Справа № 638/2889/22
Провадження №1-кп/638/629/24
24 квітня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретарки ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні у залі судових засідань в м. Харків в кримінальне провадження № 12022221200000522 від 30.03.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелене Амвросівського району Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого за трудовими договорами, волонтера, інвалідності, хронічні захворювання спростовує, має двох неповнолітніх дітей 2010, 2021 років народження, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України, -
30.03.2022 року приблизно о 20 год. 20 хв., під час виконання працівниками поліції своїх службових обов?язків на станції метрополітену « ОСОБА_6 », що знаходиться в Шевченківському районі міста Харкова, поліцейським СПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , було помічено конфліктного громадянина ОСОБА_5 , який у період військового стану поширеного на території України, підійшовши до співробітника поліції, почав безпідставно звинувачувати його у недоотриманні гуманітарної допомоги.
Так, ОСОБА_7 знаходячись на станції метрополітену « ОСОБА_6 », був одягнутий у формений одяг Національної поліції України, екіпірований спеціальними засобами, табельною вогнепальною зброєю - автоматом і пістолетом, та закріпленим на форменому одязі нагрудним жетоном із зображенням спеціального номеру, до якого підійшов ОСОБА_5 , який вів себе зухвало по відношенню до оточуючих його співробітників поліції, які несуть службу на станції метрополітену, почав висловлюватись нецензурною лайкою в його адресу, на що ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_5 із законною вимогою припинити протиправні дії.
На прохання припинити протиправні дії ОСОБА_5 не реагував, та в нього виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 у зв?язку із виконанням ним своїх службових обов?язків.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є працівником правоохоронного органу, відмовившись виконувати його законні вимоги, умисно наніс ОСОБА_7 один удар правою рукою у ділянку лівої руки, в результаті чого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого ушкодження кільцеподібної зв?язки лівого ліктьового суглобу, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які згідно до висновку медичної експертизи N?09-286/2022 від 04.04.2022 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними, протиправними та злочинними діями ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України. Розкаявся у скоєнні злочину, та пояснив, що в той день він перебував на станції метро « Олексіївська» у м. Харкові, був знервований, тому у нього виник конфлікт з працівником поліції. Під час цього конфлікту до нього підходило багато людей, і він зробив відмах правою рукою та вдарив працівника поліції, розуміючи, що це працівник поліції, який підійшов до нього для з'ясування подій, які відбувалися. Визнав провину, зазначив, що зробив неправильно, запевнив, що у подальшому він не буде вчиняти протиправні дії, просив суворо не карати. Вказав, що він зробив відповідні висновки за даними подіями.
Потерпілий у судовому засіданні повідомив, що він 30 березня 2022 року перебував на станції метро « Олексіївська» в м. Харкові, ніс службу. Побачив, що відбувається сварка, підійшов до натовпу людей. У натовпі він помітив ОСОБА_5 , який вів себе конфліктно, у подальшому конфліктував з ним. На підкріплення було викликано спецпідрозділ і його затримали. Під час конфлікту ОСОБА_5 наніс потерпілому удар рукою, при цьому просив розрядити зброю, використовував нецензурну лайку.
Відповідно до протоколу затримання від 30 березня 2022 року ОСОБА_5 затриманий 30 березня 2022 року, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання обрано 02 квітня 2022 року.
Відповідно до висновку експерта від 04 квітня 2022 року № 09-286/2022 у ОСОБА_7 за результатом вказаний подій встановлені легкі тілесні ушкодження.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 19 травня 2022 року ОСОБА_5 не повідомив про обставини конфлікту.
Свідок ОСОБА_8 , допитаний у судовому засіданні повідомив, що він 30 березня 2022 року перебував на станції метро « Олексіївська» в м. Харків та бачив вказаний конфлікт, проте не міг вказати, бо не бачив безпосереднього конфлікту між ОСОБА_5 та працівниками поліції. Вказав, що того дня він роздавав гуманітарну допомогу, і бачив людей у військовій формі.
На допиті інших свідків сторони не наполягали.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, потерпілим, захистом, можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, в порядку ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи із засад справедливості, виваженості та неупередженості, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 345 КК України тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , наразі працює за трудовими договорами, волонтер, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, характеризується позитивно, має двох неповтнолітніх дітей. Відповідно до досудової доповіді від 20 березня 2023 року процес реабілітації та застосування виховних заходів можна реалізувати без умов цілодобового нагляду та контрою в умовах ізоляції. Ризик небезпеки для суспільства та вчинення повторно кримінального правопорушення - середній.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. ст. 27, 29 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, право на захищати життя, свободу та особисту недоторканність, а обов'язок держави права та свободи людини.
Також у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Так, у ч. 1 ст. 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає розкаяння у скоєнні злочину, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. За таких обставин, суд вважає за можливе застосування ст. 75 КК України.
Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Також, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Судові витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Запобіжний захід обирався у вигляді особистого зобов'язання. Термін дії закінчився 30 травня 2022 року, після цього прокурор не звертався з метою обрання запобіжного заходу.
Речові докази відсутні.
Позовні вимоги не заявлені.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_5 якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк іспитового строку обраховувати з 24 квітня 2024 року.
Запобіжний захід- особисте зобов'язання, після закінчення терміну дії 30 травня 2022 року не обирався.
Зарахувати у строк покарання строк тримання під вартою з 30 березня 2022 року до 02 квітня 2022 року.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору негайно вручити копію вироку.
Повний текст вироку складений 24 квітня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1