м. Вінниця
22 квітня 2024 р. Справа № 120/19099/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач через свого представника звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Підставою для відстрочки зазначено про встановлення дружині позивача ІІ групи інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 643136, у якій причиною інвалідності зазначено загальне захворювання.
У відповідь на звернення відповідач відмовив у наданні відстрочки з підстав того, що можливість отримання відстрочки на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" пов'язана саме з утриманням військовозобов'язаним дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Відмовляючи в оформлені позивачеві у відстрочці відповідач вказав, що у дружини позивача є повнолітній син - ОСОБА_2 , 1999 року народження, який відповідно до статті 51 Конституції України та ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов'язаний утримувати свою непрацездатну матір, у зв'язку з чим відсутні підстави для оформлення відстрочки.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому з метою зобов'язання відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена абз. 11. ч. 1. ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", звернувся до суду.
Ухвалою від 28.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Відповідач подав відзив на позов, у якому заявлені вимоги заперечує. По суті спору відповідач вказав, що згідно з заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та наявних документів у матеріалах справи комісією з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що: (1) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має ІІ групу інвалідності (згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААВ №643136 від 11.11.2022 року); (2) згідно з свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 18.05.1999 року, у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є повнолітній син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; (3) Позивач разом із заявою про надання відстрочки не надав жодних документів, що підтверджували б непрацездатність ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_3 та, відповідно до закону, зобов'язаний утримувати свою непрацездатну матір.
Крім того, ОСОБА_3 отримує пенсію в розмірі не меншому, ніж прожитковий мінімум, працює, має власне житло, а тому не може бути визнаною такою особою, яка потребує утримання. Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2022 рік обсяг доходу за звітний (податковий) період становить 342615 грн (триста сорок дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень).
Відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_3 не потребує матеріальної допомоги (утримання), остання не лише здатна до самообслуговування, а й самостійно себе забезпечує, тому відсутні підстави для надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, спростовуючи доводи позивача, відповідач вказує, що підтвердженням факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством.
Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Також відповідач акцентує увагу, що позивач наразі користується відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації та не підлягає призову на військову службу, оскільки є здобувачем професійної освіти за денною формою навчання.
Згідно з рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 січня 2024 року, протокол №4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з абзацом 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 18 квітня 2024 року.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов'язаним, про що видано військовий квиток серії НОМЕР_2 .
Довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 139/7878 від 09.08.2022 позивача визнано придатним до військової служби.
03 серпня 2023 року представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Підставою для відстрочки вказує встановлення дружині позивача ІІ групи інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 643136, у якій причиною інвалідності зазначено загальне захворювання.
У відповідь на звернення відповідач листом від 02.11.2023 повідомив про відсутність підстав для оформлення відстрочки громадянину ОСОБА_1 згідно із абз. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” з підстав того, що можливість отримання відстрочки пов'язана саме з утриманням військовозобов'язаним дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
При опрацюванні звернення було встановлено, що: (1) у ОСОБА_1 є дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка має ІІ групу інвалідності; (2) у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є повнолітній син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; (3) заявником не було надано жодних документів, що підтверджували б непрацездатність ОСОБА_2 .
Відтак, відповідач вказує, що в силу положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребуть матеріальної допомоги.
Позивач не погоджується з відмовою, вважає її протиправною, тому через свого представника звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. 3, 5 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
За обставин справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з підстав необхідності догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідач листом від 02.11.2023 повідомив про відсутність підстав для оформлення відстрочки громадянину ОСОБА_1 згідно із абз. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з підстав того, що можливість отримання відстрочки пов'язана саме з утриманням військовозобов'язаним дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
При опрацюванні звернення було встановлено, що: у ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_3 , яка має ІІ групу інвалідності є повнолітній син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За умови того, що заявником не було надано жодних документів, що підтверджували б непрацездатність ОСОБА_2 , то в силу положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребуть матеріальної допомоги.
Представник позивача заперечує дані доводи, оскільки вважає, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним (постанова Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №759/18917/17).
До того ж, вказує, що з моменту погіршення стану здоров'я дружини, Позивач доглядає її сам, піклується про неї, допомагає по домогосподарству, забезпечує ліками, виконує важку фізичну роботу, возить на обстеження та лікування, забезпечує усім необхідним.
Оцінюючи доводи сторін, суд зазначає таке.
Абзацом 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
З аналізу цієї норми слід дійти висновку, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину із числа осіб з інвалідністю за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що у ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_3 , є повнолітній син - ОСОБА_2 , який в силу закону зобов'язаний утримувати батьків, які є непрацездатними і потребуть матеріальної допомоги.
Крім того, ОСОБА_3 отримує пенсію в розмірі не меншому, ніж прожитковий мінімум, працює, має власне житло.
Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2022 рік обсяг доходу за звітний (податковий) період становить 342615 грн (триста сорок дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень). Відповідно до річної декларації ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність без залучення найманих працівників за кодом діяльності 47.71 та 47.51 - Роздрібна торгівля одягом, текстильними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с. 41-43).
На підставі вищевикладеного, суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки ОСОБА_3 не потребує матеріальної допомоги (утримання), остання самостійно себе забезпечує, тому відсутні підстави для надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.
З приводу того, що у дружини позивача погіршився стан здоров'я, тому необхідний догляд за нею, то суд зазначає, що підтвердженням факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством.
Зокрема, необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами, що досягли повноліття підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до абз. 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV) особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317), визначено, зокрема, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Порядком №859 затверджена форма первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААВ №643136 від 11.11.2022 року про встановлення ІІ групи інвалідності дружині позивача ОСОБА_3 не вказано про потребу соціальної послуги з догляду, а в графі про умови та характер праці зазначено як працепристосування (а.с. 30-31).
З огляду на те, що відсутні підстави для надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, не підлягає задоволенню вимога зобов'язального характеру, оскільки остання як похідна від основної, в задоволені якої суд відмовив (п.23 ст. 4 КАС України).
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що в задоволені позову слід відмовити.
З підстав того, що в задоволені позову відмовлено, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 )
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна