вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2024 р. Справа№ 927/1096/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача: Синяк Д.О. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 (повний текст рішення підписаний 10.10.2023)
у справі № 927/1096/23 (суддя Демидова М.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл"
про cтягнення 3 702 831,85 грн,
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до Господарського Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" про стягнення заборгованості у сумі 2 787 337,90 грн, 798 425,76 грн інфляційного збільшення, 117 068,19 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 480/2/2118 від 01.06.2021, в частині повної оплати товару у встановлений вищевказаним договором строк.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" заборгованість у сумі 2 787 337,90 грн, інфляційні нарахування у сумі 798 425,76 грн, 3% річних у сумі 117 068,19 грн та 55 542,50 грн судового збору.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1096/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання відповідача, відсутність належно оформлених рахунків позивачем, не надає йому права посилатися на настання беззаперечних обставин для пред'явлення позовних вимог до відповідача по оплаті за товар.
Крім цього, за твердженням відповідача, місцевим господарським судом не було враховано настання для відповідача форс-мажорних обставин через введений на території України воєнний стан та перебуванням відповідача у скрутному матеріальному становищі.
Також, відповідач зауважує на тому, що позивачем невірно було нараховано розмір інфляційних втрат, зокрема не враховано індекс інфляції за липень 2023.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що рахунки були ним направлені відповідачу 10.04.2023, копії цих рахунків та доказів їх направлення додані до позову.
При цьому, позивач наголошує на тому, що обов'язок відповідача стосовно оплати вартості поставленого йому товару виникає в силу чинного законодавства (ст.ст. 655, 692, 712, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.
Окрім вищевикладеного, позивач вказує на те, що термін здійснення оплати за товар настав для відповідача, ще до збройної агресії рф проти України, тому відповідач мав достатньо часу для виконання ним умов договору.
Разом з цим, на думку позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати вартості товару, через форс-мажорні обставини, які виникли у зв'язку зі збройною агресією рф проти України, не може автоматично означити звільнення відповідача від його договірних зобов'язань перед позивачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 927/1096/23 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024, справу № 927/1096/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1096/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 927/1096/23; вирішено проводити судове засідання, яке призначене на 21.02.2024 в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 розгляд справи № 927/1096/23 відкладено на 17.04.2024.
В судове засідання, яке відбулося 17.04.2024, з'явився представник позивача, в режимі відеоконференції, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був сповіщений належним чином.
При цьому, судова колегія зауважує на тому, що будь-яких письмових клопотань до початку судового засідання від відповідача не надходило.
Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач подаючи апеляційну скаргу по справі не був позбавлений об'єктивної можливості цікавитися її розглядом та дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Таким чином, судом апеляційної інстанції були вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а отримання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2024 залежало виключно від волевиявлення та дій самого відповідача.
Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.06.2021 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" (покупцем, відповідачем) укладено договір поставки нафтопродуктів № 480/2/2118 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.
Поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов'язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики з його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів. Строк поставки товару: червень - грудень 2021 (п.п. 3.2 - 3.3 договору).
Згідно з п. 4.1 договору ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами в відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний в листі-вимозі постачальника про оплату, а в випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання - передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної в відповідному додатку до договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку.\
За змістом п. 6.3 договору сторона, яка не виконала зобов'язання за договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом настання та/або припинення дії обставин форс-мажору є документ, виданий регіональною Торгово-промисловою палатою (її відділенням) або уповноваженим державним органом.
Строк дії договору з моменту підписання сторонами до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Будь-яка зі сторін має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, повідомивши про це іншу сторону не менше, ніж за 14 календарних днів до передбачуваної дати розірвання (п.п. 7.1, 7.2 договору).
На виконання умов договору сторонами підписано:
- специфікацію на поставку товару 01.06.2021 (додаток № 1/06 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 2 277 711,58 грн (з ПДВ);
- специфікацію на поставку товару 01.07.2021 (додаток № 1/07 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 13 341 499,25 грн (з ПДВ);
- специфікацію на поставку товару 01.09.2021 (додаток № 1/09 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 3 145 724,15 грн (з ПДВ);
- специфікацію на поставку товару 01.12.2021 (додаток № 1/12 до договору), якою погоджені найменування, кількість та ціну товару, що постачається, загальною вартістю 1 865 446,66 грн (з ПДВ).
За актами приймання-передачі нафтопродуктів: №1/06 від 30.06.2021 на суму 2 277 711,58 грн; № 1/07 від 31.07.2021 на суму 13 341 499,25 грн; № 1/09 від 30.09.2021 на суму 3 145 724,15 грн; № 1/12 від 31.12.2021 на суму 1 865 446,66 грн позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну вартість 20 630 381,64 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень та заперечень і відповідачем у справі не спростовані.
На оплату поставленого товару, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № 90774352 від 30.06.2021 на суму 1 997 697,88 грн, № 90774354 від 30.06.2021 на суму 280 013,70 грн, № 90790007 від 31.07.2021 на суму 9 871 345,80 грн, № 90790009 від 31.07.2021 на суму 1 134 019,68 грн, № 90790011 від 31.07.2021 на суму 1 946 274,24 грн, № 90790013 від 31.07.2021 на суму 389 859,53 грн, № 90821069 від 30.09.2021 на суму 879 619,92 грн, № 90821074 від 30.09.2021 на суму 2 266 104,23 грн, № 90854715 від 31.12.2021 на суму 1 865 446,66 грн. Вказані рахунки-фактури були складені бухгалтером позивача - Смірнова О.М., та засвідчені печаткою позивача, і направлені за адресою відповідача у 2021 році.
За доводами позивача, відповідач, враховуючи умови п. 4.2 договору, за отриманий товар мав розрахуватися протягом 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актами приймання-передачі нафтопродуктів.
Проте відповідачем частково сплачено вартість отриманого товару на загальну суму 1 7843 043,74 грн, що підтверджено платіжними інструкціями: № 0406 від 05.08.2021 на суму 917 711,58 грн, № 342 від 22.07.2021 на суму 1 360 000,00 грн, № 597 від 26.08.2021 на суму 9 630 000,00 грн, № 629 від 02.09.2021 на суму 2 250 000,00 грн, № 979 від 12.10.2021 на суму 130 000,00 грн, № 1727 від 21.12.2021 на суму 302 436,00 грн, № 2250 від 17.02.2022 на суму 2 267 041,61 грн, № 2376 від 23.02.2022 на суму 985 854,55 грн.
З урахуванням викладеного, залишок заборгованість відповідач склав 2 787 337,90 грн на підставі якого позивачем було нараховано відповідачу 3% річних (за період з 02.03.2022 - 27.07.2023 на суму 117 068,19 грн), а також інфляційні нарахування (за період з березня 2022 - червень 2023) на суму 798 425,76 грн, що і стало причиною виникнення даного спору.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл " на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" заборгованості у сумі 2 787 337,90 грн, інфляційних нарахувань у сумі 798 425,76 грн, 3% річних у сумі 117 068,19 грн та 55 542,50 грн судового збору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору поставки нафтопродуктів № 480/2/2118 від 01.06.2021, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 20 630 381,64 грн, що підтверджено актами приймання-передачі нафтопродуктів: № 1/06 від 30.06.2021 на суму 2 277 711,58 грн, № 1/07 від 31.07.2021 на суму 13 341 499,25 грн, № 1/09 від 30.09.2021 на суму 3 145 724,15 грн, № 1/12 від 31.12.2021 на суму 1 865 446,66 грн. Вищезгадані акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Як було вищезазначено, у п. 4.2 договору сторони передбачили, що оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний в листі-вимозі постачальника про оплату, а в випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання - передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної в відповідному додатку до договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку.
Враховуючи умови п. 4.2 договору, отриманий товар відповідач мав сплатити протягом 60 календарних днів від дати передачі товару згідно з актами приймання-передачі нафтопродуктів №№: 1/06 від 30.06.2021 на суму 2 277 711,58 грн - до 30.06.2021; 1/07 від 31.07.2021 на суму 13 341 499,25 грн - до 30.09.2021; 1/09 від 30.09.2021 на суму 3 145 724,15 грн - до 30.11.2021; 1/12 від 31.12.2021 на суму 1 865 446,66 грн - до 02.03.2022.
Матеріали справи підтверджують факт часткової оплати отриманого відповідачем товару на загальну суму 17 843 043,74 грн. Залишок суми заборгованості склав 2 787 337,90 грн.
Доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин (введення в країні воєнного стану з 24.02.2022), як підстави для звільнення його від відповідальності, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.
Як встановлено вище, обов'язок відповідача розрахуватися за отриманий товар настав ще з 2021 року, тобто до вказаних ним обставин.
При цьому, судова колегія зазначає, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (така правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21).
Належним доказом дії форс-мажорних обставин для відповідача мав би бути сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи іншим уповноваженим органом, однак матеріали справи сертифікату про форс-мажорні обставини не містять. Доказів звернення до торгово-промислової палати для отримання сертифікату не надано. Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Таким чином, відповідачем всупереч встановленому законом порядку не підтверджено настання у останнього форс-мажорних обставин та неможливістю виконання договірних зобов'язань.
Твердження відповідача стосовно неналежного оформлення позивачем рахунків-фактури, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним бухгалтерським документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Наведене відповідає правовому висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
При цьому, судова колегія вважає обгрунтованими доводи відповідача, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що обов'язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (ст.ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару.
Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, водночас відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в справах: № 923/712/17 від 22.05.2018, № 925/2028/15 від 21.01.2019, № 918/537/18 від 02.07.2019.
Враховуючи факт отримання відповідачем товару за договором на підставі актів приймання-передачі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягненні з відповідача заборгованості у розмірі 2 787 337,90 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості (за період з 02.03.2022 - 27.07.2023) на суму 117 068,19 грн, а також інфляційні нарахування за період з березня 2022 - червень 2023 на суму 798 425,76 грн.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань за заявлений позивачем період, суд першої інстації правомірно встановив, що розрахунок є вірним та обгрунтованим, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 117 068,19 грн та інфляційні нарахування за період (з березня 2022 по червень 2023 на суму 798 425,76 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на те, що позивачем невірно визначено суму інфляційних нарахувань та не враховано індекс інфляції за липень 2023 року, судовою колегією до уваги не береться, оскільки позивачем заявлено період нарахування інфляційних саме по червня 2023, а не по липня 2023, як зазначає відповідач у апеляційній скарзі.
Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо задоволення позовних вимог.
Отже, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Інші доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
В свою чергу, наведені твердження позивачем у відзиві на апеляційну скаргу є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.з
Судові витрати
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1096/23 - без змін.
Матеріали справи № 927/1096/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.04.2024.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська