22.04.2024 Справа №607/7826/20 Провадження №2/607/320/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванка О. М.
за участю секретаря с/з Медвідь О. А.
учасників справи
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ земельної ділянки,
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 15.09.2016, згідно рішенням Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/1504/14-ц, було поділено спірний будинок за адресою АДРЕСА_1 між власниками наступним чином: 348\600 частин житлового будинку спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 252\600 частин житлового будинку ОСОБА_6 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.05.2019, справа №607\7877\17 спільну частку 348\600 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в зазначеному будинку поділено наступним чином: ОСОБА_1 належить 174/600 частини будинку, що становить 29% площі будинку; ОСОБА_3 належить 174/600 частини будинку, що становить 29% площі будинку. Тобто станом на момент подання позову розподіл часток в будинку є наступний: ОСОБА_1 належать 174/600 частини будинку, що становить 29% площі будинку; ОСОБА_3 належить 174/600 частини будинку, що становить 29% площі будинку; ОСОБА_6 належить 252/600 частини будинку, що становить 42% площі будинку.
Оскільки для визначення частки кожного з учасників спільної власності, для початку необхідно затвердити проект землеустрою та отримати землю у спільну сумісну власність, а вже після цього виділяти частки в натурі. Рішенням Тернопільської міської Ради №7/38/12 від 06.09.2016 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0892 га було затверджено та земельну ділянку (кад. Номер 6110100000:07:015:0101) було безоплатно передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , на підставі чого ними було зареєстровано право власності.
Позивачі втомившись від постійних конфліктів та суперечок з своєю сусідкою ОСОБА_6 , щодо порядку користування земельною ділянкою біля їх будинку, неодноразово намагалась домовитись кому яка частка буде належати. Оскільки вони не досягли згоди щодо поділу земельну ділянку та укладення договору вони змушенні звернутися до суду.
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та здійснити поділ земельної ділянки, площею 0,892 га, кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, за адресою АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та стягнути судові витрати.
У судовому засіданні позивачі та їх представники зміст позовних вимог підтримали з підстав та обґрунтувань, викладених у позові, та просили його задовольнити та розподілити земельну ділянку, згідно варіанту 4 поділу земельної ділянки висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно - технічної експертизи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася та не подала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки висновок експерта викликає сумніви у правильності та достовірності.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду призначено земельно - технічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду призначено додаткову земельно - технічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду призначено додаткову земельно - технічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду закрито підготовче засідання.
Ухвалою суду відмовлено у задоволені клопотання про призначення додаткової та повторної експертизи.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у відповідності до заповіту ОСОБА_7 від 07.11.2003, посвідченого державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Шморгай Т.М., за реєстром №1-6074 успадкували в рівних частках 345/600 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель і споруд.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2007 за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано право власності на 345/1200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд АДРЕСА_1 за кожною в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.10.2007 припинено право ОСОБА_8 на 6/1200 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на вказану частку майна по 3/1200 часток будинковолодіння за кожною.
Додатковим рішенням суду від 02.03.2012 року за ОСОБА_3 визнано право власності на відповідну частину надвірних будівель і споруд, що належать до 3/1200 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
У відповідності до технічного паспорту на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , виготовленого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 21.02.2008 року, 504/1200 часток вказаного будинковолодіння належали ОСОБА_9 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25704030 від 26.03.2010, за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 252/600 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Як вбачається із рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.09.2016, справа №607/1504/14-ц, після смерті ОСОБА_9 належні йому 252/600 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 успадкувала ОСОБА_6 .
Вказаним рішенням суду, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27.10.2016, житловий будинок АДРЕСА_1 поділено у натурі між співвласниками, виділивши спільно у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 348/600 частин будинку, а саме: приміщення 1-2 пл. 10,2 кв.м, 1-3 пл. 18,0 кв.м., 1-4 пл. 12,7 кв.м, та IV пл.. 3,9 кв.м. ОСОБА_6 виділено у власність 252/600 частин житлового будинку , а саме: приміщення 2-2 пл. 16,4 кв.м,, 2-1 пл.11,3 кв.м.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.02.2017 року виправлено описку, допущену у тексті рішення суду від 15.09.2016 року, та зазначено, що ОСОБА_3 належить 174/600 (348/1200) частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно до Витягу про державну реєстрацію прав, № №15078009 від 02.07.2007 року, №35345174 від 31.08.2012 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 348/1200 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
09.10.2017 року ПП Будзик виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у відповідності до якого вказане будинковолодіння складається з: житлового будинку літ.«А», прибудови літ.»А», сходів літ. «Сх.», сараю літ.»Б», сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Е», відмостки І, огорожі 1, хвіртки 2, воріт 3. У спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають коридор І пл.. 1,8 кв.м, підвал ІІІ пл.. 12,9 кв.м, кімната 1-1 пл. 10,8 кв.м., кімната 1-2 пл. 14,6 кв.м, кладова 1-3 пл. 2,9 кв.м., кухня 1-4 пл. 14,0 кв.м, коридор 1-5 пл. 4,0 кв.м., сходова клітка 1-6 пл. 4,56 кв.м., вхідний тамбур 1-І пл.. 2,9 кв.м.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.05.2019, справа №607/7877/17, у порядку поділу спільного майна виділено у власність ОСОБА_3 в натурі 12/25 жилого будинку АДРЕСА_1 , а саме: тамбур під номером 1-І площею 2,9 кв.м., кімнату під номером 1-1 площею 10,8 кв.м, кімнату під номером 1-2 площею 14,6 кв.м., сарай під літерою «В», частину вбиральні під літерою «Г», хвіртку металеву під номером 2, ворота металеві під номером 3, згідно варіанту №2 поділу в натурі житлового будинку, надвірних будівель та споруд, а також горища та підвальних приміщень будинку висновку судової будівельно-технічної експертизи №704/18-22 від 30.10.2018 року(додаток №2) та визнати право приватної власності на вказане майно за ОСОБА_3 .
У порядку поділу спільного майна виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 13/25 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , а саме: кладову під номером 1-3 площею 2,9 кв.м., кухню під номером 1-4 площею 14,0 кв.м, коридор під номером 1-5 площею 4,0 кв.м., сходову клітку площею 4,5 кв.м., підвал під літерою «Пд» площею 14,7 кв.м, частину вбиральні під літерою «Г» згідно варіанту №2 поділу в натурі житлового будинку, надвірних будівель та споруд, а також горища та підвальних приміщень будинку висновку судової будівельно-технічної експертизи №704/18-22 від 30.10.2018 року (додаток №2) та визнати право приватної власності на вказане майно за ОСОБА_1 .. Горище житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по лінії поділу (виділу частки) першого поверху, згідно варіанту №2 поділу в натурі житлового будинку, надвірних будівель та споруд, а також горища та підвальних приміщень будинку висновку судової будівельно-технічної експертизи №704/18-22 від 30.10.2018 року(додаток №2). Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 174/600 часток житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 174/600 часток житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №207736280 від 28.04.2020, зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на 13/25 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду від 15.09.2016, справа №607/7877/17.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №207515266 від 24.04.2020, зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на 12/25 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду від 15.09.2016, справа №607/7877/17.
Рішенням Тернопільської міської Ради №7/38/12 від 06.09.2019, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0892 га, кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, за адресою АДРЕСА_1 та безоплатно передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ..
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1366/0/207-20 від 13.02.2020, вартість земельної ділянки, площею 0,0892, кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, за адресою АДРЕСА_1 , складає 531 855,00 грн.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення додаткової судової земельно - технічної експертизи №60/23-22 від 13.11.2023, експертом на розгляд суду пропонуються загалом чотири варіанти розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:015:0101 у відповідності до часток права власності на нерухоме майно сторін по справі (будинку та надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що спірне майно підлягає поділу між сторонами.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).
Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).
Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Положеннями статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно з частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за результатом системного аналізу усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності на будинковолодіння, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток у будинковолодінні.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі N 6-1726цс16.
У подальшому саме такої позиції дотримувався законодавець при внесенні наступних змін до ЦК України та ЗК України.
Так, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі N 910/18560/16 (провадження N 12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі N 689/26/17 (провадження N 14-47цс20) вказала, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 88 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття сторонами у власність спірної земельної ділянки) володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати вказану угоду, коли вона явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Як встановлено судом, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у 1952 році належала частка 348/600 у житловому будинку АДРЕСА_1 та надвірні будівлі та споруди, які на даний час належать ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.05.2019, справа №607/7877/17, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить в натурі 12/25 та 13/25 частин жилого будинку АДРЕСА_1 та надвірні будівлі та споруди, а саме: тамбур під номером 1-І площею 2,9 кв.м., кімната під номером 1-1 площею 10,8 кв.м, кімната під номером 1-2 площею 14,6 кв.м., сарай під літерою «В», вбиральна під літерою «Г», хвіртка металева під номером 2, ворота металеві під номером 3, та кладова під номером 1-3 площею 2,9 кв.м., кухня під номером 1-4 площею 14,0 кв.м, коридор під номером 1-5 площею 4,0 кв.м., сходова клітка, площею 4,5 кв.м., підвал під літерою «Пд» площею 14,7 кв.м, горища та підвальні приміщення.
Інша частка 252/600 у житловому будинку АДРЕСА_1 належала ОСОБА_9 , яка на даний час належать ОСОБА_6 , згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.09.2016, справа №607/1504/14-ц, а саме: приміщення 2-2 пл. 16,4 кв.м,, 2-1 пл.11,3 кв.м. та приміщення підвального поверху - ІІ площею 3,3 м. кв.
Земельна ділянка, площею 0,0892 га, кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і передала для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Судом встановлено, що розмір часток у спільній власності на земельну ділянку сторонами не визначався, а тому при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має кожна із сторін, слід виходити із розміру їх часток у житловому будинку АДРЕСА_1 та надвірні будівлі та споруди, на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
З урахуванням того, що вперше спільна часткова власність на житловий будинок АДРЕСА_1 ,з надвірними будівлями та спорудами, перетворилася на спільну часткову власність у 1952 році, тому розмір ідеальної частки сторін у спільній власності на земельну ділянку площею 892 кв. м., повинен складати у процентному співвідношенні, відповідно частка 348/600 у житловому будинку АДРЕСА_1 та надвірні будівлі та споруди, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 становить 68%, а частка 252/600 у житловому будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 , становить 32 %.
Отже, земельна ділянка, площею 892 кв. м., кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, за адресою АДРЕСА_1 , повинна поділитися між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 з виділенням у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 892 * 0,68 = 606,56 кв. м. (13/25 і 12/25 або 348/600 часток у житловому будинку та надвірні будівлі та споруди), а ОСОБА_6 , 892 * 0,32 = 285,44 кв. м. (252/600 частина у житловому будинку).
Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі N 653/3433/16-ц (провадження N 61-32871св18).
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі N 2114/2-3819/11 (провадження N 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку, що саме четвертий варіант поділу спірної земельної ділянки, запропонований експертом у висновку за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 13.11.2023 №60/23-22, є оптимальним для вирішення цього спору, оскільки відповідає інтересам кожного із співвласників, є найбільш наближеним до розміру часток сторін у праві спільної часткової власності на будинковолодіння та передбачає найменший відступ від ідеальних часток.
Згідно Варіанту 4 розподілу земельної ділянки відповідно до часток 68% та 32%, загальною площею 892 кв.м. пропонується (з перенесенням сараю та вбиральні): співвласникам 68% - одну ділянку площею 604,56 кв.м. (на Додаткові 4 відповідає синьому контуру із жовтим суцільним напівпрозорим штрихуванням, проміри 2,17 м, 1,54 м, 5,23 м, 0,18 м, 2,69 м, 2,96 м, 1,51 м, 2,96 м, 2,07 м, 0,37 м, 2,72 м, 5,87 м, 17,74 м, 15,74 м, 7,90 м, 0,98 м, 30,11 м, 5,46 м, 6.27 м, 3,41 м, 0,35 м 1,02 м), та земельний сервітут (II) площею менше 1 кв.м. (проміри 0,99 м, 0,31 м, 1,04 м) зазначений синім контуром із голубим штрихуванням, для обслуговування та поточного ремонту зовнішньої стіни частини житлового будинку, належної ОСОБА_1 ; співвласнику 32% - одну ділянку, площею 283,44 кв.м. (на Додаткові 4 відповідає помаранчевому контуру із рожевим суцільним напівпрозорим штрихуванням, проміри 3,39 м, 1,11 м, 1,15 м, 15,87 м, 23,78 м, 2,70 м, 0,58 м, 20,07 м, 8,24 м, 0,44 м, 31,39 м, 1,00 м, 30,11 м, 0,98м, 7,90 м, 15,74 м, 17,74 м, 5,87 м, 2,72 м, 0,37 м, 2,07 м, 1,50 м, 2,69 м, 0,18 м, 5,23 м, 1,54 м, 2,17 м), а також земельний сервітут (І) для обслуговування цоколю зі сторони належного підвального приміщення, площа сервітуту 3 кв.м. (проміри 2,96 м, 1,00 м, 2,64 м, 1,04 м), зазначений синім контуром із голубим штрихуванням; ділянка площею 4 кв.м. (проміри 1,50 м, 2,96 м, 1,51 м, 2,96 м), що зазначена фіолетовим контуром із напівпрозорим суцільним штрихуванням фіолетового кольору надається у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в частині відмінностей у вертикальній площині поділу.
Суд вважає, що саме четвертий варіант поділу спірної земельної ділянки, запропонований експертом у висновку земельно-технічної експертизи, найбільш відповідає розміру ідеальної частки кожного із співвласників у спільному майні та враховує розташування існуючих господарських будівель і споруд сторін, можливість нормального користування будинковолодінням і здійсненням за ним догляду, проходу, при цьому конфігурація земельної ділянки не дають змоги забезпечити реальну рівність часток учасників спільної сумісної власності.
Також суд зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , зобов'язані перенести на виділену їм земельну ділянку належний їм сарай під літерою «В» та вбиральню під літерою «Г» із земельної ділянки, яка виділяється у власність ОСОБА_6 .
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивачів щодо поділу земельної ділянки, а тому вважає, що позов підлягає до задоволення, та слід поділити земельну ділянку, площею 0,0892 га, кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власностіОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , відповідно до варіанту чотири (додаток 4) висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно - технічної експертизи №60/23-22 від 13.11.2023.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Задовольнити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ земельної ділянки.
Поділити земельну ділянку, площею 0,0892 га, кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власностіОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , відповідно до варіанту чотири (додаток 4) висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно - технічної експертизи №60/23-22 від 13.11.2023:
Виділити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, площею 604,56 кв. м., яка відповідає синьому контуру із жовтим суцільним напівпрозорим штрихуванням, проміри 2,17 м, 1,54 м, 5,23 м, 0,18 м, 2,69 м, 2,96 м, 1,51 м, 2,96 м, 2,07 м, 0,37 м, 2,72 м, 5,87 м, 17,74 м, 15,74 м, 7,90 м, 0,98 м, 30,11 м, 5,46 м, 6,27 м, 3,41 м, 0,35 м, 1,02 м), та земельний сервітут (II) площею менше 1 кв. м. (проміри 0,99 м, 0,31 м, 1,04 м) зазначений синім контуром із голубим штрихуванням, для обслуговування та поточного ремонту зовнішньої стіни частини житлового будинку, належної ОСОБА_1 .
Виділити ОСОБА_6 у власність земельну ділянку, площею 283,44 кв. м., яка відповідає помаранчевому контуру із рожевим суцільним напівпрозорим штрихуванням, проміри 3,39 м, 1,11 м, 1,15 м, 15,87 м, 23,78 м, 2,70 м, 0,58 м, 20,07 м, 8,24 м, 0,44 м, 31,39 м, 1,00 м, 30,11 м, 0,98м, 7,90 м, 15,74 м, 17,74 м, 5,87 м, 2,72 м, 0,37 м, 2,07 м, 1,50 м, 2,69 м, 0,18 м, 5,23 м, 1,54 м, 2,17 м, а також земельний сервітут (І) для обслуговування цоколю зі сторони належного підвального приміщення, площа сервітуту 3 кв.м. (проміри 2,96 м, 1,00 м, 2,64 м, 1,04 м), зазначений синім контуром із голубим штрихуванням.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в частині відмінностей у вертикальній площині поділу земельну ділянку, площею 4 кв. м., яка відповідає фіолетовому контуру із напівпрозорим суцільним штрихуванням фіолетового кольору штрихуванням, проміри 1,50 м, 2,96 м, 1,51 м, 2,96 м.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,0892 га, кадастровий номер 6110100000:07:015:0101, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
позивач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .
відповідач ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 24 квітня 2024 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко