вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/7934/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.
представників сторін:
від позивача:Савко Р.Я.
від відповідача: Онищенко О.А.
треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
1. :не з'явився
2. :не з'явився
3. :не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 (оприлюднено 25.09.2023)
у справі № 910/7934/23 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
2. Кабінет Міністрів України,
3. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 4 484 153,89 грн
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 4 484 153,89 грн., з яких: 4 153 557,95 грн. - основний борг, 71 940,19 грн. - 3 % річних, 258 655,75 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що 28.11.2019 між ним та відповідачем було укладено договір № 1056/01, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" зобов'язалося продавати, а Державне підприємство "Гарантований покупець" - купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату. Проте всупереч умовам цього правочину відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, оплату електричної енергії за жовтень 2021 року та за період з лютого по серпень 2022 року вчасно та у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом на 14.05.2023 року за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат. Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" звернулося до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
02.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" від 01.06.2023 року, в якому відповідач просив суд, у разі задоволення пред'явлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" позовних вимог, зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат до 1 %, що, на думку відповідача, відповідає цивільно-правовим принципам рівності та балансу інтересів сторін.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2023 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" 3 931 212,83 грн основного боргу, 71 940,19 грн 3 % річних, 258 655,75 інфляційних втрат, а також 63 927,13 грн витрат по сплаті судового збору.
Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 222 345,12 грн закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо оплати за електроенергію виконує з простроченням строку, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням часткового погашення суми боргу.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат до 1 % з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд зазначив, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час, як у даній справі відсотки річні нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, тому порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних (а також інфляційних втрат) судом не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих Товариством до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі, розмір яких не є значним та відповідає принципам розумності і справедливості.
Разом із тим, суд зазначив, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені обставини спростовують заперечення Гарантованого покупця проти позову, які зводяться до відсутності його вини у простроченні виконання грошових зобов'язань за договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також апелянт вказує, що договірні зобов'язання сторін за період 2022 року виникли в умовах дії воєнного стану, а тому здійснюються відповідачем з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Разом з цим, апелянт вважає, що позивачем не доведено порушення ДП «Гарантований покупець» встановленого вказаними нормативно-правовими актами порядку розрахунків. Крім того, відповідач посилався на відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії на адресу ДП «Гарантований покупець».
Апелянт звертає увагу, що суд не перевірив та дійшов передчасних висновків щодо необґрунтованого стягнення з відповідача надмірно нарарахованих 3 % річних, а саме, до періоду прострочення зобов'язань відповідача і відповідно до періоду нарахування 3% річних, позивач включив останній день належного строку розрахунку за відпущену електричну енергію, унормованого п.3.3 договору та п. 10.4 Порядку, чим безпідставно збільшив як період прострочення так і суму відповідних нарахувань. Також апелянт вважає невірним розрахунок інфляційних нарахувань, внаслідок чого безпідставно стягнуто з відповідача завищений розмір інфляційних втрат, а саме, у всіх рядках розрахунку позивач застосував сукупний індекс інфляції заокруглений не до десятих а до мільйонних.
Скаржник зауважує, що суд першої інстанції повинен був застосувати положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України щодо розміру 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи специфіку спірних правовідносин, фінансовий стан Гарантованого покупця, характер його діяльності, яка не пов'язана із отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов'язків та дій позивача, що спрямовані на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню до 1 гривні. В обґрунтування зменшення нарахованих 3 % річних посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу позивача
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 20.11.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач вважає, що накази Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15 червня 2022 року «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом» жодним чином не обмежують право позивача на отримання оплати повної вартості проданої електричної енергії відповідно до укладеного сторонами у справі договору, а також не змінюють терміни виконання грошових зобов'язань за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.
Крім цього, прозивач вказує, що судом першої інстанції у рішенні з дотриманням норм матеріального та процесуального права правильно встановлено, що форс-мажорні обставини відсутні у даному конкретному випадку за договором. Апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Більше того, форс-мажорні обставини не звільняють відповідача від встановленого законом обов'язку сплатити позивачу інфляційні втрати та 3 % річних внаслідок порушення термінів виконання грошового зобов'язання.
Також позивач зазначив, що інфляційні втрати та 3 % річні, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, а тому відповідні суми не можуть бути зменшені судом як штрафні санкції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №910/7934/23 між суддями від 11.10.2023 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7934/23.
19.10.2023 на адресу Півнінчного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № №910/7934/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7934/23 залишено без руху. Запропоновано Державному підприємству "Гарантований покупець" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 95 890,70 грн.
06.11.2023 Державним підприємством "Гарантований покупець" подана заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжна інструкція № 1017 від 31.10.2023 з доказами сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в межах справи № 910/7934/23 у розмірі 95 890,70 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7934/23 та призначений розгляд справи на 11.12.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 продовжено строк розгляду справи №910/7934/23, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7934/23 відкладено на 15.01.2024.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, від 29.01.2024, від 04.03.2024, від 01.04.2024 оголошено перерви у розгляді апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7934/23 до 29.01.2024, до 04.03.2024, до 01.04.2024, до 15.04.2024 відповідно, для врахування практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.
29.01.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Державним підприємством "Гарантований покупець" подано додаткові пояснення, до яких додано довідку від 25.01.2024 про стан розрахунків між ТОВ «Селена Солар» та ДП «Гарантований покупець», а саме, що з моменту прийняття Господарським судом рішення у справі №910/7934/23 від 13.09.2023 по даний час відбулося зменшення заборгованості ДП «Гарантований покупець» за вироблену Товариством електроенергію за жовтень 2021 на загальну суму 3 581,57 грн.
Також 01.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Державним підприємством "Гарантований покупець" подано клопотання про зменшення розміру неустойки та закриття провадження в частині основного боргу, на підтвердження чого відповідач подав платіжну інструкцію № 348 515 від 21.02.2024 у розмірі 3 696,88 грн.
Явка учасників у судове засідання
У судове засідання призначене на 15.04.2024 не з'явилися представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи їх повідомлено належним чином, а саме: третю особу-1 та третю особу-2 шляхом доставки електронного документа до електронного кабінету сторін, про що свідчать відповідні довідки; Кабінет Міністрів України повідомлено поштою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600258793037.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 у судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників зазначених сторін.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 15.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 7 278,45 грн у зв'язку з його погашенням, задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.11.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" (далі - Товариство, виробник за "зеленим" тарифом) було укладено договір № 1056/01 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався продавати, а Підприємство зобов'язалося купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
Наведений договір, а також додаткова угода від 27.01.2020 № 54/01/22 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток означених суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307, та керуються їх положеннями та чинним законодавством України при виконанні цього договору.
У пункті 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Згідно з пунктом 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктами 2.4, 2.5 договору передбачено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
У пункті 4.5 договору унормовано, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Судом встановлено, що на виконання умов договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 1 130 594,63 грн, за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 358 820,66 грн, за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 488 709,23 грн, за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 825 881,80 грн, за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 936 810,59 грн, за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 978 408,89 грн, за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1 203 379,26 грн та за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 1 210 029,32 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з продажу електроенергії у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року (спірний у даній справі період) свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань з оплати отриманої у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року електричної енергії за Гарантованим покупцем виникла заборгованість у загальному розмірі 4 153 557,95 грн, з яких: 113 496,93 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в жовтні 2021 року; 53 775,93 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в лютому 2022 року; 404 242,35 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в березні 2022 року; 640 526,13 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в квітні 2022 року; 774 895,36 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в травні 2022 року; 732 800,88 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в червні 2022 року; 805 459,06 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в липні 2022 року; 628 361,31 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в серпні 2022 року.
Зважаючи на викладене, Товариство звернулося до суду із зазначеним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за неоплачену частину відпущеної йому електроенергії в жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року у загальному розмірі 4 153 557,95 грн., а також 71 940,19 грн. 3 % річних та 258 655,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленої електричної енергії у загальному розмірі 7 278,45 грн, що підтверджується відповідною довідкою та платіжними інструкціями.
Так, судом встановлено, що за ДП «Гарантований покупець» наявна заборгованість у розмірі 3 923 934,38 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Частинами 2 та 3 ст. 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зеленим» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком №641 від 26.04.2019.
Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Таким чином, відповідно до Порядку позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили у п. 3.3 договору, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку.
Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Регулятором) з посиланням на п. 10.4 Порядку.
У даному випадку сторони, підписавши договір встановили у п. 3.3 договору певний порядок розрахунків за електричну енергію відповідно до глави 10 Порядку.
Враховуючи викладене, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.04.2023 в справі №910/15867/21, до прийняття якої судом першої інстанції було зупинено провадження у справі, не встановила колізії норм спеціального законодавства (Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку №641) з актами загального законодавства (зокрема, ЦК України та ГК України).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, з огляду на приписи ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 10.4 Порядку, п. 3.3 договору та ст. 530 ЦК України грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за спірні періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, НКРЕКП постановами від 09.09.2022 №1117 (оприлюднено 12.09.2022), від 20.09.2022 №1190 (оприлюднено 21.09.2022) та від 14.03.2023 №473 (оприлюднено 15.03.2023) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за «зеленим» тарифом, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року.
Тож остаточним терміном оплати Гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної ТОВ «Селена Солар» у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року є 15.09.2022; у липні 2022 року - 26.09.2022; у серпні 2022 року - 20.03.2023.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату відпущеної електроенергії за вказані періоди, а саме: за жовтень 2021 року на загальну суму 1 017 097,70 грн; за лютий 2022 року на загальну суму 305 044,73 грн; за березень 2022 року на загальну суму 84 466,88 грн; за квітень 2022 року на загальну суму 185 355,67 грн; за травень 2022 року на загальну суму 161 915,23 грн; за червень 2022 року на загальну суму 245 608,01 грн; за липень 2022 року на загальну суму 397 920,20 грн; за серпень 2022 року на загальну суму 581 668,01 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань з оплати отриманої у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року електричної енергії за Гарантованим покупцем виникла заборгованість у загальному розмірі 4 153 557,95 грн., з яких: 113 496,93 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в жовтні 2021 року; 53 775,93 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в лютому 2022 року; 404 242,35 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в березні 2022 року; 640 526,13 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в квітні 2022 року; 774 895,36 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в травні 2022 року; 732 800,88 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в червні 2022 року; 805 459,06 грн - заборгованість за електроенергію, відпущену в липні 2022 року; 628 361,31 грн - заборгованість за електроенергію відпущену в серпні 2022 року.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сплативши вартість електроенергії частково, у зв'язку з чим, на час звернення до суду першої інстанції з позовом у останнього виникла заборгованість за договором у сумі 4 153 557,95 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.
Водночас, на виконання умов договору та вказаних вище вимог Порядку, позивачем та відповідачем було підписано акти купівлі-продажу електричної енергії: за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 1 130 594,63 грн, за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 358 820,66 грн, за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 488 709,23 грн, за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 825 881,80 грн, за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 936 810,59 грн, за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 978 408,89 грн, за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1 203 379,26 грн та за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 1 210 029,32 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника як необґрунтовані, з посиланням на відсутність доказів направлення підписаних актів купівлі-продажу електроенергії на адресу останнього. Оскільки виходячи із положень п. 10.3. Порядку, наявність в матеріалах справи підписаних позивачем та відповідачем актів свідчить про те, що такі акти були отримані відповідачем. Більше того, в матеріалах справи наявне електронне листування з відповідачем, що підтверджує відправлення таких актів.
Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не враховано положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Колегія суддів вказує на те, що вказаними наказами, фактично, для відповідача затверджений механізм розподілу коштів за вироблену та придбану електроенергію на період дії воєнного стану.
Поряд з цим, за частиною восьмою статті 16 ЗУ «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та нормативно-правових актів органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Міненерго є центральним органом виконавчої влади, здійснює нормативно-правове регулювання відносин в електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які повинні відповідати вимогам Конституції України та Законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватися прийнятими відповідними актами Міненерго.
З метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електроенергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану Міненерго прийнято Накази від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Наказ № 140 було видано з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та зобов'язано ДП «Гарантований покупець» забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку № 641.
Наказом № 140 встановлено розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець», в такому порядку:
П.п. 1.1.1. станом на 10 число розрахункового місяця сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозавантаженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання;
П.п. 1.3. за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених, зокрема, підпунктом 1.1.1.
Міненерго було встановлено відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено саме на ДП «Гарантований покупець» та у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку і надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Отже, вказаним Наказом врегульовано розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець». Даний Наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару, та не змінює обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
З 05.07.2022 року Наказ № 140 втратив чинність, натомість набув чинності Наказ № 206.
Метою Наказу № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 2 Наказу встановлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно: сума, що дорівнює 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.
За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього наказу (п. 3).
Отже, Наказом № 206 врегульовано розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець». Вказаний Наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару, та не змінює обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Зазначеними наказами встановлено обов'язок ДП «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою № 641 з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього Наказу.
За приписами частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував як норми права, так і відповідні нормативно-правові акти, зокрема, Наказ №140 та Наказ № 206.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, у постанові від 11.04.2024 у справі №910/9100/22.
При цьому, у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №640/10894/22, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, зазначено, що на переконання суду наказ №206 виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії, а твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру) є помилковим.
Отже, вказаний аргумент скаржника колегією суддів відхиляється.
