м. Вінниця
23 квітня 2024 р. Справа № 120/2364/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі- Головне управління ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - ГУ ПФУ у Донецькій області, відповідач 2) із позовом, в якому просила:
- визнати протиправним рішення №025650001193 від 31.01.2024 р. про відмову у призначенні пенсії як державному службовцю по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ та згідно з 0 п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу” від 10.12.2015 Закону № 889-VIII;
- зобов'язати призначити та виплачувати пенсію як державному службовцю по інвалідності з 26.01.2024 року відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, на підставі даних довідки від 27.12.2023 року № 0200-0602-8/1297679 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та інформації від 18.01.2024 року № 0200-0602-8/6633про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в даних довідках, в редакції, чинній на момент призначення з урахуванням п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року "Про державну службу» Закону № 889-VIII, шляхом переведення з пенсії , призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що звернулась із заявою до відповідача 1 про призначення пенсії державного службовця як інваліду II групи, на виконання вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" , із включенням в розрахунок всіх складових до суми заробітної плати, які відображені в наданих ним довідках. Однак відповідач відмовив в переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", вказуючи що такий вид пенсії не передбачений.
Ухвалою від 04.03.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження в письмовому провадженні. Встановлено строк для подачі відзивів відповідачам.
15.03.2024 р. представником відповідача 1 подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав, що з 01.05.2016 р. особи втратили право на призначення пенсії по інвалідності на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" .
З аналогічних підстав просив відмовити в задоволенні позову представник відповідача 2, про що зазначив у поданому відзиві, що надійшов на адресу суду 22.03.2023 р.
Ухвалою від 04.03.2024 р. витребувано додаткові докази.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААГ, виданою 09.02.2024 року.
Судом встановлено, що позивачці продовжено виплату пенсії по інвалідності відповідно до пп.14-6.1 Розділу 15 на дату звернення із заявою про призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що зазначено в рішенні ГУ ПФУ в Черкаській області від 18.01.2024. Дана норма передбачає, що для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану - не менш як на весь строк їх військової служби).
27.12.2023 року позивачку звільнено з посади заступника начальника відділу обслуговування громадян №9 Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Вінницькій області.
26.01.2024 року позивачка звернулась до відповідача 1 із заявою щодо призначення/перерахунку пенсії державного службовця, як інваліду ІІ групи, на виконання вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу".
За екстротериторіальністю заяву передано на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області.
За наслідком розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №025650001193 від 31.01.2024 р., яким відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки такий вид пенсії не передбачений чинним законодавством.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивачка звернулась до суду із позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Обґрунтовуючи свою позицію позивачка зазначає, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним п. 10, 12 Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу". Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії у п. 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не встановлено.
За приписами ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Так, судом установлено, що згідно форми РС - право станом на 01.05.2016 р. стаж державної служби позивачки становив понад 13 років.
Також ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААГ, виданої 09.02.2024 року та в період встановлення інвалідності працювала на посаді заступника начальника відділу обслуговування громадян №9 Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Вінницькій області, що є посадою державного службовця. Дані обставини не заперечуються жодною із сторін.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 13 років та в період встановлення інвалідності працювала на посаді віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Суд вказує, що ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку , що слід визнати протиправним і скасувати рішення №025650001193 від 31.01.2024 р.
Також позивачка просить призначити пенсію із урахуванням даних довідки від 27.12.2023 року № 0200-0602-8/1297679 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та інформації від 18.01.2024 року № 0200-0602-8/6633, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.
Форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII відповідно до ст.37 Закону №3723-XII затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048 (Постанова №1-3), зокрема:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 , яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (далі - Порядок).
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому-п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Частиною 1 ст. 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII встановлено, що пенсія особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Суд враховує, що позивачка на час звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (26.01.2024 р.) не займала посаду державної служби та як видно із довідки від 27.12.2023 р. стаж державної служби складав 22 роки, а тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими виплатами (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) розмір, яких визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
При цьому, суд вказує, що достатнім способом захисту позивачки є зобов'язання призначити та виплачувати пенсію як державному службовцю по інвалідності з 26.01.2024 року відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, на підставі даних довідок від 27.12.2023 року № 0200-0602-8/1297679 та від 18.01.2024 року № 0200-0602-8/6633 в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в даних довідках, в редакції, чинній на момент призначення з урахуванням п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року "Про державну службу» Закону № 889-VIII, а не як просить позивачка призначити та виплачувати пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" шляхом переведення з пенсії , призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, вимога в частині призначити та виплачувати пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" шляхом переведення з пенсії , призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягає задоволенню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №025650001193 від 31.01.2024 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю по інвалідності з 26.01.2024 року відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, на підставі даних довідок від 27.12.2023 року № 0200-0602-8/1297679 та від 18.01.2024 року № 0200-0602-8/6633 в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в даних довідках, в редакції, чинній на момент призначення з урахуванням п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року "Про державну службу» Закону № 889-VIII
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, м.Дніпро, код ЄДРПОУ 13486010).
Повний тексті рішення сформовано 23.04.24 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна