Справа № 287/521/24
2/287/298/24
про залишення позовної заяви без руху
"22" квітня 2024 р. м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей, -
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.
19.04.2024 року на запит суду з Олевської міської ради Житомирської області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки по справі ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З позовної заяви вбачається, що позивачем не дотримані норми ст. 175 ЦПК України, а саме:
- не зазначено відомих номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідачки;
- не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідачки;
- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Також, у вступній частині позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка по справі ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, згідно відповіді Олевської міської ради Житомирської області від 12.04.2024 року №1120 відповідно до Реєстру територіальної громади місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи наведене, позовну заяву в цій частині слід уточнити.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
У вступній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що поданий ним позов не містить вимог майнового характеру. При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну та фізичну шкоду, завдану розповсюдженням недостовірної та такої, що принижує честь, гідність, ділову репутацію інформацією у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є вимогою майнового характеру. Враховуючи наведене, позовну заяву в цій частині також слід уточнити.
Також, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Позовну заяву подано через систему «Електронний суд» в електронній формі, проте позивачем не додано доказів надсилання копій поданих до суду документів листом з описом вкладення відповідачці - ОСОБА_2 .
Крім того, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію та про зобов'язання спростувати інформацію) та одну вимогу майнового характеру (про стягнення моральної шкоди).
Статтею 4 Закону «Про судовий збір» встановлені наступні ставки судового збору за подання до суду заяви про захист честі, гідності, ділової репутації, а саме: за позовні вимоги немайнового характеру - 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди - 1.5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028 грн. 00 коп.
Таким чином, при поданні позовної заяви до суду за двома позовними вимогами немайнового характеру підлягав до сплати судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (по 1211 грн. 20 коп. за кожну вимогу). За позовну вимогу про відшкодування 100000 грн. 00 коп. моральної шкоди підлягав до сплати судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Усього позивач повинен був сплатити 5450 грн. 40 коп. (1211,20 + 1211,20 + 3028 = 5450 грн. 40 коп.)
Позивачем при зверненні з позовом до суду надано документ про сплату судового збору в сумі 2422 грн. 20 коп., що не відповідає встановленим Законом ставкам судового збору. Будь-якого документу про наявність підстав для звільнення особи від сплати судового збору не надано.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар