Справа № 686/10277/24
Провадження № 1-кс/686/3304/24
23 квітня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. У скарзі йдеться про те, що 02.02.2024 р. ОСОБА_4 звернулась до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області з повідомленням про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, по факту опечатування невідомою особою (датованими 26.10.2023 р. печатками ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 ) приміщення належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , однак, всупереч ст.214 КПК України, відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за вказаним повідомленням ОСОБА_4 внесені не були. Тому, у скарзі ОСОБА_3 просить зобов'язати службових осіб Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.02.2024 р.
ОСОБА_3 , який клопотав про розгляд скарги у його відсутність, та представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явились.
Згідно зі ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на вказане, враховуючи принцип диспозитивності, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали скарги та надані матеріали перевірки, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Положеннями частини 1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Із наданих матеріалів перевірки №717-24 вбачається, що, дійсно, 02.02.2024 р. ОСОБА_4 (інтереси якої представляє ОСОБА_3 ) зверталась до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із усною заявою, яка була зафіксована у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.02.2024 р. та зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал НП України» ХРУП за №1959 від 02.02.2024 р., зокрема, у вказаній заяві ОСОБА_4 повідомляла про те, що «просить перевірити законність опечатання належного їй на праві власності приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , печатками із надписами: «ФОП ОСОБА_5 », «ФОП ОСОБА_6 », датованими 26.01.2023 року. На підтвердження надала фото на 3 арк. та витяг про реєстрацію права власності на квартиру. Просила провести перевірку вказаних обставин, відібрати пояснення в причетних осіб та повідомити ОСОБА_4 про результати розгляду.».
В зазначених матеріалах перевірки наявні також пояснення ОСОБА_4 від 02.02.2024 р., згідно з якими, ОСОБА_4 пояснила, що «невідома особа опечатала її приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що унеможливлює вхід до приміщення. Також, за зовнішніми ознаками, цілісність замків не пошкоджено.»
Відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за вказаною, поданою ОСОБА_4 , заявою від 02.02.2024 р., внесені не були, про що останній було повідомлено листом №1120/121/119/04-2024 від 21.02.2024 р.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч.2 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч.4 ст.214 КПК України).
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4, 5 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Аналіз змісту положень ст.214 КПК України свідчить, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Приписи ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
На думку слідчого судді, у заяві ОСОБА_4 від 02.02.2024 р. викладені факти, які за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, зокрема й того, яке передбачене ч.1 ст.191 КК України, оскільки ця заява не містить об'єктивних даних, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, так, зі змісту поданої заяви не вбачається, що у випадку, про який повідомила ОСОБА_4 , мало місце саме умисне привласнення чи розтрата чужого майна особою, якій це майно було ввірене чи перебувало в її віданні, зокрема, й не зазначала ОСОБА_4 у своїй заяві про те, коли і де було вчинено, а також, в чому саме виразилось привласнення чи розтрата чужого майна), не наведено в заяві, й конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій осіб за відповідними статтями Кримінального кодексу України. Аргументи ОСОБА_4 , висловлені нею у поданій заяві, а також аргументи її представника ОСОБА_3 про можливе вчинення кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, фактично ґрунтуються на їх власній оцінці та припущеннях, і зводяться до незадоволення і суб'єктивної незгоди ОСОБА_4 із фактом опечатування її квартири, зокрема, в даному випадку, із фактом нанесення паперових бирок зі скетчем на вхідні двері, у яких не було пошкоджено цілісність замків, що, на думку заявниці, унеможливлює доступ до її приміщення. Однак, саме твердження ОСОБА_4 , викладене 02.02.2024 р. в означеному протоколі прийняття заяви і її поясненнях, а також у скарзі її представника ОСОБА_3 про факт опечатування зазначеної квартири, не вказують на те, що заявниця, за наявності правових підстав, позбавлена можливості через паперові бирки увійти до належного їй приміщення та користуватись ним, а також на те, що в зазначеному заявницею та її представником випадку мало місце саме суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке була б передбачена Кримінальним кодексом України. До того ж, висловлені ОСОБА_3 у скарзі аргументи про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, про існування якого начебто повідомляла ОСОБА_4 (яка в дійсності у своїй заяві не повідомляла про факт привласнення чи розтрати чужого майна особою, якій це майно було ввірене чи перебувало у її правомірному володінні), недостатні для того, щоб розпочати досудове розслідування, адже, досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які реально свідчать саме про вчинення кримінального правопорушення.
У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).
З огляду на викладене, представник органу досудового розслідування обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР.
Слідчий суддя не вбачає підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_4 до ЄРДР. Ініціювання кримінального переслідування щодо осіб, за встановлених обставин, є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу та не відповідає приписам кримінального процесуального закону та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Враховуючи викладене, а також те, що уповноваженими особами Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, у даному випадку, не була допущена бездіяльність, яка б виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, про яку йдеться у поданій в інтересах ОСОБА_4 представником ОСОБА_3 скарзі, тому, у задоволенні цієї скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 110, 214, 303- 307, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя