове засідання ( провадження № 1-м/463/1/21 встановлено, що Личаківським районним судом м. Львова 01 березня 2021 року в судовому засіданні ОСОБА_7 було вручено обвинувальний акт та виклик у судове засідання.
При цьому, клопотання місцевого суду м.Клуж-Напока (Румунія) про вручення копії вироку суду м. Клуж-Напока (Румунія) від 27.01.2022 року до суду не надходило і в порядку ст.564 КПК України йому не вручався такий вирок та його переклад, не складався протокол про вручення.
Таким чином, судом правильно встановлено, що Міністерством юстиції України не долучено до клопотання докази вручення перекладу на рідну мову копії вироку суду м. Клуж-Напока (Румунія) від 27.01.2022 року в порядку ст. 564 КПК України та не було роз?яснено змісту вироку, можливості та порядку його оскарження у встановленому законом порядку.
На переконання, колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що копія зворотного поштового повідомлення, на яку покликається Мінюст, як на доказ вручення копії вироку суду ОСОБА_7 не підтверджує ні вмісту поштового відправлення,( в тому числі, що засудженому вручено копію перекладу вироку суду на зрозумілій йому мові) ні тієї обставини, кому саме було вручено це поштове відправлення, оскільки воно має лише прізвище особи і не вважається доказом вручення копії вироку суду з врахуванням положень ст. 564 КПК України.
Щодо покликання представника Мінюсту в апеляційній скарзі на те, що Личаківський районний суд м. Львова не звертався до Мінюсту в порядку ч.5 ст.603 КПК України щодо отримання додаткових відомостей чи документів, які б підтверджували підставність заявленого клопотання, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до ч.5 ст.603 КПК України у разі необхідності проведення додаткової перевірки суд може постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.
Разом з тим, слід зазначити, що таке повноваження є правом суду, а не обов'язком і суд не зобов'язаний замість заявника клопотати збирати необхідні документи та відомості.
Більше того, при вирішенні питання про визнання та виконання вироку іноземної держави не припиняють свою дію галузеві принципи кримінального судочинства, такі як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Окрім того, як слідує із звукозапису судового засідання від 25.10.2023, судом першої інстанції було оголошено перерву якраз для надання Мінюстом додаткових пояснень. 18.12.2023 в Личаківський районний суд надійшли додаткові пояснення, в яких представник Мінюсту інформує, що факт вручення ОСОБА_7 копії вироку Суду Клуж-Напока від 27.01.2022, підтверджується листом Суду Клуж-Напока, в якому зазначено, що копія вироку Суду Клуж-Напока від 27.01.2022, рекомендованим листом вручено ОСОБА_7 25.03.2022, що підтверджується копією зворотного поштового повідомлення.
Щодо доводів апелянта, що захисник ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_10 ознайомився із вироком м. Клуж-Напока (Румунія) від 27.01.2022, то слід зазначити, що таке ознайомлення мало місце 08.06.2023 вже при розгляді клопотання про визнання та виконання вказаного вироку, а не в порядку визначеному Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків та ст. 564 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд, вирішуючи клопотання МЮУ, правильно встановив, що вирок суду Клуж-Напока Румунії від 27 січня 2022 року ухвалено заочно (in absentia), тобто без участі особи під час кримінального провадження, і ОСОБА_7 не було вручено копію вироку з перкладом на рідну мову за правилами передбаченими положеннями ст. 564 КПК України, не роз'яснено його зміст і порядок оскарження та не надано можливість його оскаржити, а відтак такий не підлягає до виконання на території України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що подана у справі апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
За наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: