Справа № 638/18926/23
Провадження № 1-кп/638/1076/24
Іменем України
23 квітня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001753 від 29.08.2023, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинове Борівського району Харківської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, неодруженого, який неповнолітніх дітей не має, не працює, не є особою з інвалідністю, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001753 від 29.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, вчиненому за викладених в обвинувальному акті обставин. Під час досудового розслідування 18.07.2023 ОСОБА_4 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.09.2023, який в подальшому продовжувався. Вважає, що у кримінальному провадженні не зменшилися та продовжують існувати ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, а саме: можливість ухилення обвинуваченого від суду; продовження злочинної діяльності, вчинення іншого злочину; знищення, спотворення документів; ризик вчинення тиску на свідків, з якими обвинувачений знайомий та які судом не допитані. На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.
Прокурор у судовому засіданні підтримала дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.
Захисники та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора, вказали, що заявлені прокурором ризики не доведені, ОСОБА_4 не вчинятиме злочинів. Просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження та оцінивши обґрунтованість клопотання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заперечень на нього сторони захисту, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.07.2023 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави. Надалі вказаний запобіжний захід продовжувався.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з урахуванням вимог ст.177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний міг здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
На даний час у кримінальному провадженні проводиться судове слідство, частина свідків не допитана.
Так, на думку прокурора, на даній стадій розгляду кримінального провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, продовжити злочинну діяльність, вчинити інший злочин; знищити, спотворити документи; переховуватись від суду.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків, потерпілих може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для нього аспекті є реальним.
Також, суд вважає, що прокурором доведено продовження існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченим від суду, оскільки в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об'єктивно може надати можливість обвинуваченому переховуватися від суду.
Крім того, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Усвідомлення тяжкості покарання, що може бути призначено обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може мати наслідком реальне настання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії», де Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину проти основ національної безпеки, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у клопотанні належно не обґрунтовано, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, за результатами дослідження даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, даних про кримінальну спрямованість обвинуваченого прокурором не надано.
Також, прокурором не доведено продовження існування ризиків, передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищення, спотворення документів та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так, досудове розслідування по справі проведено, докази обвинувачення зібрані та прокурор не навів конкретних обставин, що свідчать про можливість з боку обвинуваченого вчинення дій, що вказують на існування вищевказаних ризиків під час розгляду кримінального провадження в суді.
Перевіряючи доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу на домашній арешт, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставами його життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством.
В результаті, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду клопотання ризики у кримінальному провадженні мають перевагу над соціальними характеристиками обвинуваченого ОСОБА_4 .
Також, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Отже, застосування до ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, в період дії воєнного стану, строк якого продовжено згідно із Законом № 3564-IX від 06.02.2024 з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, є неможливим.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що застосування такого альтернативного запобіжного заходу є неможливим.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, а саме: колабораційній діяльності, добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи наведене, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими та не спростовують вищевказаних висновків суду.
Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні і стороною захисту суду не надані. А тому доводи захисту про необхідність зміни запобіжного заходу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, обставини кримінального правопорушення, суд дійшов переконання, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, в тому числі були підставою для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не можуть виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам, а тому вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 21 червня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали - до 21 червня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1