Справа № 442/6801/23 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.
Провадження № 22-ц/811/3673/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
23 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року,-
у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01 червня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2018 року. У шлюбі у них народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що дитина проживає з нею та перебуває на повному її утриманні, а відповідач не надає коштів на утримання дитини у достатньому розмірі, необхідному для її фізичного, розумового, духовного розвитку, зокрема, належного харчування, лікування, розвитку інтелектуальних здібностей та відпочинку. Зазначає, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Вказує, що відповідач є працездатним, на обліку у центрі зайнятості населення як безробітний не перебуває, протягом шести років працює за кордоном, а його заробітна плата становить 1500-2000 євро, однак усі зароблені кошти витрачає виключно на свої потреби, жодним чином не беручи участь у вихованні дочки. Вважає, що закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, оскільки відповідні розміри прожиткового мінімуму є не базою для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при визначенні розміру аліментів, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. Звертає увагу, що відповідач не має інших дітей на утриманні, з нього не проводяться стягнення за виконавчими документами, він працевлаштований та отримує високий дохід, а відтак має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини. Наголошує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, про добровільну сплату аліментів на утримання дитини на дитину з ним домовитися не вдалося. З наведених підстав просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 12000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовлено.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1073,60 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що заочне рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що визначений судом розмір аліментів в сумі 2500 грн. щомісячно не буде достатнім для забезпечення належних умов неповнолітній дитині, враховуючи необхідність в купівлі продуктів харчування, ліків, одягу, іграшок, а також оплати на комунальні платежів та витрат на додаткові заняття, гуртки, розвиток дитини. Зазначає, що законодавче закріплення обов'язку того з батьків, хто не проживає разом з дитиною, брати участь у матеріальному забезпеченні дитини у спосіб сплати аліментів, спрямоване на захист інтересів дитини, забезпечення одержання коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження по можливості того рівня життя, який дитина мала тоді, коли батьки проживали разом. Вказує, що відповідач не надав суду своїх заперечень щодо того розміру аліментів, який вона просила, а також не надав відомостей щодо його майнового стану, стану здоров'я, а також інших відомостей, що перешкоджали б йому сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 12000 грн. щомісячно. Наголошує, що судовий процес передбачає змагальність сторін, а відсутність заперечень відповідача щодо розміру аліментів не наділяють суд права на власний розсуд присуджувати мінімальний розмір аліментів на утримання дитини. Вважає, що відповідач має високий щомісячний дохід в розмірі 1500-2000 євро, оскільки працює закордоном, однак витрачає гроші виключно на свої потреби, не забезпечуючи при цьому дитини. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року призначено на 16 год. 00 хв. 15 квітня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 23 квітня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 15 квітня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 23 квітня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право дитини на утримання кореспондується з обов'язком батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, однак, позивач не надала доказів отримання відповідачем доходів та матеріального становища сторін, відтак стягнення з відповідача аліментів на дитину в розмірі 2500 грн. щомісячно, зважаючи на рівність прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини та встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» передбачено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років встановлюється в розмірі 2833 грн.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2018 року.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність домовленості між сторонами щодо способу виконання ОСОБА_2 свого обов'язку по утриманню дитини, яка не досягла віку вісімнадцяти років, зокрема, щодо розміру аліментів, а звернення ОСОБА_1 з вимогами про стягнення таких в судовому порядку свідчить про відсутність такої домовленості між ними.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення коштів на утримання дитини в розмірі 12000 грн. щомісячно, позивач посилалася на те, що відповідач працює за кордоном та отримує дохід в розмірі 1500-2000 євро, який є достатніми для сплати аліментів у зазначеному нею розмірі.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 ,, суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вищезазначені обставини, а позивач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, таких доказів не надала, такі її твердження є голослівними.
Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дитини, її потреби, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, беручи до уваги те, що відповідач є особою молодого віку, за станом здоров'я працездатний, не позбавлений можливості працевлаштуватися на високооплачувану роботу, щоб мати матеріальну можливість утримувати доньку, матеріалами справи не встановлено, що батько дитини має на утриманні інших осіб чи сплачує аліменти, а тому колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, які суд визначив в розмірі 2500.00 грн., та враховуючи потреби дитини, вважає такий розмір аліментів недостатнім, а тому приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3500 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення належного матеріального утримання дитини, відповідати її матеріальним потребам.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року в частині визначення розміру аліментів - змінити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн., що підлягає індексації, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 23.04.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк