м. Вінниця
22 квітня 2024 р. Справа № 120/1885/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 - адвоката Головенка Євгена Васильовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головенка Євгена Васильовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Ухвалою від 21.02.2024 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.02.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні цих дітей, за умови проживання однією сім'єю.
При цьому, обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Ухвалою суду від 27.03.2024 року витребувано з Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної військової адміністрації належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для видачі посвідчення багатодітної сім'ї Серії НОМЕР_2 від 17 серпня 2023 року.
01.04.2024 року надійшли витребувані матеріали.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , як військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 07.03.2022 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.09.2022 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб.
У позивача та його дружини є двоє неповнолітніх дітей:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
Крім того, у дружини позивача на час укладення шлюбу з останнім була ще одна неповнолітня дитина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки Виконавчого комітету Немирівської міської ради №6337 від 31 серпня 2023 року складу сім'ї ОСОБА_2 входять: ОСОБА_1 (чоловік), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_4 (син).
Відповідно до витягу №9355 про зареєстрованих у житлову приміщенні/будинку осіб від 08 грудня 2023 року, за адресою АДРЕСА_1 приживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
Факт спільного проживання також підтверджено актом обстеження умов проживання №02-12/139 від 18.12.2023 року.
Крім того, ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, що підтверджується посвідченням багатодітної сім'ї Серії НОМЕР_2 від 17 серпня 2023 року.
01.09.2023 року позивач виявив небажання продовжувати проходити військову службу та подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Разом із вказаним рапортом ОСОБА_1 надано:
- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.09.2022 року;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_4 ;
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 02 серпня 2023 року;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_5 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія НОМЕР_6 ;
- довідку Виконавчого комітету Немирівської міської ради №6337 від 31 серпня 2023 року про склад сім'ї.
Втім, за наслідками розгляду рапорту та доданих до нього документів, військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено у звільненні з військової служби, у зв'язку з відсутністю в доданих до рапорту документів які б доводили утримання сержантом ОСОБА_1 усіх дітей.
На переконання позивача, військова частина НОМЕР_7 протиправно не звільнила його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №49/2024 від 05 лютого 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 2 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема: перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, що надані разом із рапортом про звільнення з військової служби документи свідчать про те, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають троє дітей, які не досягли 18 років, а тому наявні підстави для звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", суд зазначає наступне.
Так, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України, якою визначено поняття "сім'ї", можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03 червня 1999 року №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну "член сім'ї": членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін "сім'я" означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту проживання однією сім'єю, а утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітньої дитини своєї дружини, а саме ОСОБА_6 .
З цього приводу слід зазначити, що якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
В свідоцтві про народження ОСОБА_6 (серія НОМЕР_4 ) за вказівкою матері батьком вказано ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 02 серпня 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 1 статті 260 Сімейного кодексу України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні ОСОБА_6 , при цьому, обов'язок щодо її утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23.
Враховуючи, що ОСОБА_6 має принаймні матір, обов'язок щодо її утримання не може бути покладено на її вітчима, і як наслідок, застосувати підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, для звільнення його з військової служби, не є можливим.
В свою чергу, надана позивачем довідка Виконавчого комітету Немирівської міської ради №6337 від 31 серпня 2023 року про склад сім'ї, не свідчить про перебування на утриманні позивача неповнолітньої дитини його дружини, а саме ОСОБА_6 , оскільки сам факт проживання однією сім'єю про такі обставини не свідчить.
Щодо наданого Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної військової адміністрації посвідчення багатодітної сім'ї Серії БС №200501 від 17 серпня 2023 року, суд враховує, що за приписами статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.
Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що у розумінні такого закону для отримання статусу багатодітної сім'ї необхідно здійснювати виховання трьох і більше дітей, а не їх утримання, що вочевидь не є тотожними поняттями.
Отже, зазначене посвідчення також не є належним доказом факту перебування та утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем, під час розгляду справи, не було доведено факту перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей віком до 18 років.
У даному випадку, суд погоджується із позицією відповідача щодо відсутності правових підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі рапорту від 21 вересня 2023 року.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 );
Суддя Свентух Віталій Михайлович