Поряд з цим, як було зазначено вище, судом першої інстанції також встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив на рахунок позивача частину заборгованості у розмірі 222 345,12 грн відповідно до платіжних доручень від 31.05.2023 № 297 962 на суму 78 022,87 грн та від 06.06.2023 № 298 962 на суму 144 322,25 грн. Наведені обставини стали підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 222 345,12 грн на підставі ст. 231 ГПК України.
Крім цього, як було зазначено вище, 29.01.2024 та 01.03.2024 відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжних інструкцій на підтвердження сплати частини заборгованості. У клопотаннях про долучення доказів відповідач також просить закрити провадження у справі в частині стягнення боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Дослідивши матеріали справи та подані скаржником клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21.
Так, відповідачем до апеляційного суду надано довідку від 25.01.2024, що з моменту прийняття Господарським судом рішення у справі №910/7934/23 від 13.09.2023 по 25.01.2024 відбулося зменшення заборгованості ДП «Гарантований покупець» за вироблену ТОВ «Селена Солар» електроенергію за жовтень 2021 на загальну суму 3 581,57 грн, а також платіжну інструкцію № 348 515 від 21.02.2024 у розмірі 3 696,88 грн, якими підтверджується часткове погашення заборгованості у розмірі 7 278,45 грн вже після ухвалення оскаржуваного рішення, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи щодо сплати відповідачем 7 278,45 грн заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання скаржника про закриття провадження у справі у наведеній частині позовних вимог.
Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/7934/23 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Селена Солар» основного боргу у розмірі 7 278,45 грн.
Відтак, сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3 923 934,38 грн.
Крім суми основного боргу, позивач, зважаючи на несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за договором, просив стягнути з Гарантованого покупця 3 % річних у розмірі 71 940,19 грн, з яких: 53 873,16 грн - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу у розмірі 2 719 737,58 грн у період з 16.09.2022 по 14.05.2023; 15 226,49 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 805 459,06 грн у період з 27.09.2022 по 14.05.2023; 2 840,54 грн - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 628 361,31 грн у період з 21.03.2023 по 14.05.2023, а також 258 655,75 грн інфляційних втрат, нарахованих протягом зазначених періодів на вказані вище суми заборгованості згідно з наданим позивачем розрахунком.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нараховані позивачем суми 3 % річних та інфляційних втрат відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а Гарантованим покупцем в установленому порядку не було доведено помилковості здійсненого Товариством розрахунку означених сум компенсаційних виплат, перевіреного колегією суддів та визнаного судом обґрунтованим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про законність вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 71 940,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 258 655,75 грн.
Щодо посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в обґрунтування зменшення нарахованих 3 % річних то, колегія суддів зазначає наступне.
Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. (Аналогічні правові позиції зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Разом з цим, звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Водночас, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Однак, проаналізувавши зазначену вище постанову (на яку посилається апелянт), суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини у справі № 902/417/18 не є релевантними обставинам даної справи, оскільки у вказаній справі між сторонами змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановлено її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості, що суттєво відрізняється від обставин даної справи, де розмір річних визначено 3%.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків, що також виключає можливість застосування таких правових позицій Верховного Суду у даній справі, оскільки позивачем здійснено нарахування відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України в розмірі 3%.
Тому суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання можливості зменшення нарахованих позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що по даному спору відсутні обставини, які б зумовлювали можливість їх зменшення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18. Також в цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо того, що останній належить до підприємств, які мають особливе значення для економіки України в період воєнного стану, оскільки позивач, як виробник електричної енергії, також відіграє важливу роль для забезпечення сталого функціонування економіки України. Водночас, надання переваги одному із учасників вказаних правовідносин (шляхом звільнення від виконання зобов'язань та від відповідальності) призведе до порушення балансу та рівності сторін в розумінні ст. 2, 7 ГПК України з урахуванням забезпечення виконання умов договору позивачем як до повномасштабного вторгнення, так і під час нього.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат. А тому обґрунтовано було стягнено інфляційні втрати у сумі 258 655,75 грн та 3% річних у розмірі 71 940,19 грн.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець", часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 278,45 грн та закриття провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі №910/13590/22 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі №910/13590/22 слід скасувати частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 348 290,78 грн та закрити провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.
Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство "Гарантований покупець".
Керуючись статтями 129, 269, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/7934/23 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/7934/23 скасувати частково в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 278,45 грн.
3. Закрити провадження у справі № 910/7934/23 в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 278,45 грн.
4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/7934/23 залишити без змін.
5. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
6. Матеріали справи № 910/7934/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 23.04.2024.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